Ухвала

від 05.02.2019 по справі 335/8394/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/8394/18 1-кс/335/989/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201080190000421, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 червня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12018080190000421 від 07.06.2018 за ч. 4 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими у ході досудового розслідування особами, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом обману заволодів соняшником органічним загальною вагою 87580 кг, стандарту ЄС, вологістю 7%, сорністю 2%, вартість якого згідно з висновком експерта №10-1200 від 13.09.2018 складає 969 218 гривень 96 копійок, чим завдано ТОВ «Укролія» матеріальну шкоду в особливо великому розмірі, на вищевказану суму.

20.12.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 150990783 від 26.12.2018 у приватній власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , інформацію про право власності на яку, зареєстровано 13.06.2018 року.

Згідно інформації головного управління ДВС у Запорізькій області у період часу з 2014 по 2018 рік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доходів не отримували. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2011 по 2014 рік отримував дохід у вигляді стипендії.

Орган досудового розслідування посилається на те, що є достатні підстави вважати, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 придбана підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за грошові кошти, які отриманні ним після реалізації соняшника органічного, здобутого кримінально протиправним шляхом.

Слідчий у клопотанні посилається на те, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 , відповідають критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є матеріальними об`єктами, які були набуті за гроші, отриманні після реалізації матеріальних цінностей, здобутих кримінально протиправним шляхом, та з метою дієвості цього кримінального провадження в частині збереження речових доказів, відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, не можливо, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.170 КПК України, у зв`язку з чим просить накласти арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Слідчий підтримав подане клопотання, надавши відповідну письмову заяву.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У зв`язку з викладеним, враховуючі, що майно не було тимчасово вилучене слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання за відсутності ОСОБА_4 та/або його захисника з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання слідчого проведено без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 - 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Також, відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Разом з цим, клопотання слідчого не містить будь-яких посилань на докази, а матеріали провадження і самих доказів, на підтвердження того, що зазначена у клопотанні квартира відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

На думку слідчого судді в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні данні, які дають підстави вважати, що вказана у клопотанні квартира є матеріальним об`єктом, який був набутий за гроші, отриманні після реалізації матеріальних цінностей, здобутих кримінально протиправним шляхом.

Також, в матеріалах доданих до клопотання відсутнє підтвердження наявності цивільного позову у даному кримінальному провадженні.

Як підставу для арешту майна слідчий також зазначає можливу конфіскацію майна, як виду покарання.

Так дійсно, ч.4 ст.190 КК України передбачає, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Однак, до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Враховуючи те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , а отже не є майном підозрюваного, тому підстави для накладення арешту, передбачені ч. 5 ст. 170 КПК України відсутні.

При розгляді даного клопотання встановлено, що цивільний позов у даному кримінальному провадженні ніким не заявлено, докази на підтвердження цього до матеріалів клопотання не додані, також відсутні належні докази, які б свідчили про правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав у накладенні арешту на майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170,171,172,173 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201080190000421, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 червня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1