Рішення

від 11.02.2019 по справі 560/175/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/175/19

РІШЕННЯ

іменем України

11 лютого 2019 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача: Кізаєвої О.М., представника відповідача: Калужської Н.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Хмельницькліфткомплект" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 року №0025901208 та № 0025881208.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2019 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, ухвалою від 04.02.2019 року відмовив у задоволенні заяви представника Головного управління ДФС у Хмельницькій області про перехід до розгляду справи №560/175/19 за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що як вбачається із інтегрованої картки платника податків (ІКП) - Приватного підприємства "Хмельницькліфткомплект", податкові зобов'язання, що самостійно визначено платником податку у податкових деклараціях, не сплачені повністю до бюджету у терміни, що визначені податковим законодавством, у зв'язку із чим виник податковий борг.

Вказав, що позивачем також не своєчасно сплачено грошові зобов'язання, що визначені контролюючим органом у податковому повідомленні - рішенні форми "Н" від 27.02.2017 року №0000691201, де граничний термін сплати припадає на 11.03.2017 року, та фактично сплачено 20.03.2017 року відповідно до платіжного доручення №13788152 від 08.12.2017 року.

Зазначив, що у пункті 3 розділу II Прикінцевих положень Закону №71-VIII містяться нормативні приписи, які мають проміжний, тимчасовий характер та розраховані на певний період, а отже, не вносять змін в законодавство, а лише встановлюють правовий режим правовідносин на певний період. Відповідно до вимог вищезазначеного закону зроблено обмеження щодо проведення перевірок саме в 2015-2016 рр., а не заборонено проведення перевірки фінансового стану боржника за відповідний період.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 року №0025901208 та № 0025881208 прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ГДРІ відділу адміністрування ПДВ, адміністрування податку на прибуток, адміністрування екологічного податку та рентної плати, адміністрування місцевих податків і зборів, камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування ДПІ у м. Хмельницькому управління податків і зборів з юридичних осіб Томусяк Наталією Олександрівною, на підставі пункту 75.1 статті 75 розділу II, пункту 200.10 статті 200 розділу V та пункту 102.1 статті 102 розділу II Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку по ПП "Хмельницькліфткомплект" (код ЄДРПОУ 37412066) своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання за травень, червень, липень, серпень, вересень 2015 року, лютий, квітень, травень, червень, липень, вересень 2016 року, січень, лютий 2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 05.02.2018 року №1458/22-01-1208/37412066.

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, а саме: несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ПП "Хмельницькліфткомплект" (код ЄДРПОУ 37412066) за 2015 рік на суму ПДВ 242874,50 грн., за 2016 рік на суму ПДВ 224841 грн., за 2017 рік на суму ПДВ 53377,20 грн.

На підставі акту від 05.02.2018 року №1458/22-01-1208/37412066 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 року форми "Ш" №0025901208, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 315,34 грн. та форми "Ш" №0025881208, яким зобов'язано ПП "Хмельницькліфткомплект" сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 51951,60 грн., за платежем податок на додану вартість.

Позивач не погодившись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями від 01.03.2018 року №0025901208 та № 0025881208 оскаржив їх до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скаргу Приватного підприємства "Хмельницькліфткомплект" залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 року №№0025901208, 0025881208 - без змін.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України).

В силу пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.200-1.2 ст.201-1 Податкового кодексу України, платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків.

В силу п.200-1.4, п.200-1.5 ст.201-1 Податкового кодексу України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду.

На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначає Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 569.

Так, згідно з п.4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Відтак, з метою забезпечення виконання вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в частині сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість самостійно задекларованих платником податку у податковій звітності, такий платник податку зобов'язаний сплатити суму коштів на електронний рахунок відкритий в органах казначейства.

Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість (п.200-1.7 ст.201-1 Податкового кодексу України).

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань:

1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;

2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

В силу п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 ст.126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданих Приватним підприємством "Хмельницькліфткомплект" платіжних доручень №1620 від 29.07.2015 на суму 40442,84 грн., №1698 від 10.09.2015 на суму 16366 грн., №1703 від 18.09.2015 на суму 2000 грн., №1720 від 23.09.2015 на суму 3100 грн., №1725 від 29.09.2015 на суму 29000 грн., №1750 від 15.10.2015 на суму 41166,68 грн., №1867 від 15.12.2015 на суму 23910 грн., №1869 від 16.12.2015 на суму 1450 грн., №1898 від 24.12.2015 на суму 13740 грн., №2846 від 13.04.2017 на суму 45255 грн. позивачем здійснено перерахування коштів на електронний рахунок. Вказані суми зараховані вчасно відповідно даті перерахунку.

Водночас, як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2015 року №9128204694 від 19.06.2015 позивачем визначено податкові зобов'язання в сумі 61748 грн., з яких станом на 30.06.2015 року не сплачено 61653,55 грн., за червень 2015 року №9151220844 від 17.07.2015 визначено податкові зобов'язання в сумі 31163 грн., з яких своєчасно не сплачено в сумі 1084,47 грн., за липень 2015 року №9175425396 від 20.08.2015 визначено податкові зобов'язання в сумі 63366 грн. з яких не сплачено своєчасно 62783,44 грн., за серпень 2015 року №9194133315 від 18.09.2015 визначено податкові зобов'язання в сумі 37281 грн., з яких не сплачено своєчасно в сумі 1576,72 грн., за вересень 2015 року №9215747663 від 20.10.2015 визначено податкові зобов'язання в сумі 156480 грн., з них своєчасно не сплачені 115776,20 грн.

Також, матеріалами справи підтверджено, що за лютий 2016 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9038741027 від 18.03.2016, якою визначено податкові зобов'язання в сумі 55298 грн., які своєчасно не сплачено в сумі 41798 грн., за травень 2016 року - №9102516216 від 21.06.2016, якою визначено податкові зобов'язання в сумі 31881 грн., з яких своєчасно не сплачено в сумі 25881 грн., за квітень 2016 року - №9080199473 від 18.05.2016, якою визначено податкові зобов'язання в сумі 51107 грн., з яких своєчасно не сплачено в сумі 45107 грн., за червень 2016 року - №9125680409 від 20.07.2016, якою визначено податкові зобов'язання в сумі 39685 грн., з яких своєчасно не сплачено 39185, за липень 2016 року - №9148617934 від 18.08.2016, якою визначено податкові зобов'язання в сумі 53941 грн., з яких своєчасно не сплачено 25000 грн., за вересень 2016 року №9196093159 від 19.10.2016, якою визначено податкові зобов'язання в сумі 130771 грн., з яких своєчасно не сплачено 47870 грн., за січень 2017 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9022152116 від 17.02.2017, якою визначено податкові зобов'язання в сумі 45399 грн., з яких своєчасно не сплачено в сумі 7399 грн., за лютий 2017 року - №9043948180 від 17.03.2017, якою визначено податкові зобов'язання в сумі 45255 грн., якою своєчасно не сплачено в сумі 44858,61 грн.

Відтак, із досліджених в судовому засіданні інтегрованих карток платника податків - Приватного підприємства "Хмельницькліфткомплект" вбачається, що податкові зобов'язання, що самостійно визначено позивачем у податкових деклараціях, не сплачені повністю до бюджету у терміни, що визначені податковим законодавством, у зв'язку із чим виник податковий борг.

Згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В силу п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не своєчасно сплачено грошові зобов'язання, що визначені контролюючим органом у податковому повідомленні - рішенні форми "Н" від 27.02.2017 року №0000691201, де граничний термін сплати припадає на 11.03.2017 року, та фактично сплачено 20.03.2017 року, про що свідчить платіжне доручення № 13788152 від 08.12.2017 року.

Також, із наданих позивачем, та досліджених в судовому засіданні платіжних доручень вбачається, що платіжними дорученнями від 02.07.2015 №1575 на суму 8000,00 грн., та від 08.07.2015 №1586 на суму 15000,00 грн. ПП "Хмельницькліфткомплект" в призначенні платежу зазначено, відрахування ПДВ за травень 2015 року, тоді як граничний термін сплати податкових зобов'язань припадає на 30.06.2015 року.

В платіжних дорученнях від 04.09.2015 №1688 на суму 14700,00 грн., від 09.09.2015 №1695 на суму 32000,00 грн., та від 10.09.2015 №1698 на суму 16366,00 грн. позивачем в призначенні платежу зазначено, відрахування ПДВ за липень 2015 року, де граничний термін сплати припадає на 30.08.2015 року.

Відтак, під час розгляду справи судом встановлено, та підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, порушення позивачем вимог пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2015 рік на суму ПДВ 242874,50 грн., за 2016 рік на суму ПДВ 224841 грн., за 2017 рік на суму ПДВ 53377,20 грн.

Доводи позивача про те, що подана ним до контролюючого органу скарга на оскаржувані податкові повідомлення-рішення є повністю задоволеною на користь ПП "Хмельницькліфткомплект", оскільки ним не отримано рішення Державної фіскальної служби України за результатами розгляду поданої ПП "Хмельницькліфткомплект" скарги на податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 року №№0025901208, 0025881208 не знайшли свого підтвердження, так як в матеріалах справи міститься рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 05.06.2018 року №19302/6/99-99-11-03-01-25, яким скаргу Приватного підприємства "Хмельницькліфткомплект" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 року №№0025901208, 0025881208 - без змін.

Крім того, судом враховано, як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 05.06.2018 року №19302/6/99-99-11-03-01-25 надіслано на адресу позивача 05.06.2018 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення, яке повернуто на адресу адресата 07.07.2018 року із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Суд, наголошує, що відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Суд, також критично ставиться до посилання позивача, що камеральну перевірку Приватного підприємства "Хмельницькліфткомплект" було проведено відповідачем з порушенням заборони, установленої у пункті 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VII від 28.12.2014 року, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

28.12.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Аналізуючи зазначені норми, якими встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання за певними умовами, суд дійшов висновку, що запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. При цьому, об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом, що виключає втручання контролюючого органу у діяльність підприємства.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 року у справі №805/4016/16-а.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд вважає аргументи позивача щодо мораторію на проведення контролюючими органами перевірок, зокрема і камеральних, такими, що спростовуються нормами чинного законодавства та правовими позиціями Верховного Суду.

Положеннями статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 року №0025901208 та № 0025881208 прийняті з урахуванням всіх обставин, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Хмельницькліфткомплект" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2018 року №0025901208 та № 0025881208 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 лютого 2019 року

Позивач:Приватне підприємство "Хмельницькліфткомплект" (вул. М. Рибалка, 24, кв. 44, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29019 , код ЄДРПОУ - 37412066) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя П.М. Майстер