Рішення

від 01.02.2019 по справі 2040/7571/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 лютого 2019 р. № 2040/7571/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кривеженко В.В.,

третьої особи - ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Комсомольської селищної ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Комсомольської селищної ради від 19 червня 2018 року №198 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на переведення в житловий фонд житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1".

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуване у даній справі рішення є незаконним, необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивача як власника квартири суміжної із тією, на яку надано дозвіл на переведення із житлового фонду в нежитловий. Також позивачем вказано, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було дотримано порядку розгляду питання про надання дозволу, оскільки дозвіл було надано за відсутності згоди власника суміжної квартири. З огляду на зазначене позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Представник відповідача Комсомольської селищної ради у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що розгляд доданих третьою особою документів стосовно переведення житлового приміщення у нежитлове було здійснено у відповідності до встановленого порядку. Крім того, станом на момент розгляду комісією питання про можливість надання дозволу на переведення квартири №10 у нежитловий фонд та на момент прийняття виконавчим комітетом спірного рішення не було мотивованої відмови власника суміжного приміщення щодо переобладнання квартири під магазин. Також представником відповідача вказано, що третьою особою на разі виконане заплановане переобладнання квартири під магазин при погодженні ремонтних робіт із Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, роботи з переобладнання вже виконані та об'єкт готовий до експлуатації. Таким чином, на думку представника відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третьою особою на стороні відповідача до суду надано пояснення, в яких вказано, що при прийнятті оскаржуваного у даній справі рішення відповідач діяв у відповідності до встановленого порядку, а отже оспорюване рішення прийнято правомірно та відсутні підстави для його скасування.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Третя особа на стороні відповідача та її представник у судове засідання прибули, проти заявленого позову заперечували з підстав, наведених у поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину, за законом НОМЕР_2, виданого 07.03.2017, видавник: Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області, НМА 044438, є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу квартири № 302, укладеного 06.03.2017 року, придбав квартиру АДРЕСА_1 Зазначене право власності третьої особи було у встановленому порядку зареєстровано.

Будинок АДРЕСА_1 являє собою багатоквартирний будинок, має три поверхи, три під'їзди, у першому та третьому під'їздах на поверсі по три квартири, у другому під'їзді на поверхах по дві квартири. Квартира № 10 знаходиться на першому поверсі у другому під'їзді. При цьому земельна ділянка під будинком не сформована, кадастрового номеру не має, права на неї не зареєстровані. Земля під будинком перебуває у комунальній власності, як така, що знаходиться у межах населеного пункту - відповідно до п. а) ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України. Балансоутримувачем зазначеного будинку є КП Комунальник - комунальне підприємство Комсомольської селищної ради.

Судовим розглядом справи встановлено, що квартира № 10, належна на праві власності третій особі на стороні відповідача, розташована навпроти квартири № 11, яка належить повивачу.

Як встановлено судом громадянин ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець, про що свідчить відповідний витяг з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізична особо-підприємець ОСОБА_3 має право здійснювати такі виді діяльності за кодами КВЕД: 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 47.51 роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.72 роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.

Також судом встановлено, що третя особа на стороні відповідача з метою здійснення господарської діяльності у належній їй на праві власності квартирі №10, звернулася із відповідною заявою до відповідача задля отримання дозволу на переобладнання квартири у магазин непродовольчих товарів.

На території Комсомольської селищної ради діє Порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків, квартир) у нежитлові при їх реконструкції під розміщення об'єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень (нежитлових будинків, приміщень) у житлові на території Комсомольської селищної ради, затверджений рішенням Комсомольської селищної ради від 29.04.2014 р. № 982, який є нормативно-правовим актом місцевого значення та встановлює процедуру переведення житлових приміщень під розміщення об'єктів невиробничої сфери у нежитлові.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем на підставі зазначеного порядку встановлено, що квартира № 10, розміщена на першому поверсі, а містобудівний розрахунок та технічний висновок передбачають обладнання окремого входу в тій частині будинку, яка виходить на вулицю, а не у внутрішнє подвір'я, де відпочивають мешканці та розташовані ігрові майданчики для дітей.

На виконання приписів вищезазначеного порядку комісією селищної ради 24.05.2018 р. о 10:00 годині оглянуто квартиру № 10 у б. 23 по вул. Дружби смт. Слобожанське.

При цьому, судом встановлено, що хід засідання комісії зафіксований у протоколі, копію якого долучено представником відповідача до матеріалів справи.

Також комісією було розглянуто документи, які подано до селищної ради ОСОБА_3 разом із своєю заявою.

За результатами розгляду зазначених документів комісією було вирішено винести на розгляд виконавчого комітету питання про надання дозволу на переведення в нежитловий фонд зазначеної квартири, але за умови надання повного пакету документів, передбаченого Порядком переведення житлових приміщені (житлових будинків, квартир) у нежитлові при їх реконструкції під розміщення об'єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень (нежитлових будинків, приміщень) у житлові на території Комсомольської селищної ради, затвердженим рішенням Комсомольської селищної ради від 29.04.2014 р. № 982.

Як встановлено судом, на день розгляду виконавчим комітетом питання про переведення квартири № 10 у нежитловий фонд заявником було подано відповідний перелік документів, а саме: заява про надання дозволу на переведення квартири у нежитловий фонд; копія паспорта; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія договору купівлі-продажу; копія витягу з держаного реєстру речових прав; копія технічного паспорту на квартиру; довідка про відсутність зареєстрованих осіб; довідка про відсутність заборгованості перед КП Комунальник ; довідка про відсутність заборгованості перед Зміївською ТЕС; довідка про відсутність заборгованості перед АК Харківобленерго ; довідка про відсутність заборгованості перед ТОВ Харківгаз збут ; згода балансоутримувача на переобладнання квартири; лист-згода власників суміжних приміщень та пояснення про неможливість отримати згоду власника кв. №11; технічний висновок щодо можливого переобладнання квартири; містобудівний розрахунок переобладнання квартири.

Виконавчим комітетом Комсомольської селищної ради 19.06.2018 р. прийнято рішення № 198 Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на переведення в нежитловий фонд житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

У адміністративному позові та у наданих під час судового розгляду справи поясненнях позивачем вказано, що відповідачем допущено порушення Порядку переведення житлових приміщені (житлових будинків, квартир) у нежитлові при їх реконструкції під розміщення об'єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень (нежитлових будинків, приміщень) у житлові на території Комсомольської селищної ради, затвердженого рішенням Комсомольської селищної ради від 29.04.2014 р. № 982, оскільки проігноровано факт відсутності його згоди як власника суміжної квартири серед документів наданих громадянином ОСОБА_3 до селищної ради для переводу його квартири із житлового фонду до нежитлового фонду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Як передбачено положеннями ч.5 ст. 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Житло є специфічним об'єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку.

Водночас, як передбачено приписами ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено положеннями ч.2 ст. 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

При цьому, згідно із ст. 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до ст. 8 Житлового кодексу УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Водночас, вимогами ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.

Суд зазначає, що положеннями ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно із Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

З аналізу вищевикладених норм законодавства слід дійти висновку, що для переведення житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов'язані в обов'язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень, оскільки хоча власник і наділений правом на власний розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, проте такі зміни не можуть призводити до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.10.2018 року у справі №728/2655/15-а.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що на засіданні комісії по переведенню житлових приміщень (житлових будинків, квартир) у нежитлові при їх реконструкції під розміщення об'єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень (нежитлових будинків, приміщень) у житлові на території Комсомольської селищної ради, яке відбулося 24.05.2018 року та хід якого зафіксовано у протоколі №3, комісією було розглянуто звернення ОСОБА_3 про надання дозволу на переведення в нежитловий фонд квартири АДРЕСА_1 з метою розміщення магазину непродовольчих товарів.

При цьому, до зазначеного звернення було додано перелік документів, серед яких заяву ОСОБА_3 про відсутність згоди власника суміжної квартири №11.

Суд зазначає, що під час розгляду справи з наданих представником відповідача пояснень встановлено, що на розгляд комісії третьою особою було подано заяву, зі змісту якої вбачається, що третій особі не вдалося отримати згоду власника суміжної квартири №11, власник ОСОБА_7, оскільки в зазначеній квартирі ніхто не проживає.

Як передбачено положеннями пп. б) п.п. 2.1.8 Порядку переведення житлових приміщені (житлових будинків, квартир) у нежитлові при їх реконструкції під розміщення об'єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень (нежитлових будинків, приміщень) у житлові на території Комсомольської селищної ради, затвердженого рішенням Комсомольської селищної ради від 29.04.2014 р. № 982, власник нежитлових приміщень або уповноважена ним особа за дорученням, подає до виконавчого комітету Комсомольської селищної ради наступні документи, зокрема, містобудівний розрахунок з техніко-економічним и показниками об'єкту що проектується з нанесенням меж земельної ділянки, що підпадає під благоустрій якщо приміщення розміщені у багатоквартирному будинку - письмову згоду повнолітніх власників (наймачів) суміжних квартир чи приміщень (на поверсі, вище та нижче на один поверх) завірену ЖЕК, ОСББ, ЖБК.

При цьому, як передбачено п.1.13 Порядку переведення житлових приміщені (житлових будинків, квартир) у нежитлові при їх реконструкції під розміщення об'єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень (нежитлових будинків, приміщень) у житлові на території Комсомольської селищної ради, затвердженого рішенням Комсомольської селищної ради від 29.04.2014 р. № 982, у разі немотивованої або безпідставної відмови в наданні згоди власниками прилеглих квартир щодо переведення житлових приміщень у нежитлові під об'єкти невиробничої сфери та спорудження прибудови, комісія по переведенню житлових приміщень до розряду нежитлових та нежитлових приміщень до розряду житлових може рекомендувати виконавчому комітету розглянути дане питання без власників прилеглих квартир.

Під час розгляду справи третьою особою та її представником у наданих поясненнях вказано, що останній намагався отримати згоду позивача, проте позивач безпідставно відмовив у наданні такої згоди.

Як встановлено судом із наданих показів позивача та третьої особи під час допиту їх в якості свідків, дійсно між зазначеними особами відбувалася розмова з приводу надання згоди, проте така розмова відбулася після проведення засідання комісії.

Водночас, суд зазначає, що зі змісту протоколу №3 засідання комісії вбачається, що жодної оцінки заяві третьої особи стосовно неможливості отримати згоду власника суміжної квартири комісією надано не було, як і не було вказано на необхідності подання доказів немотивованої та безпідставної відмови, як-то передбачено приписами Порядку переведення житлових приміщені (житлових будинків, квартир) у нежитлові при їх реконструкції під розміщення об'єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень (нежитлових будинків, приміщень) у житлові на території Комсомольської селищної ради, затвердженого рішенням Комсомольської селищної ради від 29.04.2014 р. № 982.

Також суд зазначає, що відомостей стосовно наявності згоди або немотивованої та безпідставної відмови позивача стосовно надання згоди на переведення суміжної квартири із житлового приміщення у нежитлове не містить і оскаржуване у даній справі рішення.

Враховуючи вище викладене суд зазначає, що судовим розглядом справи підтверджено, що на час прийняття оскаржуваного у даній справі рішення документи, визначені Порядку переведення житлових приміщені (житлових будинків, квартир) у нежитлові при їх реконструкції під розміщення об'єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень (нежитлових будинків, приміщень) у житлові на території Комсомольської селищної ради, затвердженого рішенням Комсомольської селищної ради від 29.04.2014 р. № 982, та обов'язкові для подання заявником були подані не в повному обсязі, що свідчить про недотримання порядку прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Отже, відповідачем при прийнятті рішення Виконавчого комітету Комсомольської селищної ради від 19 червня 2018 року №198 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на переведення в нежитловий фонд житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1" було допущено порушення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування такого рішення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5.

Разом із позовними вимогами позивачем також заявлено клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору про надання правової допомоги №01/18 від 01.08.2018 року, ордеру ПТ №074247 на надання правової допомоги від 01.09.2018 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, суд зазначає, що до суду не надано доказів понесення позивачем зазначених витрат на професійну правничу допомогу, що виключає можливість задоволення даного клопотання позивача.

При цьому, суд зазначає, що заява третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат, понесених третьою особою під час розгляду справи №2040/7571/18 задоволенню не підлягає з огляду на висновок суду про задоволення позовних вимог позивача та положення ч.11 ст. 139 КАС України , відповідно до якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (АДРЕСА_4) до Комсомольської селищної ради (63460, Харківська обл., Зміївський р-он, смт. Слобожанське, вул. Миру, буд. 7), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Комсомольської селищної ради від 19 червня 2018 року №198 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на переведення в нежитловий фонд житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1".

Стягнути на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комсомольської селищної ради (63460, Харківська обл., Зміївський р-он, смт. Слобожанське, вул. Миру, буд. 7, код ЄДРПОУ - 04397508).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 12 лютого 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.