Постанова

від 25.06.2019 по справі 320/5510/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5510/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Такаджі Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року

у справі №320/5510/18 (розглянутої в порядку загального позовного провадження)

за позовом Приватного підприємства Деліція +

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2018 року Приватне підприємство Деліція + звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області у якому просило суд:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2018 №0050615601 в частині нарахування штрафу у розмірі 14 000,00 грн. за затримку реєстрації податкової накладної №9, зареєстрованої в ЄРПН 31.07.2018 на суму ПДВ 70000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка ПП Деліція+ , за результатами якої було встановлено, що позивачем несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №9 від 30.06.2018 на суму ПДВ - 70000,00 грн. Вказав, що ПП Деліція+ помилково зазначило неправильну дату податкової накладної №9, виписаної позивачем ПП Деліція за отримання орендної плати у липні 2018 року. Так, правильною датою вказаної податкової накладної є 30.07.2018, а не 30.06.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 30.08.2018 №0050615601 в частині нарахування Приватному підприємству Деліція+ штрафу у розмірі 14000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство Деліція + зареєстровано в якості юридичної особи 27.11.2002, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №473058.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку з питань сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН Приватним підприємством Деліція+ за період з 01.05.2015 по 30.06.2018, за результатами якою складено акт від 08.08.2018 №1316/10-36-56-01/32034685.

В акті перевірки зазначено про те, що ПП Деліція+ несвоєчасно зареєстровано виписані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягають наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, а саме податкові накладні № 13 від 11.01.2018 на суму ПДВ - 35000,00 грн. (кількість днів реєстрації в ЄРПН - 2 дні) та № 9 від 30.06.2018 на суму ПДВ - 70000,00 грн. (кількість днів реєстрації в ЄРПН - 16 днів), чим порушено вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки, в яких зазначив, що висновки акту перевірки є неправомірними. У запереченнях зазначено в якості додатків такі документи: копія платіжного доручення № 1078т від 06.05.2018; копії податкових накладних № 8 від 30.06.2018, № 9 від 30.06.2018 та №10 від 30.07.2018; акт звірки взаємних розрахунків за червень-липень 2018 року; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 01.08.2018 до податкової накладної № 9 від 30.06.2018; акти виконаних робіт (надання послуг) № 6 від 30.06.2018 та №7 від 31.07.2018.

Головне управління ДФС у Київській області листом від 28.08.2018 №15178/10/10-36-12 повідомило позивачу про те, що висновки акту камеральної перевірки від 08.08.2018 №1316/10-36-56-01/32034685 в частині своєчасності реєстрації податкових накладних залишено без змін, а заперечення до акту в частині своєчасності сплати податкових зобов`язань за 1 квартал 2015 року - задоволено.

На підставі акта перевірки Головним управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 №050615601, яким позивачу нараховано, зокрема, штраф у розмірі 14 000,00 грн. за затримку реєстрації податкової накладної від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ у розмірі 70 000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування ПП Деліція+ штрафу у розмірі 14 000,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування в цій частині.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем 30.06.2018 була зареєстрована податкова накладна №8 від 30.06.2018 внаслідок господарської операції між позивачем та ПП Деліція за актом виконаних робіт (надання послуг) №6 від 30.06.2018, а також враховуючи те, що жодних інших господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом у червні 2018 року здійснено не було, суд дійшов висновку про те, що у позивача був відсутній обов`язок щодо складання та реєстрації податкової накладної № 9 від 30.06.2018, а в даному випадку помилкове виписування останньої не тягне за собою жодних наслідків, які передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до абз.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзацами 14-16 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, згідно з абз.6 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Отже, приписами Податкового кодексу України на платника податків покладено обов`язок з реєстрації податкової накладної протягом 15 календарних днів, наступних за датою її складання.

Як вбачається з матеріалів справи підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу щодо несвоєчасної реєстрації позивачем, зокрема, податкової накладної №9 від 30.06.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому колегія суддів вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що ПП Деліція+ помилково зазначило неправильну дату податкової накладної №9, виписаної позивачем ПП Деліція за отримання орендної плати у липні 2018 року. Так, правильною датою вказаної податкової накладної є 30.07.2018, а не 30.06.2018, а також той факт, що він самостійно виявив відповідну помилку, а тому, з метою її усунення, склав та зареєстрував в ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної, в якій податкова накладна №9 від 30.06.2018 була зазначена як зайво складена.

Отже, 01.08.2018 позивачем було зареєстровано податкову накладну №10, яка і відповідає сумі сплаченої ПП Деліція орендної плати за липень 2018 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.01.2017 між Приватним підприємством Деліція + (Орендодавець) та Приватним підприємством Деліція (Орендар) було укладено договір оренди (майнового найму) нежитлових приміщень №АР01/17, за умовами якого орендодавець зобов`язався надати орендарю у тимчасове користування нежитлові приміщення, визначені в договорі, а орендар - сплатити визначену договором орендну плату за користування приміщеннями.

Відповідно до п.1.2 договору приміщення, що передаються в оренду за даним договором, розташовані за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 2-В.

Згідно з п.1.3 договору приміщення, що надаються в оренду представляють собою: а)Офісно-виробничу будівлю (цех кондитерських виробів) літер А , площею 9761,6 м кв.; б)Гараж літери Б , площею 163,4 кв м.; в) Навіс літери Ж , розміром 12,5 м. х 15,8 м; г) ТП літери Д , розміром 11.3 м. х 6,3 м. Загальна площа орендованих приміщень - 11326,6 м кв.

Пунктом 2.1 договору визначено, що строк оренди (майнового найму) нежитлових приміщень за даним договором складає 2 (два) року 11 (одинадцять) календарних місяців, а саме: до 31 листопада 2019 року. Строк оренди починає відраховуватись від моменту підписання акту приймання-передачі приміщень.

Відповідно до п.3.1 договору орендодавець у строк 3 (трьох) робочих днів після підписання договору забезпечує передачу приміщень орендарю по акту здачі-приймання, який підписують представники орендодавця і орендаря і який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п.5.1 договору орендар зобов`язується сплачувати орендодавцю за користування зазначеними приміщеннями і земельною ділянкою протягом встановленого в договорі терміну орендну плату в розмірі 420 000,00 гривень (у т.ч. ПДВ) за місяць.

Орендна плата, розмір якої встановлений п.5.1 договору, є платежем, що орендар вносить орендодавцю за користування приміщеннями і складається з плати за користування ними та плати за користування земельною ділянкою (п.5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем в повному обсязі на поточний рахунок орендодавця не раніше останнього числа поточного місяця в національній валюті - гривні (а.с.21-24).

На виконання умов вказаного договору, Приватним підприємством Деліція + було передано, а Приватним підприємством Деліція прийнято в оренду майно, про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2017, що є Додатком № 1 до договору (а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що ПП Деліція у червні та липні 2018 року було отримано від позивача послуги з оренди майна, про що свідчать акти виконання робіт (надання послуг) №6 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) та № 7 від 31.07.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) (а.с.19-20).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ПП Деліція здійснило сплату орендної плати за липень на суму 420000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 51893 від 30.07.2018 (а.с.14) та банківська виписка по рахунку позивача (а.с.15).

Також позивачем були виписані ПП Деліція наступні податкові накладні:

- № 8 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) (а.с.7);

- № 9 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) (а.с.9).

Вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.8, 77).

Так, з квитанції про реєстрацію податкової накладної від 31.07.2018 вбачається, що податкова накладна № 9 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) була реєстрована 31.07.2018.

Також, позивачем було складено розрахунок коригування кількісних і якісних показників від 01.08.2018 № 2 до податкової накладної від 30.06.2018 № 9, в якій зазначено суму коригування податкового зобов`язання - 70000,00 грн. (а.с.17).

Вказаний розрахунок коригування був зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.08.2018 (а.с.18).

Крім того, позивачем було виписано податкову накладну №10 від 30.07.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) (а.с.11), яка 01.08.2018 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 01.08.2018 (а.с.12).

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п.201.10 ст.201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Яз зазначено вище, на підставі актів виконаних робіт (наданих) послуг №6 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) та №7 від 31.07.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) позивачем було надано ПП Деліція послуги з оренди виробничого комплексу.

Отже, вартість наданих позивачем у червні та липні 2018 року послуг з оренди виробничого комплексу становить 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) за кожен із місяців.

Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивачем у червні 2018 року було надано ПП Деліція за договором оренди, окрім послуг оренди виробничого комплексу за актом виконаних робіт (наданих) послуг №6 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.), будь-які інші послуги з оренди майна.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було виписано ПП Деліція податкову накладну №8 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.), яка була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на червень - липень 2018 року, підписаний представниками ПП Деліція+ та ПП Деліція , з якого вбачається, що у червні та липні 2018 року позивачем було надано вказаному контрагенту послуги на суму 420000,00 грн. за кожен із місяців (а.с.13).

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова накладна №8 від 30.06.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.) була виписана позивачем саме за результатами надання позивачем ПП Деліція послуг оренди виробничого комплексу за актом виконаних робіт (наданих послуг) №6 від 30.06.2018.

Щодо послуг з оренди виробничого комплексу, які були надані позивачем ПП Деліція у липні 2018 року на суму 420000,00 грн. за актом виконаних робіт (наданих послуг) №7 від 31.07.2018 на суму 420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70000,00 грн.), то після їх надання позивачем було складено податкову накладну №10 від 30.07.2018.

Колегія суддів наголошує на тому, що аналіз змісту вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов`язаний, відповідно до вимог ПК України, скласти та зареєструвати податкову накладну у зв`язку з настанням однієї з подій: постачання товарів/послуг або надходження коштів від покупця як авансу.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 30.06.2018 жодних господарських операцій, які були б підставою для складання податкової накладної, між позивачем та ПП Деліція , окрім вже складеної та зареєстрованої податкової накладної №8 від 30.06.2018 не здійснювалось.

Отже, враховуючи те, що позивачем 30.06.2018 була зареєстрована податкова накладна №8 від 30.06.2018 внаслідок господарської операції між позивачем та ПП Деліція за актом виконаних робіт (надання послуг) №6 від 30.06.2018, а також враховуючи те, що жодних інших господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом у червні 2018 року здійснено не було, колегія суддів вважає правомірними висновок суду першої інстанції про те, що у позивача був відсутній обов`язок щодо складання та реєстрації податкової накладної №9 від 30.06.2018, а в даному випадку помилкове виписування останньої не тягне за собою жодних наслідків, які передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 (справа №813/4556/16).

Разом з тим, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 30.08.2018 №0050615601 в частині нарахування позивачу штрафу у розмірі 14000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2019 року.