Рішення

від 12.02.2019 по справі 120/4068/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 лютого 2019 р. Справа № 120/4068/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Ямпільське ОУПФ України у Вінницькій області, пенсійний орган, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі, а на даний час - Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області в невиплаті мені пенсії згідно ст. ст. 50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ;

- зобов'язати Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести мені перерахунок пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції станом час призначення мені пенсії), за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року та починаючи з 01 січня 2016 року до 30 липня 2018 року державну пенсію нараховувати та виплатити в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі п'ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, аз ЗО липня 2018 року без обмеження кінцевим строком, а саме: державну пенсію нараховувати та виплатити в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі сімдесяти п'яти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити мені різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року та починаючи з 01 січня 2016 року по день розгляду справи в суді;

- зобов'язати Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області нараховувати та виплачувати мені пенсію згідно ст.ст. 50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції станом на час призначення пенсії), а саме: щомісячно державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі сімдесяти п'яти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з дня винесення постанови по даній справі;

- після винесення рішення у справі звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII;

- рішення суду допустити до негайного виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, пенсіонером. З 2001 року до 30 липня 2018 року мені була встановлена 3-ї група інвалідності, а з 30 липня 2018 року - 2-га група. До листопада 2011 року отримував пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796- XII по II групі інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону як інвалід 3-ї групи - 50 процентів пенсії за віком. На даний час виплачується пенсія відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

17 липня 2018 року Конституційний Суд України прийняв Рішення у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 (Справа № 1- 11/2018(3830/15), де в пунктах 6, 7 мотивувальної частини Рішення вказав, що "Конституційний Суд України вважає, що передбачені оспорюваними положеннями зміни до Закону № 796, які стосуються обмеження чи скасування пільг, компенсацій і гарантій, призвели до звуження прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зниження рівня їх соціального забезпечення.

У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нараховувати та виплачувати мені основну та додаткову пенсію відповідно до ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірах, які діяли до внесення змін ЗУ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, оскільки дані зміни вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 17 липня 2018 року.

Однак, 05 жовтня 2018 року була надана відповідь, в якій вказано, що розмір пенсії ОСОБА_1 визначений у відповідності до діючого законодавства і підстав для проведення її перерахунку на даний час немає.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення та невиплаті пенсії відповідно до норм і положень статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, позвач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 16.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в порядку визначеному статтею 263 КАС України без виклику сторін.

10.12.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що саме Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та такі виплати позивачу проводились у відповідності до вимог чинного законодавства.

17.12.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив Ямпільського ОУПФУ, в якій позивач заперечує мотиви наведені у відзиві, аналогічні мотивам позовної заяви, та вказує на безпідставність відзиву посилаючись на рішення Конституційного суду 17 липня 2018 року № 6-р/2018, яким визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VII.

Ухвалою суду від 22.12.2018 постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 14.01.2019 о 13:00 год.

16.01.2019 ухвалою суду, постановленою у письмовому провадженні, позовну заяву ОСОБА_1 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 01.02.2019 призначено судове засідання у справі на 07.02.2019 о 10:00 год. Зазначено, що клопотання про поновлення строку звернення до суду буде розглянуто у судовому засіданні 07.02.2019.

06.02.2019 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у відсутність позивача та його представника. Вказав, що позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити у повному обсязі.

07.02.2019 представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Зазначила що проти позовної заяви заперечує згідно поданого раніше відзиву.

В силу частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою суду від 12.02.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ямпільського ОУПФ залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок пенсії згідно ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 01.01.2016 по 01.06.2018 державну пенсію нараховувати на виплатити в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 01.01.2016 по 01.06.2018.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). З 2001 року до 30.07.2018 йому була встановлена ІІІ група інвалідності, а з 30 липня 2018 року встановлено ІІ групу інвалідності з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань.

27.09.2018 року позивач звернувся до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії згідно ст.50,54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, а саме державну пенсію нараховувати та виплатити в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплати різниці між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

За наслідком розгляду даної заяви, 05.10.2018 управління листом за вих. №12209/09-41/02-1, серед іншого, повідомило, що на даний час механізм призначення та визначення розмірів пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон № 796), зокрема, статтями 50, 54 цього Закону, та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 (із змінами), якою було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Порядком передбачено встановлення мінімальних розмірів виплат для відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 50 Закону України № 796 передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України . Відповідно до ст. 54 Закону України № 796 умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Конституційним Судом України у справі № 1- 11/2018 від 17.07.2018 року було розглянуто справу за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4, розділу 1 Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року № 76-УІІІ (далі Закон №76) . Вказали, що підпунктами 2-7, пункту 4, Закону № 76 було обмежено надання пільг та грошових компенсацій особам віднесеним до різних категорій постраждалих осіб внаслідок аварії на ЧАЕС, які раніше були передбачені у статтях 21-45 Закону № 796.

Зазначили, що положення норм ст. 50,54 Закону України № 796 на відповідність Конституції України на розглядалось, а неконституційними, згідно вказаного рішення Конституційного Суду, визнано норми ст. 53 та 60 Закону України 796.

Повідомили, що позивач отримуєте пенсію по інвалідності 2 групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Розмір пенсії станом на 01.09.2018 року встановлено у загальній сумі 3702,60 грн., в тому числі основний розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків в сумі 2323,20 грн., додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа потерпілих ЧАЕС Постанова №112 п.5 в сумі 379,60 грн., підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 1452 грн.) в сумі 580,80 грн., державна адресна допомога інваліду 2 групи ( до 255% від 1452 грн.) Пост.№1210 в сумі 419,00 грн.

Повідомили, що Указом Президента України N 196/2018, від 05.07.2018, Про додаткові заходи з відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок - Чорнобильської катастрофи, із соціального захисту постраждалих осіб, безпечного - поводження з радіоактивними відходами було надано доручення Кабінету Міністрів ужити заходів щодо підвищення розміру пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEЗ, і пенсій у зв'язку із втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Після виконання Кабінетом Міністрів України Указу Президента України ймовірне внесення змін до діючого законодавства. Однак, на даний час до існуючого Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року зміни не внесені.

Управління зазначило, що розмір пенсії ОСОБА_1 визначено у відповідності до діючого законодавства, і підстав для проведення її перерахунку на даний час немає.

Не погоджуючись з бездіяльністю органу пенсійного фонду щодо нарахування та виплати пенсії у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , позивач звернувся з цим позовом до суду.

Щодо позовних вимог за період з 01.06.2018 суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11. 2011 року №1210, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 50 Закону №796-XII (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, визначення порядку і розмірів виплат вказаним категоріям осіб делеговано Кабінету Міністрів України.

Пунктом 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, у тому числі, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок №1210).

Згідно п.11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить: 1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення" п. 13 Порядку №1210 викладено в новій редакції, згідно з яким щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у розмірі, у тому числі, особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні, та доповнено зазначений порядок п. 15-1, згідно з яким особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.

Суд звертає увагу, що в рішенні Конституційного Суду України №3-рп від 25.01.2012 (далі - рішенні №3-рп) зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Також в рішенні №3-рп вказано, що суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України.

Пунктом 21 Ухвали Європейського суду з прав людини (про оголошення заяви неприйнятною) по заяві №4331/12 у справі "Великода проти України" встановлено, що "законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд зазначив, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, тобто коли відбулися зміни законодавства, яке було застосовано до пенсії заявниці.

У пунктах 22, 23 Ухвали визначено, що єдине питання, що залишається, є те, чи зменшення пенсії заявниці було сумісним з вимогами статті 1 Першого протоколу. Це положення також не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи.

У пункті 27 Ухвали вказано, що у цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" суд констатував, що здійснення соціальних та економічних прав людини здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії").

На момент виникнення спірних правовідносин пенсія позивачу виплачувалась у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року.

Згідно листа-відповіді відповідача від 05.10.2018 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Розмір пенсії станом на 01.09.2018 року встановлено у загальній сумі 3702,60 грн., в тому числі основний розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків в сумі 2323,20 грн., додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа потерпілих ЧАЕС Постанова №112 п.5 в сумі 379,60 грн., підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 1452 грн.) в сумі 580,80 грн., державна адресна допомога інваліду 2 групи ( до 255% від 1452 грн.) Пост.№1210 в сумі 419,00 грн.

За таких обставин відповідач, проводячи виплату основної та додаткової пенсії позивачу в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, діяв правомірно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно доводів позивача щодо звуження його права на пенсію суд зазначає наступне.

В абз. 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абз. 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Airey проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Kjartan Asmundsson проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

Свою позицію з даної категорії спорів висловив і Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі № 725/5885/14-а, у якій вказав про правомірність проведення органом пенсійного фону нарахування та виплати такій категорії громадян пенсій та доплат у порядку встановленому КМ України.

Більш того, при вирішені цього спору суд також враховує і наступне.

Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб'єкта оскарження, суд дійде помилкового висновку про можливість захисту непорушених прав.

Так, суд звертає увагу на те, що 27.09.2018 позивач звертався до відповідача із заявою необхідність проведення перерахунку згідно ст.50,54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, а саме державну пенсію нараховувати та виплатити в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплати різниці між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Стосовно зазначеного у позовній заяві періоду з 01.01.2016 по 30.07.2018, та з 30.08.2018 відповідей (рішень) про відмову у нарахуванні та виплаті за цей період - позивачем суду не надано.

За відсутності відповідного звернення та відмови суб'єкта владних повноважень у вчинені певних дій, - відсутні й підстави вважати, що наявний спір між сторонами щодо періоду з 01.01.2016 по 30.07.2018, та з 30.08.2018. А тому, в задоволені позову про зобов'язання провести відповідне нарахування та виплату, про що просить позивач, лише з цих підстав слід відмовити.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволені позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволенні позову - судовий збір не відшкодовуються.

В силу частини 5 статті 240 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Зелена, 4/3, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240, ідент.номер НОМЕР_1)

Відповідач: Ямпільське обєднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Незалежності, 9, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 24903178)

Повний текст рішення суду складено 12.02.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович