Рішення

від 05.02.2019 по справі 560/3715/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/3715/18

РІШЕННЯ

іменем України

05 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Федючка В.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 0000745-0000-2204 від 10.04.2018, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 рік на суму 58708,80 грн.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням - рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

У строк встановлений судом представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов. Згідно відзиву, податковий орган не погоджується із позовними вимогами та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 у відповідності до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі Акту про проведення електронних торгів, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 26.07.2016 набула на праві власності майно, що складається із комплексу - швейна фабрика загальною площею 7338,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 1,59 га., кадастровий номер НОМЕР_2, наданій для виробничих потреб. До складу зазначеного комплексу - швейна фабрика загальною площею 7338,6 кв.м. входять: головний виробничий корпус площею 5926,9 кв.м., склад площею 607,2 кв.м., трансформаторна площею 45,4 кв.м., склад площею 93,6 кв.м., склад площею 114,7 кв.м., склад площею 40,9 кв.м., котельня з побутовою площею 83,9 кв.м., майстерня зі складом площею 218,5 кв.м., гараж площею 118,6 кв.м., склад площею 38,3 кв.м., вбиральня площею 7,6 кв.м., пожежний резервуар, погріб площею 43,0 кв. м., піднавіси, огорожа.

10.04.2018 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000745-0000-2204 від 10.04.2018, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 рік на суму 58708,80 грн.

Вважаючи, що у відповідача не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування, відповідно до п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стали об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.

Пункт "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В даному ж випадку обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача зазначає, що належний ОСОБА_3 на праві власності комплекс - швейна фабрика загальною площею 7338,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 є будівлями промисловості, а тому відповідно до п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування.

Разом із тим, такі твердження представника позивача суд оцінює критично, оскільки аналіз положень п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, із положень пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України слідує, що нерухомість має бути класифікована саме як "будівлі промисловості промислових підприємств".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що застосування п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Таким чином, об'єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця, на думку суду, не підпадає під дію п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Аналогічні висновки щодо застосування положень п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України містяться у постанові Верховного суду від 15.05.2018 року (справа №806/2461/17).

Поряд із цим, надаючи оцінку розрахованої суми податкового зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 ст. 266 ПК України визначено, зокрема, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Як встановлено судом 17.01.2017 року на 18 позачерговій сесії 7 скликання Волочиською міською радою прийнято рішення № 1-18/2017 "Про внесення змін до рішення міської ради від 07.07.2016 року № 2-10/2016 "Про місцеві податки і збори на 2017 рік", згідно якого вирішено встановити ставки податку на нерухоме майно відміне від земельної ділянки , ... . Для нежитлової нерухомості:

1.9.3 Ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються у розмірі 0,15% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр, крім господарських (присадибних) будівель в т.ч. хліви, сараї, погреби, літні кухні, для яких встановлюється 0,0% від мінімальної заробітної плати.

Для будівель торговельних на території міста Волочиська встановлюється ставка у розмірі 0,25% від мінімальної заробітної плати.

Як зазначалося вище ОСОБА_3 у відповідності до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі Акту про проведення електронних торгів, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 26.07.2016 набула на праві власності майно, що складається із комплексу - швейна фабрика, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, до якого входять: головний виробничий корпус площею 5926,9 кв.м., склад площею 607,2 кв.м., трансформаторна площею 45,4 кв.м., склад площею 93,6 кв.м., склад площею 114,7 кв.м., склад площею 40,9 кв.м., котельня з побутовою площею 83,9 кв.м., майстерня зі складом площею 218,5 кв.м., гараж площею 118,6 кв.м., склад площею 38,3 кв.м., вбиральня площею 7,6 кв.м., пожежний резервуар, погріб площею 43,0 кв. м., піднавіси, огорожа. Загальна площа придбаних позивачем об`єктів становить 7338,6 кв.м.

При цьому, як слідує із матеріалів справи, податкове зобов'язання позивачу було розраховане із застосуванням ставки податку для торговельних будівель, тобто 0,25%.

Разом із тим, суд не погоджується із проведеним відповідачем розрахунком податкових зобов'язань, оскільки у власності позивача перебуває комплекс будівель, які не є торгівельними будівлями та спорудами, а відносяться згідно вищезазначеного рішення міської ради до об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, які, в свою чергу, підлягають оподаткуванню за іншою ставкою податку, а саме - у розмірі 0,15% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не вірно розраховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки останнім помилково застосовано ставку податку, як для торгівельних будівель, до комплексу належних позивачу будівель та споруд, які, в свою чергу, підлягають оподаткуванню за іншою ставкою податку.

Таким чином, в контексті наведеного, суд дійшов висновку, що хоча відповідачем вірно встановлено, що майновий комплекс, який належить ОСОБА_3, підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, однак помилково визначено суму такого податкового зобов'язання - 58708,80 грн..

Отже, враховуючи встановлені обставини у справі суд приходить до висновку про часткове скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" № 0000745-0000-2204 від 10.04.2018, в частині нарахування податкового зобов'язання ОСОБА_3 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 рік на суму 23483,52 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" № 0000745-0000-2204 від 10.04.2018, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 281 грн. 92 коп.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" № 0000745-0000-2204 від 10.04.2018, в частині нарахування податкового зобов'язання ОСОБА_3 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 рік на суму 23483,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07 лютого 2019 року

Позивач:ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький