Справа № 761/4097/17
Провадження № 2/761/401/2019
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Макаренко І.О.,
при секретарі Ставничий Н.В.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження, в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Негрін , ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівни, ОСОБА_9 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у попереднє становище,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, ТзОВ Негрін , ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватний нотаріус КМНО Косенко О.О., ОСОБА_9 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі - продажу та повернення сторін у попереднє становище, відповідно до якого просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.01.2016 року, а саме: нежитлового приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень №10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3857,30 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який зареєстрований в реєстрі за №51.Повернути сторін договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який зареєстрований в реєстрі за №51, у попереднє становище, шляхом повернення у приватну власність ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) нежитлового приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень №10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3857,30 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2015 року за №26554007 щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Негрін (код ЄДРПОУ 39757675) на нежитлове приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень №10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3857,30 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2015 року у справі №760/9656/15-ц про затвердження мирової угоди.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.01.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, відповідно до п. 1 якого, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_5 прийняла грошові кошти в сумі 537700,00 дол. США та зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів до 01.06.2014 року. Грошові кошти у строк повернуто не було, а тому 21.10.2014 року позивач звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики. 24.10.2014 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області було вжито заходи забезпечення позову до набрання рішення суду по справі законної сили та накладено арешт в межах суми позову, яка становить 10352962,20 грн. на грошові кошти та все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_5, яка ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23.12.2014 року було залишено без змін. 24.10.2014 року відділом ДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_5, грошові кошти, рахунки, тощо. В межах вказаного виконавчого провадження ОСОБА_5 та її уповноважені представники із заявами про скасування заходів вжитих постановами від 24.10.2014 року та від 31.10.2014 року у відділ ДВС Пустомитівського РУЮ не зверталися. Виконавчий документ станом на сьогоднішній день перебуває на виконанні у відділі ДВС Пустомитівського РУЮ, постанови про звільнення майна боржника з-під арешту державним виконавцем не виносилось. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.05.2015 року, яке частково змінено рішенням Апеляційного суду Львівської області в частині зменшення суми боргу, що підлягає стягненню, стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму основного боргу за договором позики від 01.01.2010 року в розмірі 537 700,00 доларів США; проценти за користування позикою від 01.01.2010 року в розмірі 277 836, 22 доларів США; 3% річних за період з 01 червня 2014 року по 10 березня 2015 року в розмірі 18 969,60 доларів США, зокрема суд вирішив стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в загальній сумі 834 505,82 долари США, яке станом на сьогоднішній день залишається невиконаним. Однак, незважаючи на наявність ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.10.2014 року про забезпечення позову, ОСОБА_5 відчужила наявне у неї на праві приватної власності майно, а саме: нежитлове приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень № 10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3 857,30 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив захистити майнові права та інтереси позивача шляхом задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача Головного територіального управління юстиції у м. Києві просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву, оскільки вважає, що з боку Головного територіального управління юстиції у м. Києві права позивача порушені не були.
В судове засідання відповідач ОСОБА_5, не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Направила до суду відзив на позов, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що твердження позивача щодо порушення його прав не відповідають дійсності, оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.01.2016 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 жодним чином не порушує права та інтереси позивача, оскільки останній не має жодного відношення до зазначеного нерухмомого майна, а ОСОБА_7 у правовий спосіб набула права власності на нежитлове приміщення. Вказує, що на даний час між нею та позивачем існує спір щодо визнання договору позики від 01.01.2010 недійсним, який розглядається Голосіївським районним судом м.Києва. Також звертала увагу суду на те, що ОСОБА_7 не була учасником договору позики від 01.10.2010 року та не перебувала у зобов'зальних правовідносинах з нею чи позивачем.
В судове засідання представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Негрін не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву на адресу суду від відповідача ТзОВ Негрін не надходило.
В судове засідання відповідач ОСОБА_6 не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Згідно відзиву, поданого на позовну заяву просила суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю. Зазначила, що перед укладенням між нею, ОСОБА_6 та ТОВ НЕГРІН договору купівлі-продажу від 27.11.2015 року нотаріусом здійснювалась перевірка майна на наявність обтяжень та відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, отримана приватним нотаріусом, заборони та обтяження не зареєстровані. Нею було сплачено ціну договору в повному обсязі. Вважає, що позивач не є та не був власником нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень № 10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3 857,30 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, вважає, що ОСОБА_3 не є стороною оспорюваних ним правочинів, які він визнає недійсними, а зміст правочинів ніяким чином не стосується його прав та інтересів.
В судове засідання відповідач ОСОБА_7, не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Відзиву на позов не подавала.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко О.О. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Пояснень щодо позову не подавала.
Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.Пояснень щодо позову не подавав.
Заслухавши сторін, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.01.2010 року між ОСОБА_3 (Позикодавець) з однієї сторони та ОСОБА_5 (Позичальник) з другої сторони було укладено договір позики.
Відповідно до п. 1 Договору позики від 01.01.2010 року, позикодавець ОСОБА_3 передає у власність позичальнику, а позичальник ОСОБА_5 приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 537 700,00 доларів США та зобов'язувалась повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, а саме 537 700,00 доларів США до 01.06.2014 року.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.05.2015 року у справі № 450/2962/14-ц, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму основного боргу за договором позики від 01.01.2010 року в розмірі 537 700,00 доларів США; проценти за користування позикою від 01.01.2010 року в розмірі 279 014,74 доларів США; 3% річних в розмірі 18 997,00 доларів США, в гривневому еквіваленті по курсу Національного Банку України, станом на час виконання рішення суду та понесені судові витрати по сплаті судового збору, в тому числі за подачу заяви про забезпечення позову у сумі 3889,07 грн.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12.10.2016 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року змінено, зменшено суму боргу, що підлягає до стягнення та частину другу резолютивної частини викладено в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму основного боргу за договором позики від 01.01.2010 року в розмірі 537 700,00 доларів США; проценти за користування позикою від 01.01.2010 року в розмірі 277 836, 22 доларів США; 3% річних за період з 01 червня 2014 року по 10 березня 2015 року в розмірі 18 969,60 . В решті рішення суду залишено без змін.
Як встановлено судом, вказане рішення станом на час вирішення даного спору, не виконане, що підтверджується наявними у справі доказами, а тому, доводи позивача про існування боргових зобов'язань відповідача ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 станом на час вчинення оспорюваного правочину, як і станом на час вирішення спору, суд вважає доведеними.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.12.2014 року, у цивільній справі №450/2962/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв'язку з не виконанням грошового зобов'язання, судом було вжито заходи забезпечення позову до набрання рішенням суду по справі законної сили, шляхом накладення арешту в межах суми позову, яка становить 10352962,20 грн., на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно, що належало ОСОБА_5
У зв'язку із постановленням ухвали Пустомитівським районним судом Львівської області від 24.10.2014 року відділом ДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області було відкрито виконавче провадження та постановою від 24.10.2014 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, тощо ОСОБА_5 та оголошено заборону на його відчуження.
Крім цього, згідно відповіді ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області від 22.02.2016 року за № 09-26/19/3 судом встановлено, що ОСОБА_5 або ж її уповноважені представники із заявами про скасування заходів, вжитих постановами від 24.10.2014 року та від 31.10.2014 року у відділ ДВС Пустомитівського РУЮ не зверталися, а постанова про звільнення майна боржника з-під арешту державним виконавцем не виносилася.
Факт накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_5 підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 14.01.2015 року, індексний номер 32195955, а також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2015 року, індексний номер 40639648 де у графі підстава виникнення обтяження зазначено: ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову, серія та номер № 450/2962/14-ц, виданий 24.10.2014 року, особа в інтересах якої встановлено обтяження: ОСОБА_3, видавник Пустомитівський районний суд Львівської області ОСОБА_11
Таким чином, вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи, належних і допустимих доказів на спростування описаних вище фактів відповідачі не надали.
17.11.2018 року державним реєстратором управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Аврамченко Сніжаною Сергіївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26205131 щодо реєстрації права власності за гр. ОСОБА_9 (ІПН: НОМЕР_2) на 8/100 частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
23.11.2015 року державним реєстратором управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Тарнавською Світланою Володимирівною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26376292 щодо реєстрації права власності за гр. ТзОВ Негрін (Код ЄДРПОУ: 39757675) на 8/100 частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заяви гр. ОСОБА_9
27.11.2015 року державним реєстратором управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Скляренко О.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26554007 щодо реєстрації права власності за гр. ТзОВ Негрін (Код ЄДРПОУ: 39757675) на нежитлове приміщення в літері А (група приміщень № 10) за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 10, загальною площею 302,3 кв.м.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами реєстраційних справ, які 04.10.2018 року були долучені судом до матеріалів справи за клопотанням представника ГТУЮ у м. Києві, що підставою для реєстрації права власності на нежитлове приміщення п'ятого поверху загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3 857,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як за гр. ОСОБА_9 та за Товариством з обмеженою відповідальністю Негрін (код ЄДРПОУ: 39757675, єдиним засновником якого є саме гр. ОСОБА_9.) стала мирова угода укладена та підписана 24.04.2015 року між гр. ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_5, яка була затверджена ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2015 року у справі № 6-361/15 (760/9656/15 - ц), яка і була подана гр. ОСОБА_9 в управління Державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві для проведення державної реєстрації права власності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.07.2015 року у справі № 22- ц/796/9987/2015, апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, а саме скасовано ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2015 року та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.09.2015 року у справі № 760/9656/15- ц в задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ТУЮ у м. Києві про визнання мирової угоди в процесі виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.03.2015 року за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовлено. Згідно даної ухвали від 03.09.2015 року судом встановлено, що враховуючи наявність вказаних судових рішень, будь-які судові справи з приводу обтяження, відчуження тощо, рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_5, порушують законні права та інтереси ОСОБА_3, оскільки саме в його інтересах було накладено арешт на майно боржника з метою виконання його вимог, як першочергового обтяжувача. І лише після задоволення вимог ОСОБА_3 можуть бути задоволені вимоги всіх інших кредиторів ОСОБА_5
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.10.2015 року у справі № 22-ц/796/13625/2015 ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 03.09.2015 року залишена без змін.
Статтею 14 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спору), судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно ч. ч. 9, 10, 12 ст. 153 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спору), ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відтак, виходячи із змісту ст. 14, 208 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спору), а ухвала про забезпечення позову від 24.10.2014 року була обов'язкова, зокрема, для сторін оспорюваного правочину та нотаріуса.
Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 19 та 24 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також те, що станом 17.11.2015 року, 23.11.2015 року, а також станом на 27.11.2015 року, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2015 року у справі № 6-361/15 (760/9656/15 ц) була скасованою, а відтак, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2015 року за № 26554007 щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Негрін (код ЄДРПОУ 39757675) на нежитлове приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень № 10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3 857,30 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.
Згідно приписів ст. 26 Закону України № 1952-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно із пп. 5 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), ведення Державного реєстру прав передбачає, зокрема, внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав.
Відповідно до п. 41 вказаного Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Також, судом встановлено, що перед реєстрацією права власності на спірне майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Негрін , код ЄДРПОУ: 39757675, відбулось зняття ОСОБА_5 арешту накладеного на все її майно, в тому числі і на вказаний житловий будинок та земельну ділянку, які були вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.10.2014 року у справі № 450/2962/14-ц.
Згідно відповіді за № 6504/41/07/16 від 20.04.2016 року у провадженні Франківського ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016140080000526 від 23.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358 ч. 1 та 388 ч. 1 КК України, за заявою ОСОБА_3, якого в ході проведення досудового розслідування допитано в якості потерпілого.
Згідно відповіді Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.03.2016 року, згідно автоматизованої системи документообігу суду, гр. ОСОБА_15 із будь - якими заявами (клопотаннями) про скасування заходів забезпечення позову як представник ОСОБА_5 згідно довіреності, вжитих ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області в межах судової справи № 450/2962/14 - ц не звертався. 09.10.2015 року Пустомитівським районним судом Львівської області під головуванням судді Кукси Д.А. не постановлялась ухвала про скасування заходів забезпеченян позову у справі 450/2962/14-ц, відповідно така ухвала не могла бути внесена в ЄДРСР.
20.01.2016 року між гр. ОСОБА_6 з однієї сторони та гр. ОСОБА_7 з другої сторони було укладено договір (далі - Договір № 51) купівлі - продажу нежитлового приміщення в літері А (група приміщень № 10), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 10, загальною площею 302,3 кв.м., що зареєстрований в реєстрі за № 51.
Відповідно до п. 5 Договору № 51, представник Продавця стверджує, що зазначене нежитлове приміщення, яке є предметом цього договору, на момент підписання цього договору нікому іншому не відчужене, під заставою, в тому числі податковою, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, щодо нього не ведуться судові спори, відносно нього не укладено будь - яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, а також будь - яких попередніх договорів, правами третіх осіб не обтяжене.
Однак, наведені вище в оспорюваному договорі відомості про відсутність обтяжень та судових спорів не відповідають дійсності, оскільки суперечать приписам чинного судового рішення про накладення арешту на майно в інтересах позивача ОСОБА_3, яке перебувало на примусовому виконанні у органах державної виконавчої служби.
В ухвалі від 17 липня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа № 6-21250 св 13) дійшов висновку про те, що забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об'єкт нерухомого майна означає, що цей об'єкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок. При цьому не має правового значення і не може бути перешкодою для визнання договору недійсним той факт, що ухвала суду про накладення арешту не була зареєстрована відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .
За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як зазначив Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Згідно із п. 8 Постанови пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Відтак, виходячи із змісту ст. 18, 157 ЦПК України, ухвала про забезпечення позову Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.10.2014 року у справі № 450/2962/14-ц була обов'язкова і для сторін оскаржуваних договорів купівлі - продажу.
Крім цього, згідно ч. 2 та 3 ст. 55 Закону України Про нотаріат , при посвідченні угод про відчуження або застави жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,- іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.
В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.
Відповідно до ст. 658 ЦК України законодавець передбачив, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Разом з тим, в гр. ОСОБА_6 як продавця за договором купівлі - продажу нежитлового приміщення від 20.01.2016 року не виникло права продажу спірного майна, оскільки ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2015 року про затвердження мирової угоди у справі № 760/9656/15 ц на підставі якої гр. ОСОБА_9 набув право власності на спірне майно, станом вже на 17.11.2015 року була скасованою ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15.07.2015 року у справі № 22-ц/796/9987/2015.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З позовних вимог вбачається, що позивач просить суд поверненути сторін до первісного стану з метою забезпечення виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.05.2015 року у справі № 450/2962/14 - ц про стягнення грошових коштів з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3
Зокрема, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16, а також у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16.
На підставі наведеного, суд вважає доводи відповідача ОСОБА_6 про те, що позивач ОСОБА_3 не є заінтересованою особою оспорюваних правочинів та не стосується його прав та інтересів необгрунтовними.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заперечення відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які викладені у відзивах на позовну заяву не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, оскільки стороною відповідачів не надано доказів правомірності відчуження нежитлових приміщень за спірним правочином.
Відтак, договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 20.01.2016 року за реєстраційним номером 51 укладений між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 підлягає визнанню недійсним із наступним поверненням нежитлового приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень № 10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3 857,30 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_5
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Негрін , ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівни, ОСОБА_9 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у попереднє становище - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.01.2016 року, а саме: нежитлового приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень №10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3857,30 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який зареєстрований в реєстрі за №51.
Повернути сторін договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який зареєстрований в реєстрі за №51, у попереднє становище, шляхом повернення у приватну власність ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) нежитлового приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень №10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3857,30 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 1 072000,00 (один мільйон сімдесят дві тисячі) гривень, сплачені за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №51.
Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2015 року за №26554007 щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Негрін (код ЄДРПОУ 39757675) на нежитлове приміщення п'ятого поверху в літері А (група приміщень №10), загальною площею 302,3 кв.м., що складають 8/100 частин від нежилих приміщень площею 3857,30 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2015 року у справі №760/9656/15-ц про затвердження мирової угоди.
Стягнути в рівних частках з Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Негрін , ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 9280,00 грн.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2019 |
Оприлюднено | 14.02.2019 |
Номер документу | 79799915 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Макаренко І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні