Постанова

від 30.01.2019 по справі 202/6443/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1532/19 Справа № 202/6443/17 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л.П. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2017 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року по справі №648/3292/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно, скасувати повністю та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ ПриватБанк (правонаступник ПАТ КБ ПриватБанк ) був укладений кредитний договір №DNLGA00000025, предметом якого є надання споживчого кредиту в розмірі 130802,50 доларів США, з оплатою 10,08% річних з терміном погашення 14.11.2013 року.

В забезпечення основного зобов'язання між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір №DNLGA00000025 від 14.11.2006 року, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю належне на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок, має наступні характеристики : А -1 житловий будинок шлакобетон; житлова кімната 32,3 кв.м., загальна площа 44,6 кв.м.; Ж-2 житловий будинок цегл.; житлова кімната 108,6 кв.м.; загальна площа 210,7 кв.м.; Л - убиральня дощата; З - гараж цегла; М,Н - вольєри; 1-7,І,ІІ - споруди. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення предмету іпотеки жила нерухомість. Іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку загальною площею 0,0589 кв.м. на якій розташоване нерухоме майно.

Зазначений житловий будинок належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2004 року, та посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. за №2205 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2004 року, номер витягу: 4198170, реєстраційний №1790278.

Земельна ділянка площею 0,0589 га, на якій знаходиться спірний житловий будинок, також належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданий 26 вересня 2006 року Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів.

Відповідно до п.18.8.1 Іпотечного договору, укладеного між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані та відповідно до п.18.8.2 у визначених випадках звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно з п.24 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюються у випадках, передбачених п.п.18.8.1,18.8.2,18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити Іпотекодавця (п.29 Договору Іпотеки) .

06 листопада 2008 року між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін №1 до Договору іпотеки №DNLGA00000025 від 14.11.2006 р.

12 листопада 2013 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до договору іпотеки. Відповідно до Договору погашення за Кредитним договором здійснюється в строк з 14.11.2006 року по 15.11.2023 рік.

Як вбачається із Довідки ПАТ КБ Приватбанк , заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 10.11.2016 року складає 344429,56 дол. США.

Відповідно до листа №134 від 09.09.2016 року, ПАТ КБ ПриватБанк на підставі п.29 Договору Іпотеки направив ОСОБА_1 повідомлення про намір Банку здійснити перехід права власності до Іпотекодержателя на Предмет Іпотеки або укласти від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 що є предметом іпотеки, яке отримано ОСОБА_1 24.09.2016 року.

В зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ ПриватБанк звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. про здійснення реєстрації права власності на Предмет іпотеки відповідно до ст.ст.37,38 Закону України Про Іпотеку .

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

18 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.А. було прийнято рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 32427078 від 18.11.2016 року та зареєстровано 18.11.2016 року право власності на будинок АДРЕСА_1 за ПАТ КБ ПриватБанк (номер запису про право власності 17500140) та на земельну ділянку площею 0,0589 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 номер запису 17500118, індексний номер 32427078 від 18.11.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації .

Згідно з п.57 Порядку, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно п. 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Надані приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л. матеріали справи містять належні докази щодо направлення Іпотекодержателем іпотечної вимоги Іпотекодавцю щодо усунення порушень кредитного договору та можливого звернення стягнення на предмет іпотеки, які були надані ПАТ КБ ПриватБанк нотаріусу при здійсненні реєстрації права власності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються доказами.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що надані приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л. матеріали справи не містять доказів направлення позивачу іпотечної вимоги банком, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам (а.с. 98-99).

Посилання апелянта про те, що перехід права власності на належне їй майно є незаконним, оскільки відбувся без дотримання процедури передбаченої ст. 35 Закону України "Про іпотеку", безпідставні, оскільки 09.09.2016 року за вих.№134 ПАТ КБ "ПриватБанк" було направлено на