Рішення

від 11.02.2019 по справі 810/4323/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року м.Київ справа № 810/4323/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства Резерв до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Мале приватне підприємство Резерв з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2016 №0006081502 ГУ ДФС у Київській області про стягнення з МПП Резерв штрафу у розмірі 5703,57 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0006791502 ГУ ДФС у Київській області про стягнення з МПП Резерв штрафу у розмірі 14247,51 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 №0006811502 ГУ ДФС у Київській області про стягнення з МПП Резерв штрафу у розмірі 6805,56 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2018 №0024745301 ГУ ДФС у Київській області про стягнення з МПП Резерв штрафу у розмірі 24047,77 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі №810/4323/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що збільшуючи МПП Резерв податкові зобов'язання з орендної плати, контролюючий орган керувався недостовірними відомостями про числове значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеними у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2012 №595.

Позивач стверджує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що перебуває у користуванні МПП Резерв , була проведена в 2005 році, становила 93796,95 грн. і в наступних податкових періодах не оновлювалась.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано збільшив його грошові зобов'язання з орендної плати за землю.

Позивач також зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про несвоєчасність сплати самостійно визначених зобов'язань з орендної плати, оскільки контролюючий орган, проводячи відповідну перевірку, не взяв до уваги уточнюючих розрахунків з плати за землю, у яких МПП Резерв зменшило розмір податкових зобов'язань.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що визначаючи податкові зобов'язання з орендної плати за землю позивач невірно зазначив нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що у свою чергу призвело до заниження орендної плати.

У судовому засіданні 21.01.2019 представник позивача позов підтримав у повному обсязі, подальший розгляд справи просив здійснювати за його відсутності у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, з приводу заяви представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2005 року між Вищедубечанською сільською радою (орендодавець) та МПП Резерв (орендар) був укладений договір оренди, зареєстрований у реєстрі за №771, у порядку та на умовах якого орендодавець на підставі рішення сімнадцятої сесії четвертого скликання від 13.01.2005 за №88 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення під розміщення цеху по виготовленню алюмінієвих конструкцій, яка знаходиться в с. Вища Дубечня по вул. Леніна, 28/9, на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області (т.1, а.с. 104-105).

Об'єктом оренди відповідно до вказаного договору є земельна ділянка загальною площею 0,8246 га, нормативна грошова оцінка якої становить 93796,95 грн.

10 лютого 2014 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з плати за землю, у якій самостійно визначив грошове зобов'язання з орендної плати за 2014 рік у розмірі 28901,79 грн. (т.1, а.с. 38-40).

18 лютого 2015 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з плати за землю, у якій самостійно визначив грошове зобов'язання з орендної плати за 2015 рік у розмірі 36098,33 грн. (т.1, а.с. 41-43).

18 лютого 2016 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з плати за землю, у якій самостійно визначив грошове зобов'язання з орендної плати за 2016 рік у розмірі 51728,91 грн. (т.1, а.с. 44-48).

Судом встановлено, що сума грошового зобов'язання у вказаних податкових деклараціях позивачем була обчислена виходячи з того, що нормативна грошова оцінка об'єкта оренди у 2014 році становила 578035,77 грн., у 2015 році - 721966,68 грн., у 2016 році - 1254642,55 грн.

26 квітня 2016 року позивач подав до податкового органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2014-2016 роки, у яких скоригував раніше визначені грошові зобов'язання з плати за землю (т.1, а.с. 49-57). Як вбачається зі змісту зазначених податкових декларацій, підставою для коригування грошових зобов'язань була зміна нормативної грошової оцінки об'єкта оренди.

В уточнюючій податковій декларації з орендної плати за 2014 рік позивач зазначив, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 147647,91 грн., а розмір грошового зобов'язання на 2014 рік складає 6087,52 грн. (т.1, а.с. 49-51).

В уточнюючій податковій декларації з орендної плати за 2015 рік позивач зазначив, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 184412,24 грн., розмір грошового зобов'язання на 2015 рік складає 7603,32 грн. , (т.1, а.с. 52-54).

В уточнюючій податковій декларації з орендної плати за 2016 рік позивач зазначив, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 264262,75 грн., а розмір грошового зобов'язання на 2016 рік складає 10895,55 грн. (т.1, а.с. 55-57).

Подані позивачем уточнюючі податкові декларації з орендної плати за 2014-2016 роки стали об'єктами дослідження контролюючого органу у рамках камеральних перевірок.

17 травня 2016 року Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю МПП Резерв за 2014 рік, результати якої оформлені актом від 17.05.2016 №530/12-02/25299477 (т.1, а.с. 122-123).

24 травня 2016 року Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю МПП Резерв за 2015 рік, результати якої оформлені актом від 25.05.2016 №611/12-02/25299477 (т.1, а.с. 125-126).

26 травня 2016 року Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю МПП Резерв за 2016 рік, результати якої оформлені актом від 26.05.2016 №646/12-02/25299477 (т.1, а.с. 129-130).

Перевірками встановлено порушення позивачем вимог пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та статті 5 Закону України Про оцінку земель , суть яких полягає у неврахуванні чинної нормативної грошової оцінки земельної ділянки - об'єкта оренди при визначенні податкових зобов'язань з орендної плати у відповідних уточнюючих розрахунках.

Контролюючий орган, посилаючись на витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2012 №595 (т.1, а.с. 109), зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки - об'єкта оренди у 2014 році становить 578035,77 грн., у 2015 році - 721966,68 грн., у 2016 році - 1304578,25 грн., у зв'язку з чим розмір податкового зобов'язання на 2014 рік має становити 28901,79 грн. (відхилення 22814,27 грн.), на 2015 рік - 36098,33 грн. (відхилення 28495,01 грн.), на 2016 рік - 51728,91 грн. (відхилення 40833,36 грн.)

На підставі висновків актів перевірок Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 03.06.2016 №0006081502, яким збільшила суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за 2014 рік на 28517,84 грн., у тому числі за основним платежем - 22814,27 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5703,57 грн. (т.1, а.с. 132-133);

- від 14.06.2016 №0006791502, яким збільшила суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за 2015 рік на 42742,52 грн., у тому числі за основним платежем - 28495,01 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14247,51 грн. (т.1, а.с. 136-137);

- від 15.06.2016 №0006811502, яким збільшила суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за січень-квітень 2016 року на 20416,68 грн., у тому числі за основним платежем - 13611,12 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6805,56 грн. (т.1, а.с. 139-140).

Судом також встановлено, що 19.02.2018 позивач подав до податкового органу уточнюючі податкові декларації з палати за землю за 2015-2016 роки, якими зменшив податкові зобов'язання та визначив їх у розмірі 35300,63 грн., у тому числі за січень-грудень 2015 року - у розмірі 28495,01 грн., за січень-лютий 2016 року - 6805,62 грн.

06 березня 2018 року Головне управління ДФС у Київській області провело камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю, результати якої оформлені актом від 06.03.2018 №000758/10-36-53-01/25299477 (т.1, а.с. 216-218).

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати, визначеного у податкових деклараціях з орендної плати за 2014-2016 роки.

На підставі висновків акта перевірки від 06.03.2018 №000758/10-36-53-01/25299477 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.05.2018 №0024745301, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 24047,77 грн. (т.1, а.с. 220).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, якими контролюючий орган визначив МПП Резерв грошові зобов'язання з орендної плати та штрафні санкції за їх несвоєчасну сплату, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України. При цьому до 01.01.2015 та з 01.01.2015 порядок визначення розміру орендної плати визначався по-різному.

За змістом пунктів 288.2 та 288.3 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктами 285.1 та 285.2 ст.285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент визначення податкового зобов'язання з орендної плати на 2014 рік ) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земель сільськогосподарського призначення не може бути меншою розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування [земельним податком] є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з підпунктом 272.1.1 пункту 272.1 статті 272 Податкового кодексу України ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1.

У силу вимог пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = [І - 10] : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Пунктом 289.3 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 № 1166-VII та Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, який визначає розмір орендної плати, викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній з 01.01.2015, з урахуванням змін, внесених законами від 27.03.2014 № 1166-VII та від 28.12.2014 № 71-VIII ) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У силу вимог пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з пунктом 289.3 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Системний аналіз наведених вимог чинного законодавства дає суду підстави зробити такі висновки.

Користування землею в Україні є платним. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які отримали в оренду від органів місцевого самоврядування земельні ділянки, що є комунальною власністю відповідної територіальної громади, є платниками плати за землю у формі орендної плати.

Розмір орендної плати визначається у договорі оренди. При цьому, виходячи із пріоритетності норм Податкового кодексу України у питаннях, що стосуються справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів, визначений у договорі оренди розмір орендної плати на відповідний рік у будь-якому разі не може бути меншим 3 (0,1 у 2014 році) відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, збільшеної на величину коефіцієнта індексації.

Легальне визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки міститься у Законі України Про оцінку земель від 11.12.2003 від № 1378-IV, відповідно до статті 1 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 5 статті 5 вказаного Закону визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про оцінку земель передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована в межах населеного пункту, визначається землевпорядними організаціями на підставі технічної документації та затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Числове значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей визначення орендної плати зазначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Судом встановлено, що збільшуючи позивачеві грошові зобов'язання з орендної плати, що у свою чергу мало наслідком висновок про несвоєчасність сплати податкових зобов'язань, контролюючий орган виходив з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Вища Дубечня, вул. Леніна, 28/9, становить: у 2014 році - 578035,77 грн., у 2015 році - 721966,68 грн., у 2016 році - 1304578,25 грн., у зв'язку з чим розмір податкового зобов'язання на 2014 рік має становити 28901,79 грн., на 2015 рік - 36098,33 грн., на 2016 рік - 51728,91 грн.

Джерелом відомостей про числове значення нормативної грошової оцінки, яким керувався контролюючий орган, визначаючи позивачеві податкове зобов'язання, слугував витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2012 №595, виданий Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Київської області (т.1, а.с. 109). Як вбачається з вказаного витягу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 578035,77 грн., що кореспондує наведеним в акті перевірки даним.

Разом з цим, дослідивши зміст витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2012 №595, судом було встановлено, що його видано у відношенні земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Вища Дубечня, вул. Леніна 28 літ. Б (т.1, а.с. 109). При цьому, витяг від 10.10.2012 №595 містить застереження, відповідного до якого засвідчена ним нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Вища Дубечня, вул. Леніна 28 літ. Б, дійсна до 01.01.2013.

Суд зазначає, що об'єктом оренди за договором від 10.03.2005 №771 є земельна ділянка, розташована за адресою: с. Вища Дубечня, вул. Леніна, 28/9 , а звітним (податковим) періодом, щодо якого між сторонами виник спір є 2014-2016 роки.

Наведені обставини свідчать, що обчислюючи в Актах перевірок розмір річної орендної плати на 2014-2016 роки за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: с. Вища Дубечня, вул. Леніна, 28/9, контролюючий орган керувався витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що не має відношення до об'єкту оренди за договором від 10.03.2005 №771.

Судом також були досліджені листи Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.02.2018 №310 та від 20.08.2018 №1160, з яких встановлено, що остання нормативна грошова оцінка земель у межах с. Вища Дубечня розроблена у 2009 році, у зв'язку з чим надати відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - об'єкта оренди за договором оренди від 10.03.2005 №771 - неможливо (т.1, а.с. 87, 212).

У судових засіданнях суд неодноразово покладав на відповідача обов'язок надати пояснення та їх документальне підтвердження про походження витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2012 №595.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 суд витребував у позивача витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача за період з 01.01.2014 по день розгляду справи; докази отримання та реєстрації відповідної вхідної кореспонденції.

Відомостей про походження витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2012 №595 контролюючий орган, незважаючи на неодноразові вимоги суду, надати не зміг.

Оскільки листами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.02.2018 №310 та від 20.08.2018 №1160 спростовується факт проведення нормативної грошової оцінки земель у межах с. Вища Дубечня після 2009 року, беручи до уваги розбіжності, які стосуються адреси земельної ділянки, а також враховуючи, що відповідач не зміг пояснити походження витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2012 №595, суд дійшов висновку, що наведені у ньому дані не могли слугувати джерелом достовірної інформації про числове значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує МПП Резерв .

З цих же підстав суд не бере до уваги витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 19.08.2011 №974 та від 15.12.2017 №555 (т.1, а.с. 155, 158).

Отже, витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2012 №595 не міг слугувати базою для обчислення орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: с. Вища Дубечня, вул. Леніна, 28/9.

Суд також повністю відхиляє посилання відповідача на договір від 05.12.2012 №3 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.03.2005 №771, оскільки зазначений договір не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а позивач під час розгляду справи заперечував щодо його укладання (а.с. 106-107).

Встановлюючи розмір орендної плати, що підлягав сплаті за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: с. Вища Дубечня, вул. Леніна, 28/9, суд виходив з наступного.

Як вбачається з пункту 3 договору від 10.03.1995 №771, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,8246 га, що розташована за адресою: с. Вища Дубечня, вул. Леніна, 28/9, становить 93796,95 грн.

Відповідно до інформації, оприлюдненої Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України, коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Виходячи з вказаних коефіцієнтів індексації, кумулятивне значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки - об'єкта оренди на 2014 рік становить 121750,46 грн., на 2015 рік - 152066,33 грн., на 2016 рік - 217911,05 грн., що повністю відповідає значенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що слугувало базою для обчислення розміру орендної плати в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю за 2014-2016 роки (т.1, а.с. 49-57).

Беручи до уваги, що ставка податку для позивача складає 5%, розмір орендної плати за 2014 рік складає 6087,52 грн. за 2015 - 7603,32 грн., за 2016 рік - 10895,55 грн.

Оскільки правильність здійсненого позивачем розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та похідної від неї орендної плати за 2014-2016 роки не була спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не мав підстав для збільшення грошових зобов'язань позивача з орендної плати.

Отже, висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та статті 5 Закону України Про оцінку земель не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у ній доказами.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 03.06.2016 №0006081502, від 14.06.2016 №0006791502, від 15.06.2016 №0006811502, якими контролюючий орган збільшив податкові зобов'язання позивача з орендної плати за 2014-2015 роки, січень-квітень 2016 року у загальному розмірі 64920,40 грн. та визначив йому штраф у розмірі 28756,64 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 18.05.2018 №0024745301, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 24047,77 грн. за несвоєчасну сплату самостійно визначених зобов'язань з орендної плати, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір грошових зобов'язань з орендної плати за 2014-2016 роки, самостійно визначених позивачем з урахуванням уточнюючих податкових декларацій від 26.04.2016, від 19.02.2018, становив 24586,03 грн.

Відомостями з інтегрованої картки позивача та довідки Вишогородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.05.2018 №119219/10-08 підтверджується, що за період 2014-2016 рік позивач сплатив 39341,13 грн. орендної плати.

Як вбачається з акта перевірки від 06.03.2018 №00075810/10-36-53-01/252299477, стверджуючи про несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати, контролюючий орган виходив з того, що розмір податкового зобов'язання на 2014 рік має становити 28901,79 грн., на 2015 рік - 36098,33 грн., на 2016 рік - 51728,91 грн.

При цьому контролюючий орган не прийняв до уваги уточнюючі податкові декларації з орендної плати за 2014-2016 роки від 26.04.2016, у яких позивач відкоригував податкові зобов'язання за вказані періоди до 6087,52 грн. за 2014 рік, 7603,32 грн. за 2015 рік та 10895,55 грн. за 2016 рік.

