Рішення

від 04.02.2019 по справі 140/2130/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2130/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача Мохнюка М.В., Гребенчака С.В.,

представника відповідача Соколова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроенерготорф-Інвест до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроенерготорф-Інвест (далі - позивач, ТзОВ Агроенерготорф-Інвест ) звернулося з позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.09.2018 №№ВЛ 630/399/АВ/ЗБ-ФС, ВЛ 630/399/АВ/ТД-ФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2018 головним державним інспектором праці ОСОБА_4 було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю - ТзОВ Агроенерготорф-Інвест . На підставі акту винесено оскаржувані постанови, з якими позивач категорично не згоден, оскільки будь-якої заборгованості перед працівниками із заробітної плати не було й немає, а ОСОБА_6 ніколи не працював на ТзОВ Агроенерготорф-Інвест . Ніяких коштів ОСОБА_6 від посадових осіб товариства не отримував. Порушення закону, а саме: ст.21, 24 КЗпП України, постанови КМУ №413 є надуманими. З наведених вище підстав позивач просить оскаржувані постанови скасувати як протиправні та безпідставно винесені.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.1-1а).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 12.11.2018 №3047/05-05 (а.с.27-34) позовні вимоги ТзОВ Агроенерготорф-Інвест не визнав, посилаючись на те, що в ході інспекційного відвідування встановлено відсутність підписів працівників на відомостях про виплату коштів. Позивачем виплата заробітної плати здійснюється готівкою, а не шляхом перерахування коштів на банківську картку, а тому саме відомості є доказом для констатації факту заборгованості позивача перед своїми працівниками. Факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_6 без оформлення трудового договору підтверджується скаргою останнього, актом інспекційного відвідування, поясненнями ОСОБА_6, договором оренди транспортного засобу, товарно-транспортними накладними, судовим наказом та відсутністю наказу про прийняття на роботу ОСОБА_6 та цивільного договору про виконання робіт або надання послуг (встановлено в ході інспекційного відвідування). З огляду на вказані обставини зазначає, що вимоги до Управління є безпідставними, необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.

Ухвалою суду від 15.11.2018 було задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11:00 30.11.2018 (а.с.61-62).

30.11.2018 в підготовчому засіданні вирішено питання про виклик свідків, долучено до матеріалів справи письмові докази та відкладено підготовче засідання у зв'язку з витребуванням додаткових доказів на 14:30 17.12.2018.

04.12.2018 через канцелярію суду представником Управління Держпраці у Волинській області подано додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що в розрахунково-платіжних відомостях, наданих під час інспекційного відвідування, були відсутні підписи працівників в графі розписка при отриманні та не можливо встановити фактичну дату їх формування, а номер тих, що надані під час підготовчого засідання, не співпадають з порядковим номером тих, що надані під час інспектування. Платіжні доручення в свою чергу підтверджують факт проведення розрахунків з ОДПІ в Луцькому районі щодо сплати податків та зборів за найманих працівників, а не факт виплати їм заробітної плати. Крім того, 10.12.2018 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів (а.с.125-142).

Ухвалою суду від 17.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30 10.01.2019, запропоновано сторонам до розгляду справи по суті надати суду додаткові докази (а.с.144-145).

14.01.2019 Управління Держпраці у Волинській області подало клопотання щодо приєднання документів до матеріалів справи (а.с.177-181).

ТзОВ Агроенерготорф-Інвест на підтвердження правомірності позовних вимог подало додаткові письмові пояснення по суті адміністративного позову від 22.01.2019, в яких зазначило, що копія товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) при перевезенні деревини автомобільним транспортом, яка надана ОСОБА_6 відповідачу, не відповідає формі, яка затверджена наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 №961/707, та не містить підпису вантажоодержувача, а тому не є документом первинного бухгалтерського обліку у відповідності до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім того, ТТН виписується лише у випадку здійснення вантажного перевезення на умовах договору. Таким чином, при умові здійснення перевезення водієм, який перебуває у трудових відносинах з підприємством, ТТН не оформляється. ФОП ОСОБА_7 на ТТН, наданих ОСОБА_6, ставила свій підпис і саме в неї існують договірні відносини з ТОВ Деніко-протеїн та Медичним коледжем, куди могли поставлятись дрова на виконання укладених нею договорів (а.с.182-183).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях та просили їх задовольнити. Додатково зазначили, що на момент перевірки заборгованість по заробітній платі була відсутня, оскільки жодних скарг від працівників товариства на не виплату заробітної плати не надходило. Водночас на підставі договору найму транспортного засобу, укладеного між ТзОВ Агроенерготорф-Інвест та ОСОБА_6, користування автомобілем не відбувалось, оскільки транспортний засіб перебував у неналежному стані. В наданих відповідачу ОСОБА_6 товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення ним перевезень невірно зазначене найменування товариства, відсутні його печатки, за цими накладними відпуск деревини здійснювала ОСОБА_7, яка є фізичною особою-підприємцем. Фактично між позивачем та ОСОБА_6 на підставі укладеного договору найму, який оспорюється в судовому порядку, виникли цивільно-правові відносини, а не трудові, оскільки послуги з перевезення вантажу ОСОБА_6 товариству не надавались.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог товариства з підстав, викладених у відзиві, та додатково пояснив, що при перевірці були надані одні відомості по заробітній платі, а до заперечень на акт перевірки - інші. Факт перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах із ТзОВ Агроенерготорф-Інвест підтверджується його скаргою, поясненнями, товарно-транспортними накладними, у яких перевізником значиться позивач.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.08.2018 ОСОБА_6 звернувся зі скаргою до начальника управління Держпраці у Волинській області про порушення ТзОВ Агроенерготорф-Інвест трудового законодавства, в якій просив здійснити контроль за додержанням товариством законодавства про працю та накласти на останнє штраф за порушення законодавства про працю. Про результати розгляду скарги просив повідомити на його поштову адресу (а.с.39-40).

11.09.2018 на підставі направлення від 31.08.2018 №1148 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування ТзОВ Агроенерготорф-Інвест , про що складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ВЛ-630/399/АВ (а.с.8-11).

За результатами інспекційного відвідування встановлено наступні порушення ТзОВ Агроенерготорф-Інвест вимог законодавства про працю:

1) ч.3 ст.24 КЗпП України - на підприємстві накази про прийняття працівників на роботу не видаються;

2) ст.94 КЗпП України - на час проведення інспекційного відвідування (10.09.2018 року) всім працівникам підприємства не проведено нарахування заробітної плати за серпень 2018 року;

3) ч.1 ст.115 КЗпП України - на підприємстві встановлено заборгованість із виплати заробітної плати працівникам в сумі 20370,51 коп. (за 3 місяці) з травня по липень 2018 року, про невиплату заробітної плати працівникам підтверджують відомості на виплату заробітної плати, у яких відсутні особисті підписи працівників про утримання заробітної плати;

4) ст.21, ч.1, 2, 3 ст.24 КЗпП України, Постанови №413 - на підприємстві проводиться допуск працівників до роботи без укладеного трудового договору, а саме засвідчує пояснення водія ОСОБА_6 від 11.09.2018 року про те, що він на посаді водія (транспортний засіб марки ЗИЛ 130, особисто передав в оренду підприємству і на ньому працював) у ТзОВ Агроенерготорф-Інвест з 13.06. по 25.06.2018 року без укладеного трудового договору. Про своє перебування у трудових відносинах підтверджують копії товарно-транспортних накладних від 20.06, 21.06, 23.06, 25.06.2018 року про перевезення дров на території області. Заробітну плату за виконану роботу за два тижні роботи отримав приблизно в сумі 1200 грн., в жодних документах, які засвідчують отримання заробітної плати підпис не проставляв. Зароблені гроші виплачував особисто директор підприємства ОСОБА_5 Будь-які документи, які засвідчують перебування у трудових відносинах ОСОБА_6 на інспекційне відвідування не представлено.

Позивач, не погодившись з виявленими та зафіксованими в акті інспекційного відвідування порушеннями, 20.09.2018 надіслав свої заперечення до Управління Держпраці у Волинській області (а.с.12).

У відповідь на заперечення товариства відповідач надіслав листа від 27.09.2018, в якому зазначив, що зауваження позивача є необґрунтованими. В ході інспекційного відвідування головним державним інспектором було додержано вимоги законодавства. Документи, отримані в ході інспекційного відвідування, є достатніми для підтвердження факту наявності порушень законодавства про працю (а.с.47).

17.09.2018, розглянувши акт інспекційного відвідування від 11.09.2018 №ВЛ-630/399/АВ, начальник Управління Держпраці у Волинській області прийняв рішення №ВЛ 630/399/АВ/ТД/ЗБ про призначення справи до розгляду за абз. 2,3 ч.2 статті 265 КзпП України на 11:00 27.09.2018 в приміщенні Управління Держпраці у Волинській області, яке надіслане в той же день позивачу (а.с.44-45).

27.09.2018 першим заступником начальника Управління на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України винесено постанови №ВЛ 630/399/АВ/ТД-ФС про накладення на ТзОВ Агроенерготорф-Інвест штрафу у розмірі 111690 грн. за допуск працівника до роботи без укладення трудового договору та №ВЛ 630/399/АВ/ЗБ-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 11169 грн. за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам (а.с.13-14).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що трудовий договір з угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Положеннями ст.259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Держпраці України, відповідно до покладених на неї завдань.

Статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що заходи державного контролю - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, в т. ч. інспектувань.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів (далі - Порядок №295).

Пунктом 5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Як свідчать матеріали справи, інспекційне відвідування ТзОВ Агроенерготорф-Інвест проведене відповідачем за скаргою ОСОБА_6 від 15.09.2018 про порушення товариством вимог трудового законодавства, у якій останній зазначав, що він з 13.06.2018 по 25.06.2018 працював на посаді водія (транспортний засіб марки ЗИЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_1) у ТзОВ Агроенерготорф-Інвест , а саме: здійснював перевезення вантажів (деревини) по території Волинської області. Факт виконання обов'язків водія підтвердив наданими копіями ТТН від 20.06.2018, 21.06.2018, 23.06.2018, 25.06.2018. У вказаній скарзі ОСОБА_6 зазначав, що керівник ТзОВ Агроенерготорф-Інвест ОСОБА_5 не оформив з ним трудовий договір та не виплатив йому заробітної плати (а.с.39-40).

У наданих Управлінню Держпраці у Волинській області поясненнях від 11.09.2018 (а.с.48-50) ОСОБА_6 вказав, що на роботу його приймав ОСОБА_5 та при прийомі сказав, що трудові відносини з ним оформить пізніше. ОСОБА_6 щодня з понеділка по суботу в 8 год. до 22 год. в період, визначений власником підприємства, виконував роботу. З трудовим режимом ознайомлений не був. Роботодавці їздили з ним в кабіні машини, ТТН видавали та заповняли вони, після доставки вантажу до місця призначення ТТН ніхто не запитував. За 1 км платили 1,50 грн. Кошти платив ОСОБА_5 на руки готівкою, за два тижні отримав приблизно 1200 грн., у жодних документах при цьому не підписувався. При перевезенні вантажу їздив за кермом власного автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 показав, що керівник ТзОВ Агроенерготорф-Інвест ОСОБА_5 запропонував йому роботу по перевезенню грузів, на яку він погодився. Зазначив, що працював водієм з 13.06.2018 по 20.06.2018 за кермом власного автомобіля ЗИЛ, який ОСОБА_5 взяв в оренду. ТТН заповнювали ОСОБА_5 або його заступник. Наявні у нього ТТН були залишені в його автомобілі після перевезення. Водночас додав, що власний автомобіль по договору оренди не передавав ОСОБА_5.

Однак, суд критично відноситься до пояснень та свідчень ОСОБА_6 з огляду на таке.

Як показав допитаний в судовому засіданні як свідок керівник ТзОВ Агроенерготорф-Інвест ОСОБА_5, з метою здійснення перевезень деревини та здешевлення витрат на перевезення, для того, щоб не платити перевізникам, ним підшуковувався вантажний транспортний засіб. Йому порадили ОСОБА_6 як власника автомобіля ЗИЛ, з яким він 13.06.2018 уклав договір найму (оренди) транспортного засобу, який був засвідчений нотаріально. До моменту укладення вказаного договору транспортний засіб він не бачив, а коли побачив, то виявив, що він знаходиться в неналежному стані, внаслідок чого відмовився його орендувати та сплачувати за нього кошти. Це не сподобалось ОСОБА_6 та його дружині, вони приходили до нього додому сваритись, погрожували, оскільки розраховували отримати гроші за автомобіль, що було передбачено договором. Водій йому не потрібен був, так як всі працівники товариства мали посвідчення водія з відповідною категорією, в тому числі і він. Ствердив, що ОСОБА_6 ніколи в нього не працював, послуг з перевезень товариству не надавав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ Агроенерготорф-Інвест (наймач) та ОСОБА_6 (наймодавець) укладено договір найму (оренди) від 13.06.2018, за умовами якого ОСОБА_6 (наймодавець) передає, а ТзОВ Агроенерготорф-Інвест (наймач) приймає у тимчасове платне користування строком на півтора року з 13.06.2018 по 13.12.2018 транспортний засіб марки ЗИЛ 130, 1975 року випуску. Транспортний засіб, що передається в найм (оренду), належить наймодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Наймодавець зобов'язується, зокрема, в триденний строк з моменту підписання цього договору передати транспортний засіб наймачеві (п.4 договору). За користування транспортним засобом наймач вносить щомісячну плату в розмірі 3000 грн. В день укладення договору наймач сплачує плату наперед за 3 місяці (п.8 договору). Сторони стверджують, що згода дружини наймодавця ОСОБА_8 на укладення цього правочину та передачу її чоловіком ОСОБА_6 автомобіля, що є їхньою спільною сумісною власністю, викладена у заяві (п.11 договору).

Як встановлено судом, вказаний транспортний засіб не був переданий ТзОВ Агроенерготорф-Інвест згідно з актом прийому-передачі, про що засвідчив також і ОСОБА_6 Водночас питання виконання пункту 8 договору щодо сплати наперед за 3 місяці плати за користування транспортним засобом в сумі 9000 грн. є предметом розгляду Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №161/14030/18 (а.с.21-22).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до норм ЦК України діє принцип свободи договору. Згідно статті 6 цього кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у частині першій статті 626 ЦК України, в які вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Водночас відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включають до штату підприємства для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (надання послуг), в даному випадку договору про найм (оренду) транспортного засобу, предметом якого є транспортний засіб, який передається у користування за гроші на певний строк, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Таким чином, укладення між ОСОБА_6 та ТзОВ Агроенерготорф-Інвест договору найму (оренди) транспортного засобу не є доказом того, що ОСОБА_6 був прийнятий на роботу в товариство без оформлення трудових відносин.

Щодо товарно-транспортних накладних від 20.06.2018, 21.06.2018, 23.06.2018, 25.06.2018 (а.с.17-20), які надав ОСОБА_6 в підтвердження здійснення ним перевезень та перебування на посаді водія ТзОВ Агроенерготорф-Інвест , то суд зазначає наступне.

Як слідує із вказаних ТТН, автомобільним перевізником зазначено ТЗВО АЕІТ-інвест , що не відповідає найменуванню товариства. У ТТН відсутні печатки ТзОВ Агроенерготорф-Інвест , підписи відповідальних осіб товариства.

Крім того, у зазначених ТТН вантажовідправником значиться ФОП ОСОБА_7, яка допитана в судовому засіданні як свідок показала, що вона здійснює підприємницьку діяльність, пов'язану з постачанням деревини. ОСОБА_5 є її швагро, разом з ним вони орендують спільне офісне приміщення, інколи придбаває дрова в ТзОВ Агроенерготорф-Інвест . ОСОБА_6 знає через свого батька, який на її прохання попросив ОСОБА_6 перевезти дрова. Фактично в неї була усна домовленість з ОСОБА_9 на перевезення вантажу. ТзОВ Деніко-протеїн та Ківерцівський медичний коледж, які зазначені в ТТН як вантажоотримувачі, - це її контрагенти, яким здійснювала поставку дров. Зокрема, надала суду договір на купівлю та постачання дров, укладений між нею та Ківерцівським медичним коледжом 23.02.2018 (а.с.189-190). Також зазначила, що для виконання перевезень надавала ОСОБА_6 пусті ТТН, у яких містились її підпис та печатка, з метою їх заповнення та пред'явлення працівникам поліції в разі зупинки транспортного засобу.

Отже, досліджені в судовому засіданні письмові докази та показання свідків в їх сукупності не дають суду підстав дійти висновку про те, що ОСОБА_6 був фактично допущений до роботи на посаді водія ТзОВ Агроенерготорф-Інвест без оформлення трудового договору.

Аналізуючи акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ВЛ-630/399/АВ від 11.09.2018 року, судом встановлено, що висновки про порушення товариством вимог трудового законодавства в частині не оформлення працівника на роботу відповідачем прийняті лише на основі наданих в приміщенні Управління Держпраці у Волинській області громадянаном ОСОБА_6 пояснень про нібито його допуск до роботи без укладення трудового договору та ТТН, на яких відсутні печатки товариства, а його найменування зазначено невірно.

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.03.2013 року №509, визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 3 статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В частині перші статті 76 КАС України зазначено про те, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем факт роботи ОСОБА_6 встановлено, як уже зазначалось вище, на основі його пояснень про нібито допуск до роботи без укладення трудового договору та ТТН.

Однак, на думку суду, ці докази є не достатніми, оскільки не дають змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Так, допитана в судовому засіданні як свідок головний державний інспектор праці ОСОБА_4 показала, що дійсно відбирала пояснення у ОСОБА_6, однак не змогла чітко пояснити, хто записував зазначені пояснення від 11.09.2018 (а.с.48-50). При цьому засвідчила, що не вона писала ці пояснення. Водночас із самих пояснень вбачається, що вони записані іншою, ніж ОСОБА_6 особою, а останнім засвідчені, як такі, що записані з його слів.

Крім того, допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 показав, що він працював на ТзОВ Агроенерготорф-Інвест різноробочим з березня по листопад 2018, про ОСОБА_6 ніколи не чув та такого працівника на товаристві не знає.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази не є достатніми для підтвердження факту допуску ТзОВ Агроенерготорф-Інвест працівника ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору, відтак постанова про накладення штрафу за вказане порушення від 27.09.2018 №ВЛ 630/399/АВ/ТД-ФС прийнята без достатніх на те правових підстав, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправна.

Крім того, суд не погоджується з висновками та обґрунтуваннями відповідача, які стосуються виявленого в ході інспекційного відвідування порушення щодо не виплати заробітної плати працівникам за травень-липень 2018 в сумі 20370,51 грн. з наступних підстав.

Судом встановлено, що в ході інспекційного відвідування на вимогу інспектора праці були надані розрахунково-платіжні відомості №№ НЗП-000005, НЗП-000006, НЗП-000007 про нарахування заробітної плати та відомості на виплату грошей №№ ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008 про виплату коштів за травень-липень 2018, у яких відсутні підписи працівників про їх отримання. Дана обставина стала підставою для висновку про те, що на товаристві існує заборгованість із виплати заробітної плати за вказаний період на загальну суму 20370,51 грн.

На спростування наведеного факту позивачем до заперечень на акт інспекційного відвідування та суду були надані розрахунково-платіжні відомості №№ НЗП-000008 за травень-липень 2018 року, у яких наявні підписи трьох працівників товариства про отримання коштів (а.с.81-83), податкова звітність про суми нарахованої заробітної плати, а також платіжні доручення про сплату товариством ЄСВ, ПДФО та військового збору за найманих працівників (88-116).

Як засвідчила в судовому засіданні головний державний інспектор праці ОСОБА_4, під час інспекційного відвідування відомості на виплату грошей були наявні без підпису, а розрахунково-платіжні відомості роздруковувались з комп'ютера.

Наведене свідчить про те, що при інспекційному відвідуванні розрахунково-платіжні відомості за травень-липень 2018 не містили підписи працівників товариства, оскільки були видрукувані з комп'ютера, а не скопійовані з оригіналу.

Водночас, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_10 засвідчили той факт, що товариством вчасно здійснювалась виплата заробітної плати, заборгованості із виплати заробітної плати на момент інспекційного відвідування не було.

Судом встановлено, що виплата заробітної плати на ТзОВ Агроенерготорф-Інвест здійснюється в готівковій формі шляхом видачі коштів з каси підприємства.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148).

Пунктом 30 Положення №148 передбачено, що виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром установи/підприємства за видатковими касовими ордерами, складеними на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Згідно з пунктом 27 вказаного Положення касир вимагає пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Розділом VI Положення №148 встановлено контроль за дотриманням порядку ведення касових операцій з готівкою, функції такого контролю покладено на органи Державної фіскальної служби України. Відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки встановлена Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95.

Таким чином, аналізуючи вимоги Положення №148, суд зазначає, що відсутність підписів на відомостях на виплату грошей є порушенням порядку ведення касових операцій у національній валюті та не може бути беззаперечним доказом наявної заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам товариства.

Разом з тим, судом встановлено, що заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам ТзОВ Агроенерготорф-Інвест на момент проведення інспекційного відвідування була відсутня, що підтверджується показаннями свідків та наявними у справі розрахунково-платіжними відомостями №№ НЗП-000008 за травень-липень 2018 року, у яких містяться відомості про нарахування заробітної плати та підписи працівників про її отримання.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження наявної заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам ТзОВ Агроенерготорф-Інвест за травень-липень 2018, тому застосування до позивача штрафу за вказане порушення згідно з оскаржуваною постановою від 27.09.2018 №ВЛ 630/399/АВ/ЗБ-ФС є протиправним, з огляду на що остання також підлягає скасуванню, а позовні вимоги товариства - задоволенню в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 3524,00 грн., сплачений відповідно до квитанцій №13, 14 від 29.10.2018 (а.с.2-3).

При вирішенні клопотання представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 9000 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу адвоката, суд приходить до таких висновків.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано суду договір №3-10-18 про надання правової допомоги, укладений 12.10.2018 між ТзОВ Агроенерготорф-Інвест та адвокатом Мохнюком М.В., предметом якого є здійснення адвокатом захисту та реалізації прав, обов'язків та законних інтересів у справі за адміністративний позовом до Управління Держпраці у Волинській області про скасування постанов про накладення штрафу (а.с.161); довідку від 10.01.2019 №12-31 про витрачений адвокатом Мохнюком М.В. час для здійснення захисту прав та законних інтересів позивача; квитанцію від 28.11.2018, відповідно до якої адвокат за надання професійної правничої допомоги по договору від 12.10.2018 №3-10-18 прийняв від ТзОВ Агроенерготорф-Інвест грошові кошти в сумі 9000,00 грн.; платіжне доручення від 28.11.2018 №115 про сплату позивачем зазначених коштів адвокату (а.с.210-212).

Так, у довідці від 10.01.2019 №12-31 зазначено, що адвокатом надані послуги по підготовці до розгляду справи в суді, вивчення законодавства, наявної судової практики у спірних правовідносинах, погодження правової позиції з клієнтом - 10 год., підготовка адміністративного позову, клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, заяви про виклик свідків, письмової відповіді на відзив, подача необхідних письмових доказів - 4 год., ознайомлення з матеріалами справи, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях - 6 год.

На думку суду, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, що був затрачений адвокатом, та обсягом наданих послуг. Також суд враховує значення справи для позивача ТзОВ Агроенерготорф-Інвест , оскільки внаслідок задоволення позовних вимог судом скасовані постанови відповідача про накладення штрафу на загальну суму 122859 грн.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що факт понесення позивачем заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 12524 грн., з яких 3524 грн. судового збору та 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу 9000,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Волинській області від 27 вересня 2018 року №ВЛ 630/399/АВ/ТД-ФС та №ВЛ 630/399/АВ/ЗБ-ФС.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроенерготорф-Інвест (43000, м.Луцьк, вул.Даргомижського, 7, код ЄДРПОУ 38009759) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області (43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 39810267) судові витрати в сумі 12524,00 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 13 лютого 2018 року.