Постанова

від 30.05.2019 по справі 906/1013/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Справа № 906/1013/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача: Алхімова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2019р., повний текст складено 11.02.2019р., у справі № 906/1013/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Техно Сервіс"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 656 574,14 грн.

В листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа Техно Сервіс звернулось до господарського суду Житомирської області із позовом до Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод про стягнення 656 574,14 грн., з яких: 560 736,03 грн. - основний борг, 71 941,49 грн. - пеня, 6 086,31 грн. - 3% річних, 17 810,31 грн. - інфляційних, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору поставки № 9-2017 від 06.09.2017 року в частині сплати повної вартості поставленого ним товару /а.с. 3-7/.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 року у справі № 906/1013/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП Житомирський бронетанковий завод на користь ТОВ Альфа Техно Сервіс 560 736,03 грн. основного боргу, 52 725,87 грн. - пені, 4 435,63 грн. - 3% річних, 17 810,31 грн. інфляційних нарахувань, 9 535,62 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено /а.с. 85-88/.

Позивач ДП Житомирський бронетанковий завод , частково не погоджуючись із ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2019р. у справі № 906/1013/18 в частині стягнення пені 52 725,87 грн та прийняти нове, яким зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з позивача, на 99 %.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:

- у ДП Житомирський бронетанковий завод склались фінансові труднощі, що призвели до виникнення заборгованості з оплати поставленої продукції;

- ДП Житомирський бронетанковий завод є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності та передане в управління Державного концерну Укроборонпром . Головним завданням ДП Житомирський бронетанковий завод є виготовлення військової техніки і майна, автомобільної техніки та інше;

- відповідач є стратегічним підприємством і приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює ремонт бронетанкової техніки), в час проведення на сході країни Операції об`єднаних сил;

- враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства, який виник в кінці 2017 року, наявність договірних та боргових зобов`язань, нарахування та виплату підприємством податків, зборів та інших обов`язкових платежів, заробітної плати працівникам підприємства застосування штрафних санкцій (пені) нанесуть апелянту додаткові збитки;

- фінансовий стан відповідача залежить від специфіки роботи ДП Житомирський бронетанковий завод , а саме процедури погодження філією ВП 637 МОУ розрахунково-калькуляційних матеріалів, процес зарахування витрат за поставлену продукцію контрагентами до ціни Договорів (Державних контрактів) укладених з Міністерством оборони. Отримання та надходження коштів по основному виду діяльності відповідача залежить від наявності погодження філією ВП 637 МОУ, що займає певний проміжок часу, необхідності доопрацювання матеріалів, що також впливає на момент отримання коштів;

- позивачем не надано суду доказів, що підтверджують розмір збитків завданих неналежним виконанням апелянтом його зобов`язань, зокрема наявність обставин, які мають істотне значення, що підтверджують навмисний характер невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем. Також не подано доказів, щодо негативних наслідків понесених позивачу в розумінні положень ст.244 ЦК України, не втрачено або пошкоджено майно позивача, а також інше, тобто штрафні санкції носять виключно компенсаційний характер.

Таким чином, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції в частині застосування до відповідача пені винесено без урахування усіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також з порушенням норм матеріального так і процесуального права /а.с. 100-103/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 року (головуючий суддя Савченко Г.І., Тимошенко О.М., Коломис В.В.) апеляційну скаргу Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод на рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 року у справі № 906/1013/18 залишено без руху /а.с. 96-97/.

01.04.2019 року ДП Житомирський бронетанковий завод подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №1362 від 27.03.2019 року про сплату 2643,00 грн. судового збору /а.с. 113-114/.

На підставі розпорядження від 01.04.2019 року № 01-04/147 керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) Савченко Г.І. у період з 01.04.2019 року до 03.05.2019 року включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, протокол від 01.04.2019 року, яким визначено для розгляду справи колегію суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В. /а.с. 122-123/.

На підставі розпорядження від 08.04.2019 року № 01-04/172 керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коломис В.В. у період з 08.04.2019 року до 09.04.2019 року включно, судді Тимошенко О.М. - у період з 26.03.2019 року до 09.04.2019 року включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, протокол від 08.04.2019 року, яким визначено для розгляду справи колегію суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І. /а.с. 119-120/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суд від 08.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Житомирський бронетанковий завод на рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 року у справі № 906/1013/18, розгляд справи призначено на 30.05.2019 року об 10:00 год. /а.с. 126-127/.

24.04.2019 року ТОВ Альфа Техно Сервіс подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 року у справі № 906/1013/18 залишити без змін /а.с. 129-132/.

В судовому засіданні 30.05.2019 року, представник ДП Житомирський бронетанковий завод підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення від 05.02.2019р. скасувати в частині стягнення 52 725,87 грн. пені та зменшити її розмір на 99%.

ТОВ Альфа Техно Сервіс явку повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечило, про причини неявки суд не повідомило, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлено належним чином /а.с. 128/.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 08.04.2019 року явка представників сторін в судове засідання 30.05.2019 року обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2017 року між Державним підприємством Житомирський бронетанковий завод , іменований надалі (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Техно Сервіс (постачальник) укладено Договір № 9-2017, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - Продукція , на умовах та в строки, передбачені договором.

За умовами п.2.1 Договору, кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

За приписами п.3.1 Договору, поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в термін 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання постачальником авансового платежу, передбаченого умовами п.5.2 договору, у разі поставки продукції на умовах перед постачання - в термін 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного замовлення покупця. Моментом поставки продукції ( партії продукції) та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної.

У пункті 3.2 Договору встановлено, що постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії визначає покупець та надає відповідне замовлення постачальнику. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної Специфікацією. Надання замовлення можливе засобами телефонного або факсимільного зв`язку.

Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки Продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки (п. 3.3. Договору).

Згідно з п.3.4 Договору, право власності на продукцію переходить до покупця у випадку 100 % оплати - з моменту оплати; у випадку відстрочення платежу - з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.

Сума та ціна продукції, що постачається за договором, зазначається у специфікаціях і включає в себе вартість всіх видів послуг, податків, зборів та інших обов`язкових платежів (п. 4.1 Договору).

За приписами п.5.2 Договору, покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% від вартості відповідного замовлення, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату відповідної партії продукції, згідно специфікації (Додаток 1 до Договору).

У пункті п.5.3 Договору сторони погодили, що у кожному окремому випадку можуть бути встановлені інші від встановлених в п.5.2 Договору умови оплати, які визначаються у відповідній специфікації (умови оплати визначені у специфікації є приорітетними над умовами договору).

За умовами п.7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день не виконання зобов`язань.

Згідно з п.10.5 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань ( у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору /а.с. 12-16/.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2017 року сторони внесли зміни до п.10.5 Договору № 9-2017 від 06.09.2017 року, виклавши його в наступній редакції:

Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання умов договору (зобов`язань) та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору. У випадку, якщо жодна із сторін не дасть відповідного письмового повідомлення про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня до 31 грудня. Дана умова діє кожний рік. /а.с. 17/.

На виконання умов Договору № 9-2017 від 06.09.2017 року сторонами підписано специфікації № 7 від 30.05.2018 року та № 8 від 14.06.2018 року, в яких погоджено перелік товару, вартість товару, терміни поставки та умови оплати отриманого товару.

Пунктами 2 Специфікацій сторони погодили умови оплати - в термін 30 календарних днів від дня поставки продукції на склад покупця /а.с. 20-21/.

На виконання умов Договору № 9-2017 від 06.09.2017р. позивачем поставлено товар на загальну суму 560 736,03 грн. за видатковими накладними: № 27 від 30.05.2018р. на суму 352 524,17 грн. та № 33 від 15.06.2018р. на суму 208 211,86 грн. /а.с. 22, 27/.

Виходячи з умов, викладених у специфікаціях № 7 від 30.05.2018 року та № 8 від 14.06.2018 року щодо проведення розрахунків протягом 30 календарних днів від дня поставки продукції на склад покупця, розрахунки за товар, отриманий за видатковою накладною № 27 від 30.05.2018 року на суму 352 524,17 грн. мали бути проведені до 29.06.2018 року, за видатковою накладною № 33 від 15.06.2018 року на суму 208 211,86 грн. - до 16.07.2018 року.

03.07.2018 року між сторонами укладено Договір про реструктуризацію заборгованості, згідно з п.1.1 якого відповідач визначив, що станом на час укладення даного Договору в нього існує кредиторська заборгованість перед позивачем, яка виникла з виконання умов Договору № 9-2017 від 06.09.2017 року на загальну суму 560 736,03 грн.

За умовами п.1.2 Договору про реструктуризацію, кредитор даним Договором надає боржнику розстрочку по сплаті заборгованості по Договору № 9-2017 від 06.09.2017 року з липня 2018 року по вересень 2018 року, включно.

Відповідно до п.1.3 Договору про реструктуризацію, боржник зобов`язався сплачувати визначену сторонами в абз.2 п.1.3 Договору суму не пізніше 25 числа кожного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, починаючи з місяця, в якому укладено даний Договір, а саме:

- до 25 липня 2018 року - 352 524,17 грн.; до 25 серпня 2018 року - 104 000, 00 грн.; до 25 вересня 2018 року - 104 211,86 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору про реструктуризації від 03.07.2018 року, сторони визначили, що у випадку неналежного виконання положень Договору сторони несуть відповідальність на умовах Договору № 9-2017 від 06.09.2017 року /а.с. 18-19/.

Однак в порушення умов Договору про реструктуризацію боргу, платежі у строки, визначені Договором, відповідачем не здійснювались.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлену продукцію, в порядку п.7.2 договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 71 941, 49 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 6 086,31 грн. - 3 % річних та 17 810,31 грн. - інфляційних.

Враховуючи встановлені обставини та умови укладених між сторонами Договорів, місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення від 05.02.2019 року у справі № 906/1013/18 дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 560 736,03 грн. є правомірними.

Разом з тим, місцевим судом встановлено, що пеня та 3% річних позивачем обраховані невірно, тому з урахуванням перевіреного судом розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат, останній дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 у справі № 906/1013/18 лише в частині стягнення пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.1 Договору від 03.07.2018 про реструктуризацію заборгованості сторони визначили, що у випадку неналежного виконання положень договору сторони несуть відповідальність на умовах договору № 9-2017 від 06.09.2017.

За умовою п.7.2 Договору № 9-2017 від 06.09.2017, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день невиконання зобов`язань.

З розрахунку позивача /а.с. 5-6/ вбачається, що пеню заявлено:

- за видатковою накладною №27 від 30.05.2018 - за період з 30.06.2018 по 14.11.2018 в сумі 47 189,95 грн.;

- за видатковою накладною №33 від 15.06.2018 - за період з 16.07.2018 по 14.11.2018 в сумі 24 751,54 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, апеляційним судом встановлено, що пеня обрахована невірно, оскільки позивачем не враховано умови Договору про реструктуризацію заборгованості від 03.07.2018 року, якими сторони змінили строки проведення розрахунків за отриману продукцію.

Виходячи з умов Договору № 9-2017 від 06.09.2017 року та Договору від 03.07.2018 року про реструктуризацію заборгованості, пеня на суму боргу 352 534,17 грн. має бути обрахована наступним чином:

- з 30.06.2018 року по 02.07.2018 року (з 03.07.2018 року почали діяти умови Договору реструктуризації), виходячи з умов Договору №9-2017 від 06.09.2017 року, що становить 985,14 грн.;

- з 26.07.2018 року по 14.11.2018 року (за договором про реструктуризацію заборгованості від 03.07.2018 року), що складає 38 526,55 грн.

На суму боргу 208 211,86 грн., пеню слід нараховувати, виходячи лише з умов Договору про реструктуризацію заборгованості від 03.07.2018 року, а саме:

- на суму 104 000,00 грн. за період з 28.08.2018 року (останній день строку на сплату боргу припав на вихідний день - 25.08.2018 року - субота, тому в порядку ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 27.08.2018 року) по 14.11.2018 року, що становить 8 074,96 грн.;

- на суму боргу 104 211,86 грн. за період з 26.09.2018 року по 14.11.2018 року - пеня складає 5 139,22 грн.

Отже, здійснивши перевірку розрахунку заявленого до стягнення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 52 725,87 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню з ДП Житомирський бронетанковий завод , зокрема через скрутне матеріальним становище останнього та особливий вид його діяльності, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначеної норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

(Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16 ).

Апеляційний суд враховує, що встановлення та підтвердження фактів наявності обставини, на які посилається відповідач при зменшенні розміру пені, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів.

Разом з тим, заявляючи вимогу про зменшення розміру пені, відповідач не доводить належними і допустимими доказами причини не виконання ним зобов`язання за укладеним Договором № 9-2017 від 06.09.2017 року, при цьому не враховує (ігнорує) значну кількість днів прострочення у виконанні зобов`язання, а також домовленість сторін щодо відстрочки здійснення оплати за Договором, через яку змінилися строки виконання основного зобов`язання боржника та відповідно зменшалось право позивача на отримання більшого розміру пені.

Окрім цього, заявником також не підтверджується і скрутне матеріальне становище ДП Житомирський бронетанковий завод , на яке останнє посилається при заявлені вимоги щодо зменшення розміру пені, не надано суду також доказів наявності інших договірних та боргових зобов`язань відповідача, а також розрахунково-калькуляційних матеріалів на підтвердження процесу зарахування витрат за поставлену продукцію контрагентам, що погоджується філією ВП 637 МОУ.

Таким чином, винятковість обставин, які б слугували підставою для зменшення розміру пені відповідачем не підтверджено.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції не досліджувались збитки, завдані порушенням зобов`язання, а тому доводи апелянта, щодо не врахування обставин заподіяння позивачу негативних наслідків у вигляді втрати чи пошкодження майна, колегією суддів до уваги не береться.

За наведеного, доводи скаржника викладені ним в апеляційній скарзі, щодо зменшення розміру пені на 99%, яка підлягає стягненню є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 року у справі № 906/1013/18 відсутні.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2019р. у справі № 906/1013/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/1013/18 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "04" червня 2019 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.