Ухвала

від 12.02.2019 по справі 911/377/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"12" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/377/19

Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сезон 5 , Київська область, смт. Макарів

2. ОСОБА_1, м. Київ

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк б/н від 25.01.2019 року (вх.№398/19 від 06.02.2019 року) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сезон 5 , 2. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.12.2017 року в розмірі 30992,94 грн.

Позивачем до позовної заяви б/н від 25.01.2019 року (вх.№398/19 від 06.02.2019 року) подано клопотання б/н від 25.01.2019 року (вх. №2553/19 від 06.02.2019 року) про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження .

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволені такого клопотання з огляду на наступне.

Відповідачем 2 у позовній заяві зазначено фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Згідно ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Для належного повідомлення всіх учасників справи, суд повинен зробити запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Враховуючи характер спірних правовідносин, наявність у даній категорії спору поручителя, який є фізичною особою, необхідність дослідження кредитних умов, договору поруки, необхідності надання відзивів на позов та інших заяв по суті справи, виклику у судове засідання учасників справи, розглянути зазначену справу у строки, передбачені ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, не є можливим.

Враховуючи норми статті 250 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням особи, справа може бути визнана малозначною, якщо суд дійде такого висновку за наявності відповідних умов.

Таким чином, суд вважає, що даний спір потребує більш детального розгляду та з'ясування всіх обставин справи, ніж це передбачено у порядку спрощеного провадження, а тому, розгляд зазначеної справи необхідно здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи, у тому числі відповідно до ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, та з проведенням судового засідання, що відповідатиме принципам ефективного судочинства.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України та доповнено Основний Закон окремими статтями, зокрема, статтею 131-2, згідно якої виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

З 01.01.2019 представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України у судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами, які діють на підставі довіреності або ордеру.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року (ЄДРСРУ № 72909638) чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду.

Реалізація права на звернення з позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва (для юридичних осіб їх органами, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством чи статутом) або її процесуальним представником.

Частиною 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до суду у письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем не дотримано вказаних вимог. Позовну заяву підписано представником Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк А.М. Савіхіною. На підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву, як представник позивача, до позовної заяви додано копію довіреності №8332-К-Н-О від 21.08.2017 року, однак, дана довіреність видана юрисконсульту департаменту з супровідного та виконавчого провадження Савіхіній А.М.

За таких обставин, позивачу, з урахуванням викладеного, необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання належних доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву відповідно до вимог ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 56, 60, 234, 247,250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк б/н від 25.01.2019 року (вх.№398/19 від 06.02.2019 року) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сезон 5 , 2. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без руху.

2. Зобов'язати позивача усунути недоліки позовної заяви та подати до суду в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху:

- належні докази на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву

3. Попередити позивача про те, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

4. Копію ухвали направити Акціонерному товариству Комерційному банку Приватбанк .

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Г. Заєць