Постанова

від 13.02.2019 по справі 1340/5448/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/846/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Субертрес Україна на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (судді Костецького Н.В.) ухвалену в м. Львів у справі №1340/5448/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Субертрес Україна до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Субертрес Україна 14.11.2018 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області №01459911295 від 22.06.2018 року, стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ Субертрес Україна код ЄДРПОУ 34856904 судові витрати.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Субертрес Україна подало апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому зазначає, що даний спір має не майновий характер, оскільки предметом оскарження є рішення суб'єкта владних повноважень, які носять нематеріальний (немайновий) характер і позовні вимоги не підлягають вартісній (грошовій) оцінці, а отже сплатило судовий збір в повному обсязі.

Відповідачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ Субертрес Україна 14.11.2018 звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 позовну заяву ТзОВ Субертрес Україна залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених в ній недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали, шляхом подання до суду позовної заяви оформленої відповідно до вимог, передбачених статтею 160 КАС України та доплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 97039,13 грн.

Копію зазначеної ухвали надіслано з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та матеріали справи містять докази отримання копії вказаної ухвали позивачем 29.11.2018.

06.12.2018 позивачем на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 19.11.2018 подано клопотання та долучено позовну заяву, оформлену відповідно до вимог, передбачених статтею 160 КАС України у двох примірниках. Також позивач зазначив, що у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення суд перевіряє лише законність рішення суб'єкта владних повноважень, яке є єдиною підставою для виникнення податкового зобов'язання платника, а не стягує встановлену податковою вимогою суму грошового зобов'язання, з огляду на що, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень носять характер немайнових за своєю суттю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 позовну заяву повернуто позивачу, та вказано, що позивачем у повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви, що визначені ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2018, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 137.1 ПК України податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу, якою є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2018 № 01459911295, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 6586742,00 грн, відповідно, вимоги позивача щодо визнання його протиправним та скасування підлягають вартісній оцінці.

Гарантією реалізації права на судовий захист у аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R(81)7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підп. 12 п. D).

Отже, сплата судового збору за подання позовної заяви до суду є складовою доступу до правосуддя.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2018 року становить 1762 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адміністративний позов поданий позивачем з вимогою про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення є позовом майнового характеру виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити як до зменшення так і до збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Вищевказана правова позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України , згідно якого вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, обов'язкових платежів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді та не спростовують ухвали суду першої інстанції.

Крім того, суд враховує позицію, висвітлену Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму № 2 Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 05.02.2016, де зазначено, що у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень судовий збір сплачується за ставкою, передбаченою для майнового спору.

Апеляційний суд вважає, що звернення до суду з вимогами про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення повинен був сплачувати судовий збір за ставками, встановленими за подання до суду позовної заяви майнового характеру. Мотивація та доводи, які наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції та скаржником не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Субертрес Україна - залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1340/5458/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й Коваль