Постанова

від 20.01.2021 по справі 154/2429/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 154/2429/18

провадження № 61-10068св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Карпенко С. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Станіслав ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 лютого 2019 року в складі судді Каліщука А. А. та постанову Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Станіслав (далі - ТОВ Агрофірма Станіслав ) та просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між відповідачами щодо земельної ділянки площею 1, 9367 га з кадастровим номером 0720581800:04:001:0781 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 06 червня 2012 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі. Об`єктом даного договору є земельна ділянка площею 1, 94 га, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та знаходиться на території колишньої Зорянської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 жовтня 2017 року визнано поновленим даний договір оренди земельної ділянки на тих самих умовах і на той самий строк, що визначені в цьому договорі.

Навесні 2018 року він здійснив обробіток вказаної земельної ділянки, вніс добрива, здійснив посів сої на цій ділянці та провів кропіння. Збір врожаю сої було заплановано на середину вересня 2018 року.

03 вересня 2018 року він виявив факт знищення посівів сої, шляхом дискування, а 05 вересня 2018 року дізнався, що ОСОБА_2 передала в оренду спірну земельну ділянку ТОВ Агрофірма Станіслав строком на 10 років. 07 червня 2018 року проведено реєстрацію цього права.

Вважав, що такі дії ОСОБА_2 порушують його право на мирне володіння та користування землею .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач після ухвалення рішення суду про поновлення договору оренди землі не здійснив державну реєстрацію свого права оренди землі на підставі рішення суду, внаслідок чого не набув прав на спірну земельну ділянку, а тому внаслідок укладення відповідачами 29 травня 2018 року спірного договору оренди жодних прав позивача не порушено та відсутні підстави для визнання цього договору недійсним.

Окрім цього, апеляційний суд зазначив, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений статтею 33 Закону України Про оренду землі спосіб, вимагає укладення додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків, проте такої угоди між позивачем та власником земельної ділянки укладено не було, що також свідчить про правомірність укладеного відповідачами договору оренди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 лютого 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року і ухвалити нове про задоволення позову .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що його права та інтереси не порушені і відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди, оскільки його конклюдентні дії, а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та належне виконання умов договору, свідчать про використання свого переважного права та поновлення договору на підставі рішення суду, що підтверджує наявність підстав для визнання спірного договору оренди землі недійсним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 червня 2019 року справа № 154/2429/18 надійшла до Верховного Суду.

Директор ТОВ Агрофірма Станіслав Панасюк Ю. В. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 06 червня 2012 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років. Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 1, 94 га, яка знаходиться на території колишньої Зорянської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області. Даний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Володимир-Волинському районі Волинської області, про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 11 липня 2012 року за № 0720500400.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року, визнано поновленим договір оренди землі, укладений 06 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на той самий строк і на тих самих умовах, що визначені в договорі.

29 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Станіслав укладено договір оренди землі, об`єктом якого є таж сама земельна ділянка, що орендувалась ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07 червня 2018 року, право оренди земельної ділянки за договором від 29 травня 2018 року зареєстровано 31 травня 2018 року в установленому законом порядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У справі, яка розглядається, установлено, що рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року, визнано поновленим договір оренди землі, укладений 06 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на той самий строк і на тих самих умовах, що визначені в цьому договорі.

Рішення суду набрало законної сили 24 січня 2018 року.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Пунктом 8 поновленого на підставі вищевказаного рішення суду договору оренди від 06 червня 2012 року передбачено, що договір укладено на 5 років.

Отже, на момент укладення між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Станіслав договору оренди землі від 29 травня 2018 року продовжував діяти попередній договір оренди тієї ж земельної ділянки, укладений 06 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі ).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України).

У пункті 59 постанови від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити .

Таким чином, оскільки на момент укладення відповідачами договору оренди земельної ділянки позивач мав чинне право оренди цією земельною ділянкою, набуте ним на підставі відповідного рішення суду, колегія суддів доходить висновку про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не звернули уваги на те, що в даному випадку договір оренди земельної ділянки був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, що в договорі від 06 червня 2012 року, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та є обов`язковим до виконання, внаслідок чого зробили неправильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 лютого 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року й ухвалення нового рішення про задоволення позову з підстав, наведених вище.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та позов задоволено, то сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в сумі 704, 80 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 1 057, 20 грн та за подання касаційної скарги в сумі 1 409, 20 грн підлягає стягненню в рівних частках з відповідачів на його користь.

Керуючись статтями 400 , 403, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 лютого 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року скасувати і ухвалити нове .

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Станіслав про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 29 травня 2018 року , укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Станіслав щодо земельної ділянки площею 1, 9367 га, кадастровий номер 0720581800:04:001:0781.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 585 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 80 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Станіслав на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 585 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 80 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. Тітов Судді:І. О. Дундар А. Ю. Зайцев С. О. Карпенко В. І. Крат