Постанова

від 05.02.2019 по справі 2540/3138/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2540/3138/18 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року (повний текст складено 01 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у поверненні сум недоотриманої пенсії за період з 2014 року по липень 2018 року, зобов'язати відповідача здійснити позивачу виплату недоотриманої пенсії за період з 2014 року по липень 2018 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо повернення ОСОБА_2 сум недоотриманої пенсії за період з 28 травня 2015 року по березень 2018 року та з травня 2018 року по липень 2018 року, зобов'язано Корюківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області здійснити ОСОБА_2 виплату недоотриманої пенсії за період з 28 травня 2015 року по березень 2018 року та з травня 2018 року по липень 2018 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що сума доплати за минулий період обліковується та буде виплачуватись позивачу на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала, в суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що після поновлення позивачу виплати пенсії відповідач безпідставно відмовив у здійсненні виплати пенсії за минулий період, в той час, як відповідне право передбачене у ст.46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 29 травня 2018 року №0000545568 (а.с.11) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання якої АДРЕСА_1, фактичне місце проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_2, Чернігівська область.

ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та з 28 травня 2015 року перебуває на пенсійному обліку в Корюківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України.

За наслідком звернення позивача до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою від 01 серпня 2018 року (а.с.7) щодо виплати їй пенсії за період з 2014 року по 2018 рік, листом від 10 серпня 2018 року №49/04/Ш-4 (а.с.8) відповідач повідомив, що виплату пенсії позивачу поновлено відповідно до її заяви від 29 травня 2018 року №247 з 28 травня 2015 року, пенсія за серпень 2018 року в розмірі 1738,86 грн. була нарахована та виплачена в серпні 2018 року, поточна доплата за травень-липень 2018 року включена в додаткові відомості серпня 2018 року в сумі 5216,58 грн., сума доплати за минулий період (відкладена доплата) обліковується та буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, розрахунок такої доплати буде здійснюватись з урахуванням строків визначених ст.46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 28 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року (до дати поточної доплати).

Враховуючи, що пенсія за минулий період не була виплачена позивачу, вона звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачу поновлено нарахування пенсії з травня 2015 року, проте доказів її виплати за вказаний період суду не надано, у зв'язку з чим бездіяльності відповідача щодо повернення позивачу сум недоотриманої пенсії за період з 28 травня 2015 року по березень 2018 року та з травня 2018 року по липень 2018 року є протиправною.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ч.1 ст.47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Виплата пенсії за минулий час регулюється ст.46 наведеного Закону, відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до ч.1 ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затверджено, зокрема, Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, який визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.1 Порядку).

Відповідно до п.15 наведеного Порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

У листі відповідача від 10 серпня 2018 року №49/04/Ш-11 (а.с.8) зазначено про поновлення позивачу виплати пенсії з 28 травня 2015 року та підтверджено виплату пенсії за серпень 2018 року, а також повідомлено, що поточна доплата за травень-липень 2018 року включена в додаткові відомості серпня 2018 року в сумі 5216,58 грн. та сума доплати за минулий період (відкладена доплата) обліковується та буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено, однак відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.

Право позивача на отримання пенсії за минулий період чітко закріплено у ст.46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , якою встановлено, що частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст.46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не вчинено відповідних дій, спрямованих на виплату позивачу пенсії за минулий час, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_2 виплату недоотриманої пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 2014 року по 27 травня 2015 року та за квітень 2018 року, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма