Ухвала

від 12.02.2019 по справі 915/216/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

12 лютого 2019 року Справа № 915/216/19

м. Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом : Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури (пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)

в інтересах держави до відповідачів:

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404);

Фермерського господарства Горбатенко (вул. Піонерська, 3, смт. Веселинове, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 30126370),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

про : визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

07.02.2019 заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №(15-33) 910 вих.19 від 05.02.2019 в інтересах держави до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Фермерського господарства Горбатенко , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про:

1) визнання поважними причину пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом;

2)визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 15.01.2015 №177-сг, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 27,5 га для ведення фермерського господарства в межах території Порічанської сільської ради Веселинівського району;

3) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 09.04.2015 № 1902-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 27,5 га (кадастровий помер НОМЕР_2) для ведення фермерською господарства в межах території Порічанської сільської ради Веселинівського району;

4)визнання недійсним укладеного 20.08.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 27,5 га (кадастровий номер НОМЕР_2) в межах території Порічанської сільської ради Веселинівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №11932333 та скасування його державної реєстрації;

5)зобов'язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянкусільськогосподарського призначення державної власності площею 27,5 га зкадастровим номером НОМЕР_2, нормативною грошовою оцінкою 793 162,15 гри., розташовану в межах території Порічанської сільської ради Веселинівського району;

6) стягнення з відповідача па користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/216/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Як визначено ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно приписів ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 164 ГПК України, у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Як витікає з системного аналізу наведених норм, у разі неможливості подати ті чи інші докази, позивач зобов'язаний зазначити про це в позові та заявити клопотання про їх витребування.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що на час прийняття спірних наказів, ОСОБА_1 був головою фермерського господарства Горбатенко , та в подальшому ОСОБА_1 передав земельну ділянку площею 27,5 га (кадастровий номер НОМЕР_2) у користування ФГ Горбатенко .

На підтвердження зазначених обставин прокурором не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів (Статут, правочини тощо), не зазначено про неможливість подання їх разом із позовною заявою (за наявності).

При цьому, клопотання про витребування відповідних письмових доказів у відповідача прокурором до позовної заяви не додано.

У відповідності до положень п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

В позовній заяві не зазначено, чи не суперечить закону, зокрема положенням ст. ст. 45, 50 ГПК України, зміст п. 5 позовних вимог прокурора щодо зобов'язання ОСОБА_1, а саме третьої особи (а не відповідача) за цим позовом, повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, тобто - відповідачу за цим позовом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прокурором не виконано вимоги ст. ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Зазначені вище недоліки позовної заяви слід усунути шляхом подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається як підставу позовних вимог або клопотання про витребування належних доказів користування земельною ділянкою (правочини, Статут тощо).

Додатково суд вважає за необхідне навести низку застережень щодо інших аспектів цього спору.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

В постанові Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі №687/379/17-ц зазначено, що тлумачення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 №317/2520/15-ц.

Втім, прокурором у позовній заяві прямо не зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, як того вимагають положення наведених норм, що регулюють порядок представництва прокурором інтересів держави в господарському процесі.

Натомість, прокурор посилається на те, що відповідач позбавлений повноважень самостійно скасовувати свої накази. Однак ці обставини не є такими, що дозволяють прокурору представляти інтереси держави в суді у розумінні ст. 53 ГПК України.

Крім того, відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області складено акт б/н від 07.02.2019, яким встановлено наступне: в п.8 переліку додатків вказано документ, який не додано до позовної заяви, а саме: "Заява про затвердження проекту землеустрою від 27.03.2015 на 1 арк.". Окрім того, в переліку додатків не вказано документи, які додано до позовної заяви, а саме: фіскальний чек №00002122000075 від 05.02.2019, опис вкладення у цінний лист адресований Головному управлінню Держгеокадастру в Миколаївській області від 05.02.2019, фіскальний чек №00002122000076 від 05.02.2019, опис вкладення у цінний лист адресований ОСОБА_1 від 05.02.2019, фіскальний чек №00002122000074 від 05.02.2019, опис вкладення у цінний лист адресований фермерському господарству Горбатенко від 05.02.2019.

Відповідно до приписів ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 232-235 ГПК України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури № (15-33) - 910вих.19 від 05.02.2019 - залишити без руху.

2. Надіслати Заступнику керівника Вознесенської місцевої прокуратури примірник акту відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2019 про недоліки у переліку додатків до позовної заяви.

3. Встановити Заступнику керівника Вознесенської місцевої прокуратури 10-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя В.О.Ржепецький