Постанова

від 07.02.2019 по справі 813/2987/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4120/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Гуликом А.Г., час ухвалення судового рішення 12 год 23 хв у м. Львові, повне судове рішення складено 05 листопада 2018 року) за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Буського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з Буського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (далі - підприємство, відповідач) адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 47 174,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано нормативу з працевлаштування осіб, які визнані інвалідами, що є порушенням ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відділення Фонду подало апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що форма звітності №3-ПН, порядок подання цієї звітності затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013. Пункт 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу вакансії) вказує на те, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Разом з тим, ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера 08.05.2017, ОСОБА_2 звільнено з посади контролера 02.02.2017. Однак перша інформація про наявність вакансії контролера була подана до базового центру зайнятості лише 20.03.2017. Тобто мало місце неналежне інформування базового центру зайнятості щодо наявності у відповідача вакансій для осіб з інвалідністю.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Прокопика І.А, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Межвінського Р.Д., який заперечив проти її задоволення, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що Підприємство зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Фонді соціального захисту інвалідів та використовує найману працю фізичних осіб. Основним видом економічної діяльності підприємства є забір, очищення та постачання води.

20.02.2018 Підприємство подало до відділення Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма №10-ПН), відповідно до якого було проведено розрахунок.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік, відповідачу визначено суму коштів за одне незайняте особами з інвалідністю місце у розмірі 45 535 грн.

У зв'язку з несплатою у встановленні строки адміністративно-господарської санкції підприємством за період з 16.04.2018 по 14.06.2018 було нараховано пеню у розмірі 1 639,20 грн.

25.04.2018 відділення Фонду скерувало на адресу Підприємства претензію № 01-7/388-04, в якій повідомило про встановлені порушення та розмір адміністративно-господарської санкції та пені. У претензії містилося прохання у найкоротший термін погасити заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, а також зазначено, що в іншому випадку відділення Фонду буде змушене звернутися до суду, що потягне за собою додаткові судові витрати для відповідача. Проте відповідач жодним чином не відреагував на вимогу.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито усіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нормативу робочих місць, а тому вважав безпідставним застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , Господарським кодексом України, Інструкцією щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів , затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007, Законом України Про зайнятість населення , наказом Міністерства соціальної політики України Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання №316 від 31.05.2013, Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007, Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Згідно ч.1 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно ст.18 цього Закону, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.3 ст.18-1 цього ж Закону, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів прийшла до висновку, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення , роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання вказаної норми, Міністерством соціальної політики України видано наказ №316 від 31.05.2013 Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (далі - Порядок №316).

Згідно пунктів 3, 4, 5 Порядку №316, Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2017 році складала 23 осіб, а відповідно до ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році - 1 робоче місце.

З матеріалів справи видно, що наказом №6 від 02.02.2017 було звільнено контролера Буського ПВКГ ОСОБА_2 та згідно довідки серії 12ААА №336519 мала інвалідність ІІІ групи. Після відкриття вказаної вакансії на 1 робоче місце для особи з інвалідністю в лютому 2017 року звіт за формою №3-ПН на зазначену посаду було подано відповідачем лише у 20.03.2017.

Отже, відповідачем не було дотримано вимог Порядку №316 щодо направлення у триденний термін звіту за формою №3-ПН.

Колегія суддів вважає, що доводи представника відповідача щодо подання звітів форми №3-ПН у 2017 році, проте не у триденний строк з дати відкриття вакансії, не можуть слугувати підставою для звільнення підприємства від відповідальності та від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за вчинення ним правопорушення у сфері господарювання у 2017 році.

Стосовно доводів представника відповідача про вжиття ним заходів для працевлаштування особи з інвалідність з огляду на той факт, що ним опубліковувалось оголошення в газеті, а також що вони зверталися до Буської районної асоціації інвалідів, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі можуть слугувати лише додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків, а вчинення лише таких дій без виконання обов'язку щодо подання звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до Державної служби зайнятості протягом 3 днів з дати відкриття вакансії не можуть бути розцінені судом, як вжиття залежних від підприємства передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи слідує, що відповідач не вжив всіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, як і не виконав обов'язку проінформувати у триденний строк з дати відкриття вакансії державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у 2017 році не було вжито всіх передбачених законом та нормативно-правовими актами заходів, спрямованих на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, внаслідок чого ним не виконано встановлений Законом №875-ХІІ норматив по працевлаштуванню інвалідів та в строк до 15 квітня 2018 року, не сплачено адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, а тому позовні вимоги відділення Фонду про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 45 535 грн та пені в сумі 1 639,20 грн є обґрунтованими.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що представником відповідача не було доведено відсутності порушення, за вчинення якого до підприємства застосовані адміністративно-господарські санкції, натомість представником позивача на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 317, 321, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року по справі №813/2987/18 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Буського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Буського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 47 174 (сорок сім тисяч сто сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 12.02.2019.