Постанова

від 08.04.2019 по справі 120/4068/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4068/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

08 квітня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2018 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року адміністративний позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання провести перерахунок пенсії згідно ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 01.01.2016 по 01.06.2018 державну пенсію нараховувати на виплатити в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 01.01.2016 по 01.06.2018 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

04 квітня 2019 року від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявка суду не відомі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 04 квітня 2019 року було прийнято протокольну ухвалу.

За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та отримує пенсію по віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Указом Президента України № 196/2018, від 05.07.2018 року, "Про додаткові заходи з відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок - Чорнобильської катастрофи, із соціального захисту постраждалих осіб, безпечного - поводження з радіоактивними відходами" було надано доручення Кабінету Міністрів ужити заходів щодо підвищення розміру пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEЗ, і пенсій у зв'язку із втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Після виконання Кабінетом Міністрів України Указу Президента України ймовірне внесення змін до діючого законодавства. Однак, на даний час до існуючого Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року зміни не внесені.

27 вересня 2018 року позивач звернувся до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії згідно ст.50,54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, а саме державну пенсію нараховувати та виплатити в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплати різниці між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Листом № 12209/09-41/02-1 від 05 жовтня 2018 року Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило, позивача, що на даний час механізм призначення та визначення розмірів пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796), зокрема, статтями 50, 54 цього Закону, та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 (із змінами), якою було затверджено "Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Порядком передбачено встановлення мінімальних розмірів виплат для відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 50 Закону України № 796 передбачено, що "особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Відповідно до ст. 54 Закону України № 796 умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Конституційним Судом України у справі № 1- 11/2018 від 17.07.2018 року було розглянуто справу за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4, розділу 1 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-УІІІ (далі Закон №76) . Вказали, що підпунктами 2-7, пункту 4, Закону № 76 було обмежено надання пільг та грошових компенсацій особам віднесеним до різних категорій постраждалих осіб внаслідок аварії на ЧАЕС, які раніше були передбачені у статтях 21-45 Закону № 796.

Також зазначено, що положення норм ст. 50,54 Закону України № 796 на відповідність Конституції України не розглядалось, а неконституційними, згідно вказаного рішення Конституційного Суду, визнано норми ст. 53 та 60 Закону України № 796

Таким чином, Управління зазначило, що розмір пенсії ОСОБА_2 визначено у відповідності до діючого законодавства, і підстав для проведення його перерахунку на даний час немає.

Не погоджуючись з бездіяльністю органу пенсійного фонду щодо нарахування та виплати пенсії у розмірі, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов'язання провести перерахунок пенсії згідно ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 01.01.2016 по 01.06.2018 державну пенсію нараховувати на виплатити в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 01.01.2016 по 01.06.2018, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення із адміністративним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно частин першої - другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.

Отже, процитована вище норма встановлює строки в межах яких особа може звернутись до адміністративного суду, а саме: строк встановлений процесуальним кодексом становить шість місяців або такий строк може визначатись іншими законами.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно відсутності підстав для залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що виплата пенсії за минулий час може проводитись без обмеження строку лише у випадку, якщо така пенсія нарахована, але не виплачена з вини органу.

Проте, як свідчать матеріали справи, спірна пенсія апелянту не нараховувалась, а отже відсутні підстави для застосування положень названої норми для строків звернення з цим позовом до суду.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 про виплату пенсії у розмірі, нижчому ніж визначено статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з вересня 2018 року стало відомо лише в жовтні 2018 року, а саме після отримання відповіді Ямпільського ОУПФ України на його звернення.

Однак, колегія суддів зауважує, що позивач щомісячно отримував належну йому пенсію в іншому розмірі, відтак був обізнаний щодо власне суми отримуваних виплат та не був позбавлений права на звернення до суду з даним позовом в межах відповідного строку.

При цьому, до суду з даним адміністративним позовом звернувся лише 12.11.2018.

Водночас, жодних поважних причин, які б перешкоджали зверненню до суду своєчасно, у межах строків визначених законом позивачем ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апелянта не можна вважати поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом та такими, що не залежали від волевиявлення особи, а відтак, судом першої інстанції правильно прийнято ухвалу про залишення адміністративного позову в частині позовних вимог без розгляду.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. .. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.