Рішення

від 07.02.2019 по справі 826/4291/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2019 року № 826/4291/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю Агентство Союздрук до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з додатковою відповідальністю Агентство Союздрук (далі - позивач, ТДВ Агентство Союздрук ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0003311401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 143 295,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 35824,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0003321401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 161 322,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 40 331,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами, оформлені належним чином та були надані до перевірки.

На думку позивача, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за наслідками здійснення таких господарських взаємовідносин, відтак оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, та зазначив, що при винесенні спірних рішень податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З урахуванням положень частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції, що діяла на час вчинення процесуальної дії), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТДВ Агентство Союздрук з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 18.04.2017 №153/26-15-14-01-01/38272410.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 14.1.27, 14.1.36, п.14.1. ст.14, п.138.2. ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 з урахуванням п. 44.1, 44.2. ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 143295 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 143295 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.4., 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 161322 грн., в тому числі по періодам: за червень 2014 року на суму 69022 грн., за липень 2014 року на суму 38783 грн., за серпень 2014 року на суму 1044 грн., за листопад 2014 року на суму 52473 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.05.2017 № 0003311401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 143 295,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 35824,00 грн.;

від 16.05.2017 № 0003321401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 161 322,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 40 331,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 10.07.2017 №14836/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0003311401, № 0003321401 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні статті 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; рух активів у процесі здійснення господарської операції; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТДВ Агентство Союздрук (Покупець) та ТОВ Інкасо Торг (Продавець) укладено договір №33/Т від 10.04.2014, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати Покупцю Товар у кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації до Договору, а Покупець зобов'язується приймати Товар, обробляти його для продажу кінцевим споживачам та оплачувати Товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору №33/Т від 10.04.2014, місце передачі Товару: 03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10.

На підтвердження виконання умов Договору №33/Т від 10.04.2014 щодо передачі ТОВ Інкасо Торг позивачу на реалізацію Товар на загальну суму 414133,32 грн. в тому числі ПДВ, позивачем надано податкову накладну від 22.04.2014 №220, видаткову накладну від 22.04.2014 №ІТ-000191.

Факт поставки товару на склад ТДВ Агентство Союздрук підтверджується товарним звітом дільниці комплектування товару, актом приймання продукції за кількістю та якістю, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №3253 від 01.08.2017, журналом №6 по рахунку 631/2 та відображено бухгалтерськими операціями.

В подальшому товар переданий до власної кіоскової мережі та магазинів товариства, що підтверджується рознарядками, накладними.

Позивачем долучено копії деяких із комплектів документів про передачу отриманого від ТОВ Інкасо Торг товару до кіоскової мережі товариства, оскільки по всій кіосковій мережі та по всім видачам, через велику їх кількість комплекти документів становлять дуже великий об'єм, зокрема копії: рознарядки маршрута №18 накладна №3 від 23.05.2014, накладна №233 від 23.05.2014.

Окрім того, продаж товару кінцевим споживачам підтверджується копіями фіскальних чеків. В підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії фіскальних чеків по магазинах товариства, копії перших та останніх сторінок Книг обліку розрахункових операцій.

Оплата товарів на виконання умов договору ТДВ Агентство Союздрук повністю виконало, що підтверджується банківськими виписками: від 25.06.2014 на суму 65058,72 грн., від 07.07.2014 на суму 106 744,32 грн., від 01.08.2014 на суму 121 883,40 грн., від 12.09.2014 на суму 120446,88 грн.

Окрім того, у перевіряємий період між ТДВ Агентство Союздрук (Покупець) та ТОВ Аквен-Інтер (Продавець) укладено договір №38/Т від 10.07.2014, відповідно до умов ТОВ Аквен-Інтер зобов'язується передати ТДВ Агентство Союздрук товар у кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації до Договору, а ТДВ Агентство Союздрук зобов'язується приймати товар, обробляти його для продажу кінцевим споживачам та оплачувати товар відповідно до умов Договору.

На підтвердження виконання умов Договору №38/Т від 10.07.2014 року, а саме передачу ТОВ Аквен-Інтер позивачу на реалізацію товар на загальну суму 232695,90 грн. в тому числі ПДВ та цінники на суму 47250,00 грн. в тому числі ПДВ, до матеріалів справи долучено копії податкової накладної №101 від 10.07.2014, видаткової накладної №АІ-000426 від 10.07.2014.

Факт поставки товару на склад ТДВ Агентство Союздрук підтверджується товарним звітом дільниці комплектування товару, актом приймання продукції за кількістю та якістю, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №3253 від 01.08.2017 на запит №3253, журналом №6 по рахунку 631/2 та відображено бухгалтерськими операціями.

В подальшому товар був переданий до кіоскової мережі та магазинів товариства, даний факт підтверджується рознарядками, накладними.

Позивачем також долучено копії деяких із комплектів документів про передачу отриманого від ТОВ Аквен-Інтер товару до кіоскової мережі товариства, оскільки по всій кіосковій мережі та по всім видачам, через велику їх кількість комплекти документів становлять дуже великий об'єм, зокрема: копії рознарядки маршрута №18, накладної №3 від 16.08.2014, копія рознарядки маршрута №18 накладної №3 від 19.08.2014, копія накладної №163 від 16.08.2014, копія накладної №193 від 19.08.2014.

Між тим, продаж товару кінцевим споживачам підтверджується копіями фіскальних чеків. В підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії фіскальних чеків по магазинах товариства, копії перших та останніх сторінок Книг обліку розрахункових операцій.

Оплата товарів на виконання умов договору ТДВ Агентство Союздрук повністю виконало, що підтверджується банківськими виписками: від 01.08.2014 на суму 47250,00 грн., 08.12.2014 на суму 232695,90 грн.

Також у перевіряємому періоді у позивача були взаємовідносини із ТОВ УСПІХ ЮА (яке в подальшому перейменоване в ТОВ Парітет Альянс , код ЄДРПОУ 38689971).

Між ТДВ Агентство Союздрук (Покупець) та ТОВ УСПІХ ЮА (Продавець) укладено договір №48/Т від 20.10.2014, згідно з умовами якого ТОВ УСПІХ ЮА зобов'язується передати ТДВ Агентство Союздрук товар у кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації до Договору, а ТДВ Агентство Союздрук зобов'язується приймати товар, обробляти його для продажу кінцевим споживачам та оплачувати товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору №48/Т від 20.10.2014 місце передачі товару: 03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10.

На підтвердження виконання умов договору №48/Т від 20.10.2014 ТДВ Агентство Союздрук надало копії податкової накладної №36 від 03.11.2014, видаткової накладної №36 від 03.11.2014.

Факт поставки товару на склад ТДВ Агентство Союздрук підтверджується товарним звітом дільниці комплектування товару, актом приймання продукції за кількістю та якістю, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №3253 від 01.08.2017 на запит №3253, журналом №6 по рахунку 631/2 та відображено бухгалтерськими операціями.

В подальшому товар був переданий до кіоскової мережі та магазинів товариства, даний факт підтверджується рознарядками, накладними.

Позивачем також долучено копії деяких із комплектів документів про передачу отриманого від ТОВ УСПІХ ЮА товару до кіоскової мережі товариства, оскільки по всій кіосковій мережі та по всім видачам, через велику їх кількість комплекти документів становлять дуже великий об'єм, зокрема: копію рознарядки маршрута №11 накладна №3 від 08.11.2014, копія накладної №123 від 12.11.2014.

Між тим, продаж товару кінцевим споживачам підтверджується копіями фіскальних чеків. В підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії фіскальних чеків по магазинах товариства, копії перших та останніх сторінок Книг обліку розрахункових операцій.

В підтвердження оплати за поставлений товар на виконання умов договору ТДВ Агентство Союздрук надало банківські виписки від 09.02.2015 та від 16.07.2015.

Суд зазначає, що подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими. Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій як позивач, так і його контрагенти ТОВ Інкасо Торг , ТОВ Аквен-Інтер , ТОВ УСПІХ ЮА (ТОВ Парітет Альянс ) були зареєстровані як платники податку на додану вартість та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відповідними виписками з вказаного Реєстру №950892 від 12.02.2014, №788230 від 28.09.2012, від 01.10.2014; витягами з реєстру платників податку на додану вартість та копіями свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість; витягами з управління статистики.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагенти позивача мав статус платника податків та був зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а надані послуги (виконані роботи) за договорами відповідали основному виду діяльності підприємств.

В свою чергу, відповідач вказує на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, посилаючись на інформацію в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме витяги з ухвал стосовно проводження досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких слідчі висувають свої припущення, про ризиковість суб'єктів господарської діяльності: ТОВ Інкасо Торг , ТОВ Аквен-Інтер , ТОВ УСПІХ ЮА .

Також відповідача вказав на те, що позивачем не надано сертифікати якості на товар, який поставлявся контрагентами; на відсутність у контрагентів необхідних технічних ресурсів, складських приміщень або інших об'єктів нерухомості, обладнання, транспортних засобів, трудових ресурсів; на відсутність в ланцюгу постачання виробників або імпортерів реалізованої продукції; не подання податкової або іншої звітності контрагентами.

Виключно з посиланням на вищевказану інформацію контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено поставку товарів на адресу позивача за період взаємовідносин протягом перевіряємого періоду.

Однак, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагента, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Також, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, також не подав жодних доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, які підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Зокрема, під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ), не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток, товариства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, при цьому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, поставляють йому товари чи надають послуги.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ Інкасо Торг , ТОВ Аквен-Інтер , ТОВ УСПІХ ЮА первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

ТДВ Агентство Союздрук в рамках господарської діяльності здійснює роздрібну торгівлю газетами, журналами та канцелярськими товарами у власній кіосковій мережі та магазинах товариства.

З огляду на те, що ТДВ Агентство Союздрук не є виробником вищезазначеного товару, останній поставляється товариству різними постачальниками.

Щодо ненадання позивачем сертифікатів якості на товар, який поставлявся контрагентами, останній пояснив, що застосовує шаблону форму договору поставки, а товар який отримало ТДВ Агентство Союздрук від ТОВ Інкасо Торг , ТОВ Аквен-Інтер , ТОВ УСПІХ ЮА не підлягає обов'язковій сертифікації, на підставі наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні .

Крім цього, слід зазначити, що у даному випадку, сертифікати якості не є первинними документами бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів технічних ресурсів, складських приміщень або інших об'єктів нерухомості, обладнання, транспортних засобів, трудових ресурсів для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 161 322,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40 331,00 грн. та збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 143 295,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35824,00 грн. є безпідставним, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю Агентство Союздрук (ідентифікаційний номер 38272410, адреса: 03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 травня 2017 року № 0003311401 та № 0003321401.

Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю Агентство Союздрук (ідентифікаційний номер 38272410) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5711,58 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур