Рішення

від 04.02.2019 по справі 154/2429/18

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

154/2429/18

2/154/27/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р., Вараниці А.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Станіслав про визнання недійсним договору оренди землі,

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Станіслав (далі-ТзОВ Агрофірма Станіслав ) про визнання недійсним договору оренди землі. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між ним та ОСОБА_4 06.06.2012 р. укладено договір оренди землі. Об єктом даного договору є земельна ділянка, площею 1,94 га., котра належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та знаходиться на території колишньої Зорянської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області.

30.10.2017 р. рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області визнано поновленим даний договір оренди земельної ділянки, на тих самих умовах і на той самий строк, що визначені у цьому договорі.

Зазначає, що він навесні 2018 р. здійснив обробіток вищевказаної земельної ділянки, вніс добрива, здійснив посів сої на ції ділянці та провів кропіння. Збір врожаю сої було заплановано на середину вересня 2018 р.

03.09.2018 р. ним було виявлено факт знищення посівів сої, шляхом дискування.

Позивачу 05.09.2018 р. стало відомо, що ОСОБА_4 передала в оренду спірну земельну ділянку ОСОБА_5 Агрофірма Станіслав строком на 10 років. 07.06.2018 р. проведено реєстрацію цього права.

Вважає, що такі дії ОСОБА_4 порушують його право на мирне володіння та користування землею.

Просить визнати недійсним договір оренди землі укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Агрофірма Стансілав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720581800:04:001:0781, площею 1,9367 га.

14.11.2018 р. представником ОСОБА_5 Агрофірма Станіслав подано відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач після ухвалення рішення суду про поновлення договору оренди землі не здійснив реєстрацію права оренди земельної ділянки, а тому не набув права оренди цією земельною ділянкою.

04.12.2018 р. позивачем подано відповідь на відзив. Окрім обгрунтування вимог викладених у позовній заяві, позивач у відповіді на відзив зазначає, що договір оренди від 06.06.2012 р. був належним чином зареєстрований у Державному реєстрі земель шляхом внесення запису до відповідної книги реєстрації, а тому після ухвалення судом рішення про поновлення цього договору, відсутні були підставі для його державної реєстрації. Просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позові та відповіді на відзив. Просить позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 Агрофірма Станіслав ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково пояснила, що право оренди земельної ділянки підлягає обов язковій державній реєстрації. До часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки у орендаря не виникає право користування земельною ділянкою. Договір оренди землі від 06.06.2012 р., котрий рішенням суду від 30.10.2017 р. поновлений на тих самих умовах, є нечинним, оскільки після закінчення строку його дії та поновлення його судом, позивач зобов язаний був здійснити його державну реєстрацію, однак цього не зробив. Тому у позивача не виникло право оренди земельної ділянки, а укладений договір оренди земельної ділянки від 29.05.2018 р. не порушує права позивача на користування землею, оскільки таке право не належить йому.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.06.2012 р. між ОСОБА_4, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років. Об єктом оренди є земельна ділянка площею 1,94 га., котра знаходиться на території колишньої Зорянської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30.10.2017 р., котре постановою Апеляційного суду Волинської області від 24.01.2018 р. залишено без змін, визнано поновленим договір оренди землі укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 06.06.2012 р. на той самий строк і на тих самих умовах, що визначені у договорі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Зокрема, згідно з ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

В свою чергу, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, право постійного користування, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У п. 2 ч.1 ст. 4 вищенаведеного Закону визначено, що обов язковій державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки.

З аналізу наведених норм вбачається, що право оренди земельної ділянки підлягає обов язковій державній реєстрації і виникає з моменту державної реєстрації цього права. Лише з часу такої реєстрації у сторін виникають права та обов'язки по договору.

Досягнення згоди сторонами договору оренди землі по всіх істотних умовах договору та його підписання, а також поновлення такого договору за згодою сторін або за рішенням суду, без подальшої державної реєстрації права оренди земельної ділянки, не є автоматичною підставою виникнення у орендаря права оренди на земельну ділянку, оскільки воно набувається лише з моменту державної реєстрації такого права.

Жодними правовими нормами, котрі регулюють відносини, пов'язані з орендою землі, не передбачено винятків щодо обов язкової реєстрації права оренди земельної ділянки, в тому числі і у випадку набуття права оренди земельної ділянки на підставі рішення суду (поновлення договору оренди землі).

Покликання позивача на рішення Володимир-Волинського міського суду від 30.10.2017 р. як підставу задоволення позовних вимог є безпідставним, оскільки дане рішення лише підтверджує обставину поновлення договору оренди земельної ділянки на тих саме умовах і на той саме строк, однак не підміняє державну реєстрацію права оренди земельною ділянкою та не звільняє сторону договору від державної реєстрації такого права.

У ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено підстави для державної реєстрації прав. Відповідно до п.9 ч.1 ст. 27 даного Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З огляду наведеного, суд прийшов до висновку, що рішення суду про поновлення договору оренди землі є підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а поновлене право оренди земельної ділянки виникає з часу державної реєстрації такого права на підставі цього рішення, а не з часу попередньої реєстрації договору, що поновлювався, чи дати набарання рішенням законної сили.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням суду від 30.10.2017 р. договір оренди землі поновлений на тих самих умовах, що визначений у цьому договорі.

У п. 43 поновленого договору від 06.06.2012 р. встановлено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Тобто виникнення права оренди земельної ділянки залежить від державної реєстрації цього права. Дана обставина відома позивачу, оскільки він був стороною договору.

Оскільки на підставі рішення суду договір поновлений на тих самих умовах, що визначені у договорі від 06.06.2012 р., тому з урахуванням п. 43 договору, для набуття договором оренди землі чиності, тобто виникнення у сторін прав та обов язків, необхідно було здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі рішення суду про поновлення такого права.

Беручи до уваги, що позивач після поновлення судом договору оренди земельної ділянки не здійснив державну реєстрацію права оренди, тому з урахуванням наведених норм у нього не виникло право оренди спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору від 06.06.2012 р.

Із дослідженого судом договору оренди від 29.05.2018 р. встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Агрофірма Станіслав укладено договір оренди землі, об єктом якого є земельна ділянка стосовно якої 06.06.2012 р. між позивачем та ОСОБА_4 укладався договір оренди землі та поновлювався судом.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.06.2018 р. підтверджується, що право оренди земельної дліянки за договором від 29.05.2018 р. зареєстровано 31.05.2018 р. у встановленому законом порядку, тому з часу такої реєстрації у ОСОБА_5 Агрофірма Станіслав виникло право оренди земельної ділянки за цим договором.

Оскільки позивач після ухвалення рішення суду про поновлення договору оренди землі не здійснив державну реєстрацію свого права оренди землі на підставі рішення суду, внаслідок чого не набув права оренди на спірну земельну ділянку, тому станом на 29.05.2018 р. ОСОБА_4, як власник земельної ділянки, яка вільна в укладенні договору, виборі сторони договору (орендаря), вправі була укладати договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_5 Агрофірма Станіслав , так як право оренди на цю земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди не було зареєстровано за позивачем, тому укладенням цього договору жодних прав позивача не порушено та відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 29.05.2018 р.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є безпідставний, а тому не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст 12,81,89,265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Станіслав про визнання недійсним договору оренди землі.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.02.2019 р.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя А.А. Каліщук