Постанова

від 12.02.2019 по справі 823/348/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №823/348/17

адміністративне провадження №К/9901/41209/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у складі судді Гараня С.М.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.

у справі № 823/348/17

за позовом Приватного підприємства Перфект газ

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року Приватне підприємство Перфект газ (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення - рішення від 28 жовтня 2016 року №0001062301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2016 року №0001062301.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем у вересні 2014 року податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маджестік Лайн" на підставі відповідних первинних документів та податкових накладних.

У липні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права відповідач касаційною скаргою не визначає, доводи зводяться до непогодження з оцінкою, наданою судами обставинам справи та її неповноти.

01 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №823/348/17 витребувана з суду першої інстанції.

01 вересня 2017 року Підприємством подані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, доводи яких спростовують висновки касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

06 грудня 2017 року справа №823/348/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №823/348/17 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/41209/18 передана з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при відображенні взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, за наслідками якої складено акт від 11 жовтня 2016 року № 654/23-01-14-08/33828174 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пунктів 1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижений податок на додану вартість за ІІІ квартал 2014 року, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 9 870,00 грн.

28 жовтня 2016 року керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0001062301, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12338,00 грн, з яких за податковими зобов'язаннями на суму 9870,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 468,00 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маджестік Лайн", з підстав не підтвердження здійснення операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 вересня 2014 року між Підприємством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маджестік Лайн (продавець) укладений договір купівлі-продажу №42/09, за умовами якого продавець продає, а покупець купує балони (надалі товар ) в кількості 70 одиниць. Загальна вартість договору складає 59 220,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 9 870,00грн.

Поставка товару відбулась продавцем 26 вересня 2014 року, що підтверджується видатковою накладною № МЛ00000044 від 26 вересня 2014 року, податковою накладною № 42 від 26 вересня 2014 року, рахунком фактурою № МЛ00000045 від 26 вересня 2014 року, товарно-транспортною накладною № 326 від 26 вересня 2014 року, витягом з книги обліку довіреностей.

Суди попередніх інстанцій установили, що доставка товару відбулась засобами контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Маджестік Лайн на адресу орендованих Підприємством приміщень за адресою м. Черкаси, вул. 14 Грудня, 6/1.

Оплата позивачем поставленого товару відбулася в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента позивача (платіжним дорученням № 1353 від 23 жовтня 2014 року).

В подальшому, на підставі отриманої від свого контрагента податкової накладної №42 від 26 вересня 2014 року, Підприємство включило вказану суму податку на додану вартість до податкового кредиту в податковій декларації за ІІІ квартал 2014 року.

Аналізуючи положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, частини другої статті 3, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Підприємством з його контрагентом та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій також встановлено подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Реальність операцій з поставки товарів, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняте спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 823/348/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер