Постанова

від 12.02.2019 по справі 810/829/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №810/829/17

адміністративне провадження №К/9901/37605/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (головуючий суддя- Балаклицький А.І.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Карпушова О.В., судді - Епель О.В., Кобаль М.І.)

у справі №810/829/17

за позовом Приватного підприємства Бета - Консалтинг

до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Приватне підприємство Бета - Консалтинг (далі - Підприємство) звернулось в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначило про протиправність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, розірванням в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.01.2016 №180120161.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, позов задоволено:

- визнано протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо призупинення (розірвання) в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.01.2016 №180120161, укладеного з Приватним підприємством Бета-Консалтинг ;

- стягнуто на користь Приватного підприємства Бета-Консалтинг судові витрати у сумі 1 600 за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення про призупинення (розірвання) договору про визнання електронних документів.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність своїх дій, посилаючись на те, що Підриємство, вказуючи у договорі та податковій звітності податкову адресу - Київська область, м. Біла церква, вул. Сквирське Шосе, 194, оф. 302 фактично вводило в оману контролюючий орган та порушувало вимоги ПК України щодо обов'язкових реквізитів податкової звітності, в зв'язку з чим, починаючи з 18.11.2016 дію договору було призупинено, а з 29.11.2016 договір розірвано на підставі відсутності платника за місцем реєстрації, тобто фактичної зміни ним податкової адреси, що мало наслідком неприйняття та невизнання відповідачем будь-якої звітності Підприємства.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та

обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство "Бета-Консалтинг" є юридичною особою, що зареєстрована за адресою: 09100, Київська область, місто Біла Церква, Сквирське шосе, будинок 194, офіс 302, та як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 9).

18 січня 2016 року між ПП "Бета-Консалтинш" та Білоцерківською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області укладено договір про визнання електронних документів №180120161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається (17-19).

Згідно з п. 6 зазначеного договору Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації

В грудні 2016 року позивач направив до податкового органу в електронному вигляді податкову накладну від 25.11.2016 №6, проте відповідно до квитанції №1 від 06.12.2016 вищевказана податкова накладна не була прийнята. Як підставу для неприйняття вказаного документа, зазначено про порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, можливо розірвано договір про визнання електронної звітності (а.с. 49).

Також, в грудні 2016 року позивач направив до податкового органу в електронному вигляді податкову декларацію з ПДВ за листопад 2016 року, проте відповідно до квитанції №1 від 15.12.2016 вищевказана податкова декларація не була прийнята.

Підставою для неприйняття податкової декларації з ПДВ за листопад 2016 року стало порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, можливо розірвано договір про визнання електронної звітності (а.с. 48).

У січні 2017 року позивачем було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року (а.с. 23).

Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 24.01.2017 №616/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті звітності " повідомила позивача про те, що при перевірці обов'язкових реквізитів в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року встановлено їх недостовірність (а.с. 25).

Надаючи правову оцінку вищевикладеному, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що договір про визнання електронних документів №180120161 від 18.01.2016 розірвано (призупинено) та відмовлено позивачу у прийнятті звітності у зв'язку з неможливістю встановлення місця знаходження Підприємства.

Водночас, така підстава, виходячи зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України та положень Примірного договору про визнання електронних документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, а також тексту самого Договору, укладеного між Підприємством і відповідачем, не передбачена, як така, що надає право на одностороннє розірвання Договору.

Більше того, пунктом 5.1. Договору № 180120161 від 18 січня 2016 року передбачено, що у разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, зацікавлена сторона направляє іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причини своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документа, що є предметом спору (далі - Вимога).

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не дотримано порядку врегулювання спорів, які виникають під час виконання Договору про визнання електронних документів. Поряд з цим, в матеріалах справи наявні докази того, що місцезнаходження самої юридичної особи з часу укладання Договору про визнання електронних документів не змінювалося.

Верховний Суд зазначає, що чинними нормативно-правовими актами передбачено вичерпний перелік підстав для одностороннього розірвання Договору про визнання електронних документів: закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів і ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна платником податків місця реєстрації. Вказані підстави повинні обґрунтовуватися наявними в матеріалах справи доказами, а не лише припущеннями податкового органу.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №820/363/17.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем. всупереч вимог чинного законодавства, не надано належних доказів правомірності своїх дій, що полягали в односторонньому розірванні Договору про визнання електронних документів № 180120161 від 18 січня 2015 року.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова