Рішення

від 12.02.2019 по справі 320/5510/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року м.Київ справа № 320/5510/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Деліція +" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

          Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Деліція +" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2018 №0050615601 в частині нарахування штрафу у розмірі 14000,00 грн. за затримку реєстрації податкової накладної №9, зареєстрованої в ЄРПН 31.07.2018 на суму ПДВ 70000,00 грн.

          Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5510/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.                                                                      Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 закрито підготовче провадження. Постановлено перейти до розгляду справи по суті після закінчення підготовчого судового засідання 08.01.2019.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка ПП «Деліція+», за результатами якої було встановлено, що позивачем несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №9 від 30.06.2018 на суму ПДВ – 70000,00 грн.

          Проте, позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу.

          Позивач зазначив, що ПП «Деліція+» помилково зазначило неправильну дату податкової накладної №9, виписаної позивачем ПП «Деліція» за отримання орендної плати у липні 2018 року. Так, правильною датою вказаної податкової накладної є 30.07.2018, а не 30.06.2018.

          Позивач зазначив, що він самостійно виявив відповідну помилку, а тому склав та зареєстрував в ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної, в якій податкова накладна №9 від 30.06.2018 була зазначена як зайво складена.                                                                      01.08.2018 позивачем було зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №10, яка і відповідає сумі сплаченої ПП «Деліція» орендної плати за липень 2018 року.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що за результатами проведення камеральної перевірки ПП «Деліція+» було встановлено порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо несвоєчасності реєстрації виписаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які підлягають наданню покупцям – платникам податку на додану вартість.

          У зв'язку з цим, відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та обґрунтовано.

          Присутній у судовому засіданні 08.01.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

          Присутній у судовому засіданні 08.01.2019 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Присутній у судовому засідання 08.01.2019 представник позивача подав клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

          Присутній у судовому засіданні 08.01.2019 представник відповідача проти вказаного клопотання не заперечував.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

          Враховуючи клопотання представника позивача, протокольною ухвалою суду від 08.01.2019 року було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

          в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Деліція +» (ідентифікаційний код 32034685, місцезнаходження:08292, Київська обл., м.Буча, вул.Заводська, буд.2-В) зареєстровано в якості юридичної особи 27.11.2002, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37-42) та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №473058 (а.с.43).

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку з питань сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН Приватним підприємством «Деліція+» за період з 01.05.2015 по 30.06.2018, за результатами якою складено акт від 08.08.2018 №1316/10-36-56-01/32034685 (а.с.26-27).

В акті перевірки зазначено про те, що ПП «Деліція+» несвоєчасно зареєстровано виписані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягають наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, а саме податкові накладні №13 від 11.01.2018 на суму ПДВ – 35000,00 грн. (кількість днів реєстрації в ЄРПН – 2 дні) та №9 від 30.06.2018 на суму ПДВ – 70000,00 грн. (кількість днів реєстрації в ЄРПН – 16 днів), чим порушено вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки, в яких зазначив, що висновки акту перевірки є неправомірними. У запереченнях зазначено в якості додатків такі документи: копія платіжного доручення №1078т від 06.05.2018; копії податкових накладних №8 від 30.06.2018, №9 від 30.06.2018 та №10 від 30.07.2018; акт звірки взаємних розрахунків за червень-липень 2018 року; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 від 01.08.2018 до податкової накладної №9 від 30.06.2018; акти виконаних робіт (надання послуг) №6 від 30.06.2018 та №7 від 31.07.2018 (а.с.28-30).                              Головне управління ДФС у Київській області листом від 28.08.2018 №15178/10/10-36-12 повідомило позивачу про те, що висновки акту камеральної перевірки від 08.08.2018 №1316/10-36-56-01/32034685 в частині своєчасності реєстрації податкових накладних залишено без змін, а заперечення до акту в частині своєчасності сплати податкових зобов'язань за 1 квартал 2015 року – задоволено (а.с.31-33).

На підставі акта перевірки Головним управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 №050615601, яким позивачу нараховано, зокрема, штраф у розмірі 14000,00 грн. за затримку реєстрації податкової накладної від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ у розмірі 70000,00 грн. (а.с.34-35).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування ПП «Деліція+» штрафу у розмірі 14000,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування в цій частині, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до абз.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзацами 14-16 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

          Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

          Так, згідно з абз.6 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

           10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

           20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

           30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

          40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

          Отже, приписами Податкового кодексу України на платника податків покладено обов'язок з реєстрації податкової накладної протягом 15 календарних днів, наступних за датою її складання.

Яз зазначено вище, підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу щодо несвоєчасної реєстрації позивачем, зокрема, податкової накладної №9 від 30.06.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що ПП «Деліція+» помилково зазначило неправильну дату податкової накладної №9, виписаної позивачем ПП «Деліція» за отримання орендної плати у липні 2018 року. Так, правильною датою вказаної податкової накладної є 30.07.2018, а не 30.06.2018.

          Позивач зазначив, що він самостійно виявив відповідну помилку, а тому, з метою її усунення, склав та зареєстрував в ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної, в якій податкова накладна №9 від 30.06.2018 була зазначена як зайво складена.

           01.08.2018 позивачем було зареєстровано податкову накладну №10, яка і відповідає сумі сплаченої ПП «Деліція» орендної плати за липень 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.01.2017 між Приватним підприємством «Деліція +» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Деліція» (Орендар) було укладено договір оренди (майнового найму) нежитлових приміщень №АР01/17, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати орендарю у тимчасове користування нежитлові приміщення, визначені в договорі, а орендар – сплатити визначену договором орендну плату за користування приміщеннями.

Відповідно до п.1.2 договору приміщення, що передаються в оренду за даним договором, розташовані за адресою: Київська обл., м.Буча, вул.Заводська, 2-В.

Згідно з п.1.3 договору приміщення, що надаються в оренду представляють собою: а)Офісно-виробничу будівлю (цех кондитерських виробів) літер «А», площею 9761,6 м кв.; б)Гараж літери «Б», площею 163,4 кв м.; в) Навіс літери «Ж», розміром 12,5 м. х 15,8 м; г) ТП літери «Д», розміром 11.3 м. х 6,3 м. Загальна площа орендованих приміщень – 11326,6 м кв.

Пунктом 2.1 договору визначено, що строк оренди (майнового найму) нежитлових приміщень за даним договором складає 2 (два) року 11 (одинадцять) календарних місяців, а саме: до 31 листопада 2019 року. Строк оренди починає відраховуватись від моменту підписання акту приймання-передачі приміщень.

          Відповідно до п.3.1 договору орендодавець у строк 3 (трьох) робочих днів після підписання договору забезпечує передачу приміщень орендарю по акту здачі-приймання, який підписують представники орендодавця і орендаря і який є невід'ємною частиною даного договору.

          Згідно з п.5.1 договору орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю за користування зазначеними приміщеннями і земельною ділянкою протягом встановленого в договорі терміну орендну плату в розмірі 420 000,00 гривень (у т.ч. ПДВ) за місяць.

          Орендна плата, розмір якої встановлений п.5.1 договору, є платежем, що орендар вносить орендодавцю за користування приміщеннями і складається з плати за користування ними та плати за користування земельною ділянкою (п.5.2 договору).

          Пунктом 5.3 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем в повному обсязі на поточний рахунок орендодавця не раніше останнього числа поточного місяця в національній валюті – гривні (а.с.21-24).

          На виконання умов вказаного договору, Приватним підприємством «Деліція +» було передано, а Приватним підприємством «Деліція» прийнято в оренду майно, про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2017, що є Додатком № 1 до договору (а.с.25).

          З матеріалів справи вбачається, що ПП «Деліція» у червні та липні 2018 року було отримано від позивача послуги з оренди майна, про що свідчать акти виконання робіт (надання послуг) №6 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) та №7 від 31.07.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) (а.с.19-20).

          Судом встановлено, що ПП «Деліція» здійснило сплату орендної плати за липень на суму 420000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №51893 від 30.07.2018 (а.с.14) та банківська виписка по рахунку позивача (а.с.15).

          Також позивачем були виписані ПП «Деліція» наступні податкові накладні:

          - №8 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) (а.с.7);

          - №9 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) (а.с.9).

          Вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.8, 77).

          Так, з квитанції про реєстрацію податкової накладної від 31.07.2018 вбачається, що податкова накладна №9 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) була реєстрована 31.07.2018.

          Судом встановлено, що позивачем було складено розрахунок коригування кількісних і якісних показників від 01.08.2018 №2 до податкової накладної від 30.06.2018 №9, в якій зазначено суму коригування податкового зобов'язання «-» 70000,00 грн. (а.с.17).

          Вказаний розрахунок коригування був зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.08.2018 (а.с.18).                                                                                          Судом встановлено, що позивачем було виписано податкову накладну №10 від 30.07.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) (а.с.11), яка 01.08.2018 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 01.08.2018 (а.с.12).          

          Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

          Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

          Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України).                                                                                Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п.201.10 ст.201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

          Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

          Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

          Яз зазначено вище, на підставі актів виконаних робіт (наданих) послуг №6 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) та №7 від 31.07.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) позивачем було надано ПП «Деліція» послуги з оренди виробничого комплексу.

          Отже, вартість наданих позивачем у червні та липні 2018 року послуг з оренди виробничого комплексу становить 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) за кожен із місяців.

          Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивачем у червні 2018 року було надано ПП «Деліція» за договором оренди, окрім послуг оренди виробничого комплексу за актом виконаних робіт (наданих) послуг №6 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.), будь-які інші послуги з оренди майна.

          Судом встановлено, що позивачем було виписано ПП «Деліція» податкову накладну №8 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.), яка була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.                              

          Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на червень – липень 2018 року, підписаний представниками ПП «Деліція+» та ПП «Деліція», з якого вбачається, що у червні та липні 2018 року позивачем було надано вказаному контрагенту послуги на суму 420000,00 грн. за кожен із місяців (а.с.13).

          Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що податкова накладна №8 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.) була виписана позивачем саме за результатами надання позивачем ПП «Деліція» послуг оренди виробничого комплексу за актом виконаних робіт (наданих послуг) №6 від 30.06.2018.                                                                      Щодо послуг з оренди виробничого комплексу, які були надані позивачем ПП «Деліція» у липні 2018 року на суму 420000,00 грн. за актом виконаних робіт (наданих послуг) №7 від 31.07.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 70000,00 грн.), то після їх надання позивачем було складено податкову накладну №10 від 30.07.2018.

          Суд наголошує, що аналіз змісту вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов'язаний, відповідно до вимог ПК України, скласти та зареєструвати податкову накладну у зв'язку з настанням однієї з подій: постачання товарів/послуг або надходження коштів від покупця як авансу.

          З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2018 жодних господарських операцій, які були б підставою для складання податкової накладної, між позивачем та ПП «Деліція», окрім вже складеної та зареєстрованої податкової накладної №8 від 30.06.2018 не здійснювалось.

          Щодо посилань позивача на складання розрахунку коригування кількісних і якісних показників від 01.08.2018 №2 до податкової накладної від 30.06.2018 №9 як на підставу, якою було виправлено відповідну помилку у даті вказаної податкової накладної, суд зазначає таке.

          Так, відповідно до пункту 21 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V ПК України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

          Між тим, вказаною нормою також визначено, що не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера.

          Отже, помилка, допущена в номері чи даті податкової накладної, не підлягає виправленню саме шляхом складання розрахунку коригування.

          Отже, враховуючи те, що позивачем 30.06.2018 була зареєстрована податкова накладна №8 від 30.06.2018 внаслідок господарської операції між позивачем та ПП «Деліція» за актом виконаних робіт (надання послуг) №6 від 30.06.2018, а також враховуючи те, що жодних інших господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом у червні 2018 року здійснено не було, суд дійшов висновку про те, що у позивача був відсутній обов'язок щодо складання та реєстрації податкової накладної №9 від 30.06.2018, а в даному випадку помилкове виписування останньої не тягне за собою жодних наслідків, які передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.                                                                                                                                            Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 (справа №813/4556/16).                                                                                

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано, а тому суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 30.08.2018 №0050615601 в частині нарахування позивачу штрафу у розмірі 14000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.                                        Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення №1995 від 24.09.2018, оригінал якого долучений до матеріалів справи (а.с.57).

          Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – Головного управління ДФС у Київській області.

          Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 30.08.2018 №0050615601 в частині нарахування Приватному підприємству «Деліція+» штрафу у розмірі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч грн. 00 коп.).

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Деліція +» (ідентифікаційний код 32034685, місцезнаходження:08292, Київська обл., м.Буча, вул.Заводська, буд.2-В) судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 12.02.2019 р.

Суддя                                                                                 Кушнова А.О.