ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №1340/5027/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом приватного підприємства «Натіон» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в:
приватне підприємство «Натіон» (далі - ПП Натіон ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018 №0352951308.
Ухвалою від 30.10.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 20.12.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПП Натіон відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 12535,00 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 50 % в сумі 18802,50 грн. Позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним помилково проведено оплату згідно з класифікацією доходів бюджету на рахунок 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування), замість сплати на рахунок згідно з кодом 11010400 (податок та доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата). Позивач вважає, що помилкова сплата ним податку на доходи фізичних осіб на інший рахунок (з іншим кодом бюджетної класифікації) не свідчить про невиконання обов'язку при фактичній сплаті податку в межах визначеного законом строку. Окрім цього, позивач зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані та сплачені зараховуються на єдиний казначейський рахунок, а тому помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати, не є достатньою правовою підставою для висновку про не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків. Позивач також зазначає, що ним для оскарження податкового повідомлення-рішення понесено витрати на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути з відповідача.
Відповідач 19.11.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПП Натіон встановлено, що позивач порушив пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 12535,00грн. Відповідач вказує на те, що на рахунку 68 Розрахунки за різними операціями ПП Натіон відображено нарахування (виплати) доходу фізичній особі згідно з протоколом щодо надання та виплати дивідендів. Відповідно до банківських документів та протоколу ПП Натіон нараховував фізичній особі Жаан ОСОБА_3 Аманд дивіденди у IV кварталі 2014 року. З дивідентів утримано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 12535,00 грн. Проте, під час перевірки встановлено, що податок на доходи фізичних осіб в розмірі 12535,00 грн. до бюджету не перераховано, чим порушено пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що в договорі про надання правової допомоги №б/н від 25.10.2018 зазначено уповноважених учасників адвокатського об'єднання, а позов подано особою, яка не зазначена в договорі, тому просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача 29.11.2018 подав до суду заперечення на відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до змісту акта перевірки, підставі якого прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення, відповідач не виявив порушення строків встановлених Податковим кодексом України для такого виду операцій. Таким чином, здійснення помилки під час перерахування податку на доходи фізичних осіб до державного бюджету в строк, встановлений пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України має кваліфікуватися як помилкова дія, тобто дія, яка не містить ознак бездіяльності платника податків та не може бути підставою для застосування штрафних санкцій. Щодо витрат на надання правової допомоги позивач зазначив наступне. Відповідно до акта виконання робіт за договором про надання правової допомоги від 25.10.2018 зазначено, що адвокатське об'єднання виконало, а клієнт прийняв роботу за договором, зокрема: надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань, що виникли у клієнта при оскарженні податкового повідомлення-рішення №0352951308 від 24.09.2018, складення та забезпечення подання заяви до суду. На виконання умов вказаного договору, адвокатське об'єднання виконало свої зобов'язання, в частині надання роз'яснень, консультацій та безпосередньо складання проекту позовної заяви про оскарження податкового повідомлення-рішення. З огляду на вказане, вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.
Позивач - ПП Натіон зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 39281887, місцезнаходження: 81383, Львівська область, Мостиський район, с.Дмитровичі, вул.Центральна, 3/11.
На підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 07.08.2018 №4543 та на підставі направлень від 23.08.2018, виданих ГУ ДФС у Львівській області, головному та старшому державними ревізорами інспекторами відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_4. та ОСОБА_5 на підставі ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI проведено документальну виїзну планову перевірку ПП Натіон (код ЄДРПОУ 39281887) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи фіскальної служби за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, законодавства про збір та введення в обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 03.07.2014 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт №2253/13-01-13-08/392818887 від 12.09.2018.
Перевіркою встановлено порушення ПП Натіон пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки №2253/13-01-13-08/392818887 від 12.09.2018 відповідач прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018 №0352951308, згідно з яким донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 12535,00 грн., з яких 12535,00грн. збільшення за податковим зобов'язанням та 6267,50грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Згідно з п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених вказаним Кодексом, а фактичні перевірки - вказаним Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених вказаним Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п.38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених вказаним Кодексом.
Суд встановив, що на рахунку 68 Розрахунки за різними операціями ПП Натіон відображено нарахування (виплати) доходу фізичній особі, згідно з протоколом щодо надання та виплати дивідендів.
Суд також встановив, що ПП Натіон 30.01.2015 в повному обсязі сплатило ПДФО з дивідендів, нарахованих у грудні 2014 року фізичній особі Жан ОСОБА_3 Аманд на рахунок 33219801700262 в ГУДК України, МФО 825014, призначення платежу: *;39281887; 11010500, сплата податку на доходи з нарахованих дивідендів за 2014 рік, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 30.01.2015.
Разом з цим, позивач сплачуючи ПДФО з дивідендів за відповідний податковий період провів оплату згідно з класифікацією доходів бюджету на рахунок 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування), замість сплати на рахунок згідно з кодом 11010400 (податок та доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата).
У зв'язку з цим, позивач звернувся до в.о. начальника Мостиського відділення Городоцької ОДПІ з листом від 30.08.2018 вих.№2-002, в якому просив кошти у сумі 12535,00 грн., сплачених згідно з платіжним дорученням №9 від 30.01.2015, перекинути на рахунок 33112342013809, код платежу 11010400 (форма 6). Позивач також у вказаному листі зазначив, що незважаючи на те, що при сплаті помилково вказано неправильний код платежу, кошти органами ДФС на рахунок підприємства не поверталися.
Суд звертає увагу на те, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України , діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).
Згідно з частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 №2346-ІІІ визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що ПП Натіон свій обов'язок по сплаті ПДФО з дивідендів виконало своєчасно та повністю, кошти перераховано і такі надійшли на відповідний рахунок бюджету.
Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи закріплені у статті 111 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 111.1. якої застосовуються такі види юридичної відповідальності як фінансова (підпункт 111.1.1.), адміністративна (підпункт 111.1.2.) та кримінальна (підпункт 111.1.3.).
Згідно з пунктом 111.2. вказаної статті фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
За визначенням, наданим у підпункті 14.1.265. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з п.127.1. ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
З врахуванням встановлених обставин у справі, суд зазначає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для притягнення його до фінансової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.
Суд також встановив, що відповідач застосував до позивача штрафну санкцію, передбачену пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, а саме: штраф у розмірі 50 % за ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів.
Згідно з інформацією з Журналу реєстрації перевірок №1 перевірка ПП Натіон проводилась вперше за весь період господарської діяльності підприємства.
Таким чином, відповідач протиправно застосував до позивача відповідальність у вигляді штрафу, що передбачена п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України повторне вчинення порушення.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а тому існують достатні правові підстави для визнання оскарженого податкового повідомлення - рішення протиправним та його скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, згідно з ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд встановив, що 25.10.2018 між позивачем та адвокатським об'єднанням Західна правова група укладено договір про надання правової допомоги.
На виконання умов вказаного договору сторони склали акт про надання правової допомоги від 26.10.2018, згідно з яким адвокатське об'єднання виконало, а позивач прийняв роботу, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, що виникли при оскарженні податкового повідомлення - рішення; складання та забезпечення подання позовної заяви в інтересах позивача до суду щодо оскарження податкового повідомлення - рішення.
Згідно з детальним описом послуг від 26.10.2018 до акта виконаних робіт в рамках виконання договору про надання правової допомоги від 25.10.2018, деталізовано види робіт: консультація клієнта з метою з'ясування обставин справи, надання консультацій і роз'яснень з правових питань, що виникли у позивача щодо можливості оскарження податкового повідомлення - рішення - 4 год.; пошук та аналіз позитивної судової практики за період 2017-2018 років судів апеляційної та касаційної інстанції 2 год.; складення проекту позовної заяви з приводу можливості оскарження податкового повідомлення - рішення - 4год.; забезпечення подання позовної заяви: підготування додатків до позовної заяви, суду та копій позовної заяви і доданих до неї матеріалів стороні у справі, розрахунок судового збору - 0,5год.
Відповідно до ордеру серії ЛВ №133419 правова допомога позивачу на підставі договору б/н від 25.10.2018 надається адвокатом ОСОБА_6.
Згідно з банківською випискою за 05.11.2018 позивач сплатив вартість робіт за договором в сумі 3000 грн.
Проте, суд встановив, що позовна заява підписана, а додатки до неї посвідчені ОСОБА_1 як представником позивача за довіреністю, виданою 25.10.2018, яка, в свою чергу, не є учасником адвокатського об'єднання Західна правова група , уповноважена за договором про надання правової допомоги.
Суд звертає увагу на те, що згідно з договором про надання правової допомоги, саме на адвокатське об'єднання покладено обов'язок забезпечення подання позовної заяви та підготовка додатків до неї.
Крім цього, інтереси позивача в засіданнях, крім судового засідання 21.01.2019, представляла ОСОБА_1
В акті виконаних робіт від 26.10.2018 та детальному описі послуг до вказаного акта від 26.10.2018 вказано роботи, зокрема, по наданню правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, що виникли у позивача щодо можливості оскарження податкового повідомлення - рішення. Позивач не подав до суду доказів про перебування з ним ОСОБА_1 в трудових відносинах чи укладення цивільно-правового договору про надання відповідних послуг. Тому, суд дійшов висновку, що з врахуванням викладеного, неможливо встановити для кого саме виконувались такі роботи.
В судовому засіданні представником ОСОБА_1 щодо вказаних обставин не надано обґрунтованих пояснень.
Позивач не надав достатніх обґрунтувань щодо необхідності залучення адвокатського об'єднання з врахуванням обраного ним способу захисту, категорії та складності справи, обсягом та характером доказів у ній, кількості сторін, а також щодо неминучості понесення відповідних витрат.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд також бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , в якому вказано, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
Суд також звертає увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу складають 3000грн., і не є співмірними із ціною позову, яка становить 18802,50 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність понесення позивачем судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, а тому в стягненні з ГУ ДФС у Львівській області таких витрат в розмірі 3000 грн., необхідно відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1762 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №108 від 25.10.2018.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0352951308 від 24.09.2018.
Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Натіон» код ЄДРПОУ 39281887, місцезнаходження: 81383, Львівська область, Мостиський район, с.Дмитровичі, вул. Центральна, 3/11 судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
В стягненні з Головного управління ДФС у Львівській області судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 3000 грн. відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене і підписане 11.02.2019.
Суддя А.Г. Гулик
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2019 |
Оприлюднено | 14.02.2019 |
Номер документу | 79784150 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гулик Андрій Григорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні