Рішення

від 07.02.2019 по справі 1940/1552/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1552/18

07 лютого 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Гарин С.Ф.

представника відповідача Сторчак О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального закладу "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту" до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту" звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постави про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТР768/790/АВ/ВЗ-ФС від 25.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що інспектором Управління Держпраці у Тернопільській області Бойко С.Є., за участю головного спеціаліста - інспектора праці управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради Маковецької Н.Є. проведено інспекційне відвідування комунального закладу "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту", який знаходиться за адресою: вул. Шептицького, 26, м. Тернопіль, 46008. За результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт № ТР768/790/АВ від 25.06.2018, на підставі якого відповідач виніс, зокрема постанову № ТР768/790/АВ/ВЗ-ФС від 25.07.2018 про накладення штрафу на позивача в розмірі 37230 грн. Позивач вважає, що винесена відповідачем оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами інспекційного відвідування встановлено, що 27.09.2017 тренером - викладачем з плавання ОСОБА_4 написано заяву з проханням увільнити її згідно статті 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП), так як останньою 29.09.2017 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на три роки. Надалі, директор КЗ "ДЮСШ з футболу з футболу та інших ігрових видів спорту" видав наказ від 27.09.2017 № 89-к "Про звільнення ОСОБА_4" відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП. З огляду на зазначене, відповідач в ході інспекційного відвідування встановив, що позивач звільнив з роботи ОСОБА_4 з порушенням вимог частини третьої статті 119 КЗпП, оскільки за нею не зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві. Однак, позивач вважає, що відповідач помилково дійшов висновку щодо наявності у ОСОБА_4 гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП, оскільки остання не була призвана на військову службу, а уклала зазначений контракт добровільно, тобто за власним бажанням, а тому гарантії передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП до неї не застосовуються, як наслідок позивач правомірно звільнив її з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 30.08.2018.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 1940/1346/18.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 20.12.2018.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 розгляд справи відкладено на 11.01.2019 відповідно до статті 205 КАС України.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судовому засіданні у даній справі, яке проводилося 11.01.2019 оголошувалась перерва до 07.02.2019 на підставі статті 223 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо винесення на підставі акта інспекційного відвідування № ТР768/790/АВ від 25.06.2018 оскарженої постанови здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позов від 28.08.2018 № 2918/01-05-12.1/18 (арк. справи 27-29) та додатковому поясненні від 18.01.2019, просила у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 основними завданнями Держпраці, зокрема, є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Як слідує з матеріалів справи, що з 15.06.2018 по 25.06.2018 інспектором Управління Держпраці у Тернопільській області Бойко С.Є., за участю головного спеціаліста - інспектора праці управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради Маковецької Н.Є. на підставі заяви ОСОБА_4 від 29.05.2018, згідно наказу від 14.06.2018 № 392 та відповідно до направлення від 14.06.2018 № 4.1/076/205 проведено інспекційне відвідування комунального закладу "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту", який знаходиться за адресою: вул. Шептицького, 26, м. Тернопіль, 46008 (арк. справи 30-32). Інспекційне відвідування проводилося у присутності заступника директора з господарської частини Гарина С.Ф.

За результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт № ТР768/790/АВ від 25.06.2018, у якому встановлено, що 27.09.2017 тренером - викладачем з плавання ОСОБА_4 написано заяву з проханням увільнити її згідно статті 119 КЗпП, так як останньою 29.09.2017 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на три роки. Надалі, директор КЗ "ДЮСШ з футболу з футболу та інших ігрових видів спорту" видав наказ від 27.09.2017 № 89-к "Про звільнення ОСОБА_4" відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП. З огляду на зазначене, відповідач в ході інспекційного відвідування встановив, зокрема, що позивач звільнив з роботи ОСОБА_4 з порушенням вимог частини третьої статті 119 КЗпП, оскільки за нею не зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві (арк. справи 33-37).

Не погоджуючись із висновками, які викладені в акті інспекційного відвідування № ТР768/790/АВ від 25.06.2018, позивач подав до відповідача заперечення до зазначеного акта інспекційного відвідування (арк. справи 38). Листом від 04.07.2018 № 2178/01-05-43/18, відповідач повідомив позивача, зокрема, що відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким чином, працівники, які добровільно укладають контракти на проходження військової служби користуються гарантіями, визначені статтею 119 КЗпП та не підлягають звільненню, а роботодавець зобов'язаний зберігати за працівником місце роботи, посаду і виплачувати середній заробіток (арк. справи 39).

Відповідно до пункту 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пунктом 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Як слідує з матеріалів справи, що повідомлення про розгляд справи від 09.07.2018 № 2254/01-05-12.3/18, у якому зазначено дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, було надіслано позивачу рекомендованим листом (арк. справи 52).

Однак, на підставі клопотання позивача від 11.07.2018 № 155 розгляд справи про накладення штрафу відповідачем перенесено на 25.07.2018, про що було повідомлено позивача листом від 16.07.2018 № 2338/01-05-123/18, в тому числі повідомленням про перенесення розгляду справи від 16.07.2018 № 2339/01-05-12.3/18 (арк. справи 54 з/б).

Таким чином, за результатами розгляду справи відповідач виніс постанову № ТР768/790/АВ/ВЗ-ФС від 25.07.2018 про накладення штрафу на позивача в розмірі 37230 грн. (арк. справи 55).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив та не заперечується сторонами у справі, що 27.09.2017 тренером - викладачем з плавання ОСОБА_4 написано заяву з проханням увільнити її згідно статті 119 КЗпП, так як останньою 29.09.2017 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на три роки (арк. справи 40, 44-46).

Надалі, директор КЗ "ДЮСШ з футболу з футболу та інших ігрових видів спорту" видав наказ від 27.09.2017 № 89-к "Про звільнення ОСОБА_4" відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП (арк. справи 41). Відповідний запис внесено у трудову книжку позивача (арк. справи 42).

Слід відмітити, що згідно витягу з наказу командира війської частини А3990 від 29.09.2017 року №87-РС ОСОБА_4 призвано через Тернопільський ОМВК Тернопільської області, ВОС-420221 (арк. справи 43) і 29 вересня 2017 року зазначена громадянка уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу 9арк. справи 44-46). Крім того, Тернопільський ОМВК листом від 26 вересня 2017 року повідомив позивача, що 27 вересня 2017 року громадянка ОСОБА_4 вибуває в розпорядження командира війської частини А3990 для прийняття на військову службу за контрактом та в подальшому Тернопільським ОМВК направлено ряд листів на запезпечення дотримання позивачем гарантій передбачених частиною третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю щодо ОСОБА_4 (арк. справи 47-51).

Щодо встановленого порушення, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Зі змісту зазначеної норми КЗпП слідує, що для вирішення питання про наявність прав на гарантій, передбачених для військовослужбовців, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації.

Статтею 119 КЗпП визначено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Як слідує зі змісту частини третьої статті 119 КЗпП поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі призваній на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймалося.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 323/1252/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, Верховний Суд у листі від 13.07.2018 № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач повинен був увільнити ОСОБА_4 від виконання трудових обов'язків відповідно до положень статті 119 КЗпП, згідно поданої нею заяви.

Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звільнив з роботи ОСОБА_4 з порушенням вимог частини третьої статті 119 КЗпП, суд дійшов висновку, що відповідач виніс на підставі акта інспекційного відвідування № ТР768/790/АВ від 25.06.2018 оскаржену постанову на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог комунального закладу "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту" (місцезнаходження: вул. М. Шептицького, 26, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 25781033) до Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ 39777822) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільській області № ТР768/790/АВ/ВЗ-ФС від 25.07.2018, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.02.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.