Рішення

від 21.12.2018 по справі 0440/7144/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Справа № 0440/7144/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. за участі секретаря судового засіданняЗелецького Р.Р. за участі: представника позивача представника відповідача Журби Р.В. Лейченко І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №ДН-542/268/АВ/ІП-ФС/327 від 07.06.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перевірка була проведена з порушенням чинного законодавства, оскільки він не був повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу та не приймав участь у її розгляді, акт інспектування йому не направлявся, а обставини, викладені в акті інспектуванні, не відповідають фактичним обставинам. За позицією позивача, укладання цивільно-правових договорів з фізичною особою ОСОБА_5 помилково розцінені відповідачем як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оскільки чинне трудове законодавство України не ставить у залежність волевиявлення особи в укладанні трудових правовідносин з потенційним роботодавцем і подальшим наданням певних видів послуг із формою втілення таких відносин та визначення виду майбутнього договору. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес виконання робіт і зобов'язаний виконати усі роботи у повній відповідності до укладених договорів. Факт виконання відповідних робіт з боку виконавця засвідчується актами приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу №ДН-542/268/АВ/ІП-ФС/327 від 07.06.2018р. винесена відповідачем не обґрунтовано, на підставі припущень та не вірного трактування норм чинного законодавства, є протиправною та порушує права позивача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що під час інспекційного відвідування інспектором праці встановлено фактичне допущення до роботи ОСОБА_5, яка виконувала обов'язки посадової особи бухгалтера без укладання трудового договору, оформлення наказів чи розпоряджень власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. На думку відповідача, правовідносини між позивачем і вказаним працівником не є відносинами цивільно-правового характеру, а укладені між ними договори від 18.01.2017р. та 02.01.2018р. носять ознаки, притаманні саме трудовим правовідносинам з огляду на те, що вказаний працівник підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, а надані нею послуги із складання первинних документів, заповнення регістрів бухгалтерського обліку, ведення податкового обліку на підприємстві та подання фінансової податкової та статистичної звітності властиві саме найманому працівнику. З огляду на викладене відповідач зазначає, що предметом зазначених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, а тому вважає, що у діях позивача наявний склад правопорушення, санкція за яке передбачена абз. 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується із доводами відповідача зазначеними у відзиві на позов, а також зазначив, що в даному випадку відсутні будь-які порушення статті 24 Кодексу законів про працю України при оформленні відносин з ОСОБА_5, тобто відсутній факт допуску працівника до роботи без належного оформлення трудового договору, а також відсутні підстави задля застосування штрафів, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України за допущення виявленого порушення, щодо повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає до задоволення.

Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області подані письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримує позицію зазначену у відзиві на позов, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №841285 від 28.02.2013р., Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія зареєстроване 07.12.2001р., керівник - ОСОБА_6

З 16.05.2018 по 17.05.2018 інспектором праці Іващенко І.І. на підставі направлення від 16.05.2018 № 34/4.3-н, інформації, наданої листом Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.04.2018 № 9146/05-05/26 (вх. № 3074 від 02.05.2018 Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) щодо працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року у ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ було проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено Акт №ДН-542/268/АВ від 17.05.2018р., копія якого була направлена на адресу позивача, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком Укрпошта від 18.05.2018р.

У вказаному Акті зазначено, що під час інспекційного відвідування встановлено факти підміни трудових відносин цивільно-правовими: працівника ОСОБА_5 було допущено з 18 січня 2017 року до роботи (Трудова угода №12 від 18.01.2017) дія якого передбачена п.5.1 з 18.01.2017 по 31.12.2017, з продовженням цивільно-правого договору по теперішній час, відповідно додатку, без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу ДФС, що є порушенням ч.1 ст.21 КЗпП України, ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, ст.29 КЗпП України і постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу .

07 червня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН-542/268/АВ/ІП-ФС/327 від 07.06.2018р., якою на позивача накладено штраф у розмірі 111690 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме допуск особи до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Судом досліджені надані сторонами вказані цивільно-правові договора від 18.01.2017р. (з актами приймання-передачі №№1-12) та від 02.01.2018р. (з актами приймання-передачі №№1-5).

Згідно постанови Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області №184/1160/18 від 30.08.2018р., яка набрала законної сили 11.09.2018р., до суду надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №ДН-542/268/АВ/П/ПТ від 15.06.2018 року, складеному інспектором відділу додержання законодавства про працю Іващенко І.І., 17.05.2018 року виявлено, що директор ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ОСОБА_6, будучи відповідальною особою за додержання законодавства про працю України, допустив невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, чим порушив вимоги ч.3 ст.41 КУпАП, а саме: під час інспекційного відвідування TOB ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ були надані договори цивільно-правового характеру, які укладалися щорічно, за період з січня 2017 року по грудень 2018 року у кількості 2 шт.

Вказаною постановою суду провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ст. 41 ч.3 КУпАП закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 цього КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови :акти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, судом встановлено, що під час інспекційного відвідування встановлено факти підміни трудових відносин цивільно-правовими: працівника ОСОБА_5 було допущено з 18 січня 2017 року до роботи (Трудова угода №12 від 18.01.2017) дія якого передбачена п.5.1 з 18.01.2017 по 31.12.2017, з продовженням цивільно-правого договору по теперішній час, відповідно додатку, без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу ДФС.

Суд зазначає, що ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ укладено цивільно-правові договора з ОСОБА_7 датовані 18.01.2017 року та 02.01.2018 року.

Зі змісту вказаних договорів слідує, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язувався виконати роботи (надати послуги) визначеного характеру в порядку та на умовах, вказаних в цих договорах.

Так, у відповідності до пункту 1.1 договору сторонами обумовлено таке Замовник доручає, а Виконавець виконує такі роботи (послуги): складання первинних документів, заповнення регістрів бухгалтерського обліку, ведення податкового обліку на підприємстві, складання та подання фінансової, податкової та статистичної звітності.

Виконавець виконує свою роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами .

У відповідності до пункту 1.3 договору Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума винагороди визначається в останній день кожного місяця на підставі Акта та вартості послуг згідно з цим договором .

Факт надання послуг підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (копії яких наявні в матеріалах справи №№1-12 та №№1-5, котрі підписані обома сторонами та на підставі яких Виконавцеві здійснювалась оплата.

За умовами цивільно-правового договору ОСОБА_5 надавала послуги щодо ведення бухгалтерського обліку, здійснювала організацію своєї діяльності, в час та спосіб визначений нею самостійно, внутрішній трудовий розпорядок на неї не поширювався. Вказану роботу Виконавець виконував у зручний для себе час, за територією підприємства, без будь-якої систематичності, не підпорядковуючись жодним трудовим локальним документам. Договором передбачався лише результат (оформлення відповідних документів та звітів) жодних умов досягнення цього результату не передбачалось. Також вона має трудові відносини з іншим підприємством, а тому не може вступати в трудові відносини з ТОВ Торгівельна компанія .

Таким чином, предметом договорів від 18.01.2017 року та 02.01.2018 року є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. За цим договором Виконавець не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, трудові функції виконував разово, так як після закінчення виконання завдання, визначеного вказаним договором, трудова діяльність робітника з позивачем припинилася.

Також характеристиками трудових відносин є систематична виплата заробітної плати за процес праці (на відміну від цивільно-правових угод, зокрема послуг, де оплата здійснюється за результат), виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 Класифікатор професій , затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327, дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Правомірність укладення позивачем саме цивільно-правових договорів також обґрунтовує Вищий адміністративний суд України у власній ухвалі від 15.09.2015 у справі К/800/33578/13 таким чином: ... суб'єкт господарювання вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між Товариством та фізичними особами зумовлена волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства .

Відповідно, викладений у Акті висновок відповідача про нібито вчинений позивачем допуск ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не відповідає дійсним обставинам справи та не є обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 (справа №127/21595/16-ц) дійшов схожого висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З системного аналізу умов цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_5, вбачається, що предметом цих договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес. У той час, як для трудових договорів, характерним було би зворотнє.

Таким чином, наведені інспектором в акті №ДН-542/268/АВ від 17.05.2018р. твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_5 згідно вищевказаних цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_5, яка є виконавцем у досліджених цивільно-правових договорах від 18.01.17р. та 02.01.18р., у судовому засіданні підтвердила, що її задачею було складення первинних документів, заповнення регістрів бухгалтерського обліку, ведення податкового обліку на підприємстві та підготовка фінансової і статистичної звітності. Вказану роботу вона виконувала у зручний для себе час, за територією підприємства, без будь-якої систематичності, не підпорядковуючись жодним трудовим локальним документам. Договором передбачався лише результат (оформленні відповідні документи та звіти) жодних умов досягнення цього результату не передбачалось ані у письмовому вигляді, ані усно.

Також, під час прийняття рішення судом враховано, що постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області №184/1160/18 від 30.08.2018р., яка набрала законної сили 11.09.2018р., провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ч.3 ст.41 КУпАП закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, під час розгляду справи №184/1160/18 судом досліджувалися обставини, з приводу можливості притягнення директора ТОВ Торгівельна компанія до адміністративної відповідальності за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, які були підставою для прийняття оскаржуваної постанови по даній адміністративній справі.

Згідно ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 1762,00грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія (53300, Дніпропетровська обл., м.Орджонікідзе, вул.Тельмана, 5, ЄДРПОУ 31704909) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м.Дніпро, вул.Казакова, б.3, ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН-542/268/АВ/ІП-ФС/327 від 07.06.2018р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м.Дніпро, вул.Казакова, б.3, ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія (53300, Дніпропетровська обл., м.Орджонікідзе, вул.Тельмана, 5, ЄДРПОУ 31704909) судовий збір у сумі 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова