Постанова

від 21.05.2019 по справі 1340/5027/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3010/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, головуючий суддя - Гулик А.Г., ухвалене о 14:14 год. у м. Львові, повний текст якого складено 11.02.2019 року, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Натіон до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року позивач - ПП Натіон звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018 року №0352951308.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПП Натіон відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 12 535,00 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 50% в сумі 18 802,50 грн. Позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним помилково проведено оплату згідно з класифікацією доходів бюджету на рахунок 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування), замість сплати на рахунок згідно з кодом 11010400 (податок та доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата). Позивач вважає, що помилкова сплата ним податку на доходи фізичних осіб на інший рахунок (з іншим кодом бюджетної класифікації) не свідчить про невиконання обов`язку при фактичній сплаті податку в межах визначеного законом строку. Окрім цього, позивач зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані та сплачені зараховуються на єдиний казначейський рахунок, а тому помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати, не є достатньою правовою підставою для висновку про не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків. Позивач також зазначав, що ним для оскарження податкового повідомлення-рішення понесено витрати на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0352951308 від 24.09.2018 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації, то кошти не надійдуть на відповідний рахунок, а отже сума грошового зобов`язання платника податків не погаситься.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримала доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечила проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач - ПП Натіон зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 39281887, місцезнаходження: 81383, Львівська область, Мостиський район, с. Дмитровичі, вул. Центральна, 3/11.

На підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 07.08.2018 року №4543 та на підставі направлень від 23.08.2018, виданих ГУ ДФС у Львівській області, головному та старшому державними ревізорами інспекторами відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI проведено документальну виїзну планову перевірку ПП Натіон (код ЄДРПОУ 39281887) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи фіскальної служби за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, законодавства про збір та введення в обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 03.07.2014 року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт №2253/13-01-13-08/392818887 від 12.09.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП Натіон п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки №2253/13-01-13-08/392818887 від 12.09.2018 року відповідач прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018 року №0352951308, згідно з яким донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 18 802,50 грн., з яких 12 535,00 грн. збільшення за податковим зобов`язанням та 6 267,50 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для притягнення його до фінансової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України. А також відповідач протиправно застосував до позивача відповідальність у вигляді штрафу, що передбачена п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України за повторне вчинення порушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно частин 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-III Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП Натіон 30.01.2015 в повному обсязі сплатило ПДФО з дивідендів, нарахованих у грудні 2014 року фізичній особі ОСОБА_3 на рахунок НОМЕР_1 в ГУДК України, МФО 825014, призначення платежу: *;39281887; НОМЕР_2 , сплата податку на доходи з нарахованих дивідендів за 2014 рік, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 30.01.2015.

Разом з цим, позивач сплачуючи ПДФО з дивідендів за відповідний податковий період провів оплату згідно з класифікацією доходів бюджету на рахунок 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування), замість сплати на рахунок згідно з кодом 11010400 (податок та доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата).

У зв`язку з цим, позивач звернувся до в.о. начальника Мостиського відділення Городоцької ОДПІ з листом від 30.08.2018 року вих.№2-002, в якому просив кошти у сумі 12 535,00 грн., сплачених згідно з платіжним дорученням №9 від 30.01.2015, перекинути на рахунок 33112342013809, код платежу 11010400 (форма 6). Позивач також у вказаному листі зазначив, що незважаючи на те, що при сплаті помилково вказано неправильний код платежу, кошти органами ДФС на рахунок підприємства не поверталися.

Слід зазначити, що правова позиція стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18).

Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Крім цього вірним є висновок суду попередньої інстанції щодо протиправності застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу, що передбачена п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України за повторне вчинення порушення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що перевірка позивача проводилась вперше за весь період його господарської діяльності підприємства, відтак позивач до відповідальності за порушення п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України не притягувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №1340/5027/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов Н. М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови складено 24.05.2019 року.