Рішення

від 14.01.2019 по справі 730/844/18

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №730/844/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі -

головуючого судді Тіслюка І.І.

секретар Шумяк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Борзни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мінетех про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мінетех , в якому просить винести рішення, що ним зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Мінетех змінити запис в його трудовій книжці стосовно підстав, за якими його звільнено, а саме: підставою звільнення ОСОБА_1 з 19.06.2018 року зазначити ч.3 ст.38 КЗпП України - у зв'язку із невиконанням власником законодавства про працю , визнавши незаконним та скасувавши наказ № 55-К Товариства з обмеженою відповідальністю Мінетех від 19 червня 2018 року про звільнення його з підстав, передбачених п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мінетех на його користь грошові кошти за таким переліком: заборгованість із заробітної плати за травень 2018 року в сумі 3059,00 грн. (без утримання з вказаної суми податків і обов'язкових платежів); 2338,44 грн. за відпрацьовані ОСОБА_1 у червні 2018 р. 12 робочих днів (194,87 грн. середньоденна заробітна плата х 12 відпрацьованих днів) з утриманням з вказаної суми податків і обов'язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2018 року по 14.01.2019 року в сумі 28061,28 грн. (з утриманням з вказаної суми податків і обов'язкових платежів); компенсацію за невикористану відпустку за період з 26.12.2016 року по 11.06.2018 року в сумі 3510,63 грн. (з утриманням з вказаної суми податків і обов'язкових платежів).

В обґрунтування позову ним зазначено, що в період з 26.12.2016 р. по 19.06.2018 р. він працював у ТОВ Мінетех на посаді завідувача господарства департаменту сервісного обслуговування та продажу запасних частин у м. Чернігів.

Упродовж усього часу роботи у відповідача заробітна плата йому не виплачувалась в порядку та строки, визначені трудовим законодавством України (ст.115 КЗпП), а також не здійснювалась її ідексація, як це передбачено Законом України Про оплату праці .

Зі сторони роботодавця допускалися й інші порушення законодавства про працю.

Про намір щодо звільнення ним було заявлено 08.05.2018 р., коли він написав заяву про звільнення та передав її відповідачу. Однак, ніякої відповіді на заяву не отримав.

14.05.2018 р. він повторно подав заяву про звільнення, зазначивши підставою - за згодою сторін , на що сам відповідач на той час погоджувався, і який був ініціатором написання заяви за згодою сторін.

Проте, згодом відповідач повідомив про втрату заяви про звільнення від 14.05.2018 року, тому він 08.06.2018 року повторно поштою направив відповідачу аналогічну за змістом заяву.

19.06.2018 р. ним направлено відповідачу заяву з вимогою виплатити йому заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та повернути грудову книжку.

03.07.2018 р. у поштовому відділенні м.Ніжин він отримав від відповідача повідомлення, в якому повідомлялось, що його звільнено за прогул без поважних причин.

Також йому рекомендувалось звернутися в Київське представництво ТОВ Мінетех на 10-00 год. 03.07.2018 р. для вирішення усіх інтересуючих його питань.

Разом з повідомленням відповідач направив копії наказу про звільнення № 55-к від 19.06.2018 р., угоду про розірвання трудового договору від 19.06.2018 р., акт про відсутність працівника на робочому місці від 19.06.2018 р. та його заяву про звільнення від 08.05.2018 року.

Оцінивши дії відповідача, він дійшов висновку, що наказ № 55-к від 19.06.2018 р. та акт про відсутність працівника на робочому місці від 19.06.2018 р.складено без дотримання визначеної законодавством процедури, а тому є незаконними.

Так, згідно з ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати письмові пояснення від порушника трудової дисципліни.

Проте, стосовно відсутності на робочому місці 19.06.2018 р. відповідач навіть не поцікавився причинами та не відібрав у нього письмового пояснення.

З огляду на дати подання ним зазначених заяв він не міг перебувати на роботі 19.06.2018 р., оскільки вважав себе звільненим.

Враховуючи те, що він фактично повідомив відповідача про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, то станом на 19.06.2018 р. у відповідача існувала заборгованість перед ним по сплаті заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з даними Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, місячний розмір заробітної плати за період роботи, зокрема, січень-травень 2018 р., дорівнював 3800,00 грн.

Враховуючи, що за період роботи він не був у відпустці, відповідач повинен йому виплатити грошову компенсацію.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, своїм правом на відзив на позов з роз`ясненням своєї правової позиції не скористався.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо даних про суть спору та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній письмових доказів та постановити заочне рішення згідно з ст. 280 ч.1 п.4 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також і те, що відповідач з запереченнями проти вимог позову до суду не звертався, оцінивши наявні докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правові підстави для врегулювання спору.

Судом встановлено, що в період з 26.12.2016 р. по 19.06.2018 р. позивач працював у ТОВ Мінетех на посаді завідувача господарства департаменту сервісного обслуговування та продажу запасних частин у м. Чернігів.

Упродовж усього часу роботи у відповідача заробітна плата йому не виплачувалась в порядку та строки, визначені трудовим законодавством України (ст.115 КЗпП), а також не здійснювалась її ідексація, як це передбачено Законом України Про оплату праці .

Про намір щодо звільнення з причини недотримання роботодавцем законодавства про працю позивачем було заявлено 08.05.2018 р., коли він написав заяву про звільнення та передав її відповідачу. Однак, ніякої відповіді на заяву не отримав.

14.05.2018 р. позивач повторно подав заяву про звільнення, зазначивши підставою - за згодою сторін , на що сам відповідач на той час погоджувався, і який був ініціатором написання заяви за згодою сторін.

Проте, згодом відповідач повідомив про втрату заяви про звільнення від 14.05.2018 року, тому він 08.06.2018 року повторно поштою направив відповідачу аналогічну за змістом заяву.

19.06.2018 р. ним направлено відповідачу заяву з вимогою виплатити йому заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та повернути грудову книжку.

03.07.2018 р. у поштовому відділенні м.Ніжин позивач отримав від відповідача повідомлення, в якому повідомлялось, що його звільнено за прогул без поважних причин., а також йому рекомендувалось звернутися в Київське представництво ТОВ Мінетех на 10-00 год. 03.07.2018 р. для вирішення усіх інтересуючих його питань.

Разом з повідомленням відповідач направив копії наказу про звільнення № 55-к від 19.06.2018 р., угоду про розірвання трудового договору від 19.06.2018 р., акт про відсутність працівника на робочому місці від 19.06.2018 р. та його заяву про звільнення від 08.05.2018 року.

Оцінивши дії відповідача, позивач дійшов висновку, що наказ № 55-к від 19.06.2018 р. та акт про відсутність працівника на робочому місці від 19.06.2018 р. складено без дотримання визначеної законодавством процедури, а тому є незаконними.

Так, згідно з ч.1 ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати письмові пояснення від порушника трудової дисципліни.

Проте, стосовно відсутності на робочому місці 19.06.2018 р. відповідач не відбирав у позивача письмового пояснення.

З огляду на дати подання позивачем зазначених заяв, він не міг перебувати на роботі 19.06.2018 р., оскільки вважав, що його звільнено.

Враховуючи те, що позивач фактично повідомив відповідача про згоду на звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, то слід констатувати, що станом на 19.06.2018 р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем по сплаті заробітної плати.

Згідно з даними Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, місячний розмір заробітної плати за період роботи, зокрема, січень-травень 2018 р., дорівнював 3800,00 грн., на який позивач посилається як на підставу своїх розрахунків.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Враховуючи, що за період роботи позивач не був у відпустці, відповідач повинен йому виплатити також і за це грошову компенсацію.

Суд вважає доводи позивача обґрунтованими.

Так, згідно з ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, керуючись ст. 117 КЗпП України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Пунктом 8 вказаної Постанови передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Ведення трудових книжок працівників на підприємстві здійснюється відповідно до Інструкцїї про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (Інструкція).

Відповідно до п.2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з ч.1 ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 ЗУ Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, обчислення компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується у календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Згідно з ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 4 Конституції)

Не виконуючи належним чином зазначені положення трудового законодавства, відповідач спонукав ОСОБА_1 звернутись за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.38, 116, 117, 235 КЗпП України, ст.сг. 4-7, 12,81-83, 133,258,265,274,280-284 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мінетех про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі заявлених вимог.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 55-К Товариства з обмеженою відповідальністю Мінетех , код ЄДРПОУ 38098409 від 19 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_1.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Мінетех , код ЄРДПОУ 38098409, внести зміни у запису в трудовій книжці ОСОБА_1 стосовно підстав його звільнення, а саме, підставою звільнення ОСОБА_1 з 19.06.2018 року зазначити ч.3 ст.38 КЗпП України - у зв'язку із невиконанням власником законодавства про працю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мінетех (ідентифікаційний код юридичної особи 38098409) на користь ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1): заборгованість із заробітної плати за травень 2018 року в сумі 3059,00 грн. (без утримання з вказаної суми податків і обов'язкових платежів); 2338,44 грн. за відпрацьовані ОСОБА_1 у червні 2018 р. 12 робочих днів (194,87 грн. середньоденна заробітна плата х 12 відпрацьованих днів) з утриманням з вказаної суми податків і обов'язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2018 року по 14.01.2019 року в сумі 28061,28 грн. (з утриманням з вказаної суми податків і обов'язкових платежів); компенсацію за невикористану відпустку за період з 26.12.2016 року по 11.06.2018 року в сумі 3510,63 грн. (з утриманням з вказаної суми податків і обов'язкових платежів).

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду упродовж 30-денного строку з дня його проголошення.

Заочне рішення може буги переглянуто судом за письмовою заявою відповідача якщо її буде подано протягом 20 днів з дня отримання ним копії цього рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Борзнянського районного суду І.І.Тіслюк