Крім того, контролюючий орган не врахував уточнюючих податкових декларацій з палати за землю за 2015-2016 роки від 19.02.2018, у яких позивач зменшив податкові зобов'язання та визначив їх у розмірі 35300,63 грн., у тому числі за січень-грудень 2015 року у розмірі 28495,01 грн., за січень-лютий 2016 року - 6805,62 грн.

Наведене, у свою чергу, призвело до утворення штучного податкового боргу, у рахунок погашення якого спрямовувались поточні платежі позивача.

Беручи до уваги, що висновки про несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань повністю ґрунтуються на помилкових висновках про розмір податкового зобов'язання з орендної плати за 2014-2016 роки, податкове повідомлення-рішення від 18.05.2018 №0024745301 є необґрунтованим, а відтак протиправним та підлягає скасуванню.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд не погоджується з доводами позивача щодо процедурних порушень, що вказуються ним як на підставу для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо відсутності у контролюючого органу до 01.01.2017 права досліджувати у рамках камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України (у редакції,чинній станом на травень 2016 року ) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України із змінами, внесеними Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 (чинна з 01.01.2017 ), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання. Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01.01.2017, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

Разом з цим, як вбачається з актів камеральних перевірок від 17.05.2016 №530/12-02/25299477, від 25.05.2016 №611/12-02/25299477, від 25.05.2016 №611/12-02/25299477, предмет перевірок не стосувався своєчасності сплати визначених позивачем у звітних чи уточнюючих податкових деклараціях з орендної плати грошових зобов'язань.

За наслідками перевірок, оформлених актами від 17.05.2016 №530/12-02/25299477, від 25.05.2016 №611/12-02/25299477, від 25.05.2016 №611/12-02/25299477, контролюючим органом не було встановлено порушень, суть яких полягає у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань, та не визначалось позивачеві пов'язаних з цим штрафних санкцій.

Таким чином, доводи позивача що при проведенні перевірок, оформлених актами від 17.05.2016 №530/12-02/25299477, від 25.05.2016 №611/12-02/25299477, від 25.05.2016 №611/12-02/25299477, контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо визначення контролюючим органом грошового зобов'язання за межами строків давності, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, за загальним правилом, контролюючий орган може самостійно визначити податкове зобов'язання платника податку не пізніше 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, контролюючий орган може самостійно визначити податкове зобов'язання платника податку не пізніше 1095 днів, що настає за днем подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2016 позивач подав до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2014-2016 роки. 19.02.2018 позивач подав до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2015-2016 роки.

Таким чином, строк давності визначення грошового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю за 2014 рік - 26.04.2019, за 2015 рік - 18.02.2021, за 2016 рік - 18.02.2021.

Сам по собі той факт, що контролюючий орган не врахував уточнюючих розрахунків при перевірці своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань за вказані періоди не дає підстав для їх неврахування при обчисленні строків давності для визначення грошових зобов'язань.

Дії або бездіяльність контролюючого органу, що пов'язані з несвоєчасністю направлення платникові податків податкового повідомлення-рішення та/або акта перевірки; недотримання контролюючим органом визначеного у законі строку для прийняття податкового повідомлення-рішення; інші процедурні порушення, що не мали та/або не могли мати впливу на суть та юридичну оцінку виявленого податкового правопорушення, самі по собі не порушують прав платника податку та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішень контролюючого органу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру. Розмір майнових вимог становить 115724,81 грн. Таким чином, під час звернення до суду позивач зобов'язаний був сплатити 1762,00 грн. судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 7048,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.07.2018 №50 на суму 1762,00 грн., від 07.08.2018 №53 на суму 5286,00 грн. (т.1, а.с.2-3).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області становить 1762,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи відсутність такого клопотання на день ухвалення судом рішення по справі суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення позивачу надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 5286,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.06.2016 №0006081502, від 14.06.2016 №0006791502, від 15.06.2016 №0006811502.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18.05.2018 №0024745301.

4.Стягнути на користь Малого приватного підприємства Резерв (ідентифікаційний код 25299477, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 8, кв. 66) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 11.02.2019.

Суддя Кушнова А.О.