Постанова

від 05.02.2019 по справі 808/126/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

м. Київ

справа №808/126/13-а

касаційне провадження №К/9901/8139/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запоріжській області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 (суддя Максименко Л.Я.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі № 808/126/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екомост до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екомост звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0003032211.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 09.04.2013 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0003032211 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку в розмірі 10677,55 грн., у тому числі 8406,04 грн. за основним платежем та 2271,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.05.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 скасував та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запоріжській області (правонаступник Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 в частині задоволення позовних вимог, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запоріжській області (правонаступник Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.72, 14.1.73, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274, пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує, що разом з нерухомим майном, яке позивач придбав згідно з договором купівлі-продажу від 19.07.2012, до нього перейшло й право користування земельною ділянкою та обов'язок сплачувати земельний податок, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято органом доходів і зборів законно та відповідно до норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Екомост з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, результати якої оформлено актом від 07.12.2012 № 305/22-1109/35764060.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на несплату податку на земельну ділянку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1а, право користування якою перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Екомост внаслідок придбання будівлі в Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ФЕБ за договором від 19.07.2012.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0003032211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку в розмірі 8759,00 грн. за основним платежем та 2359,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За правилами пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції з'ясовано, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2012 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ФЕБ адміністративну будівлю загальною площею 247,7 кв. м., що розташована на земельній ділянці розміром 0,6673 га, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1а. Право власності на нерухоме майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю Екомост 02.08.2012 за № 35037103.

Зазначена земельна ділянка, в свою чергу, перебувала в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ФЕБ відповідно до договору оренди землі від 22.11.2005, укладеним із Запорізькою міською радою та зареєстрованим у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що 29.11.2005 у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040526100764.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, підтриманий у цій частині судом апеляційної інстанції, про те, що обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з моменту державної реєстрації права на нерухоме майно - адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1а, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Водночас Запорізьким окружним адміністративним судом на підставі листа Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 01.04.2013 № 09-05-21/1725 з'ясовано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6673,00 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1а, яка знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ФЕБ , станом на 01.01.2013 становить 5705348,27 грн. Тобто, вартість одного квадратного метра вказаної земельної ділянки складає 854,99 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.07.2012 загальна площа придбаної позивачем адміністративної будівлі складає 247,7 кв. м. Отже, ставка податку на зазначену земельну ділянку для позивача становить 2117,81 грн. (247,7 кв. м. х 854,99 грн. / 100 %).

Згідно з пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, сума земельного податку, яка підлягала сплаті позивачем щомісяця, становила 2117,81 грн. / 12 місяців = 176,48 грн., а за серпень - вересень 2012 року - 352,96 грн. відповідно.

Натомість, як встановлено судом, податковий орган розрахував суму земельного податку для Товариства з обмеженою відповідальністю Екомост виходячи з розміру земельної ділянки 6247,4 кв. м. (6673,00 кв. м. загальна площа - 326,00 кв. м. - розмір земельної ділянки під гаражами (перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Продрезерв-Україна ) - 99,6 кв. м. - розмір земельної ділянки під боксом (перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Продрезерв-Україна )), тобто залишку площі земельної ділянки за відрахуванням площ, які знаходяться під будівлями, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Продрезерв-Україна .

Відтак, визначивши, що належною до сплати сумою грошового зобов'язання із земельного податку є 352,96 грн., а штрафної (фінансової) санкції - 88,24 грн., Запорізький окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку в розмірі 8406,04 грн. за основним платежем та 2271,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Екомост у повному обсязі, дійшов висновку про те, що Запорізький окружний адміністративний суд перебрав на себе обов'язок відповідача, втрутившись у його дискреційні повноваження, в той час як суд у межах своєї компетенції може лише надати оцінку правильності нарахування суми грошового зобов'язання.

Верховний Суд з такими доводами суду апеляційної інстанції погодитись не може, адже суд у разі можливості встановлення дійсного податкового обов'язку платника податку в межах суми, визначеної (збільшеної) контролюючим органом, не позбавлений права визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасував постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2013, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запоріжській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 808/126/13-а скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 808/126/13-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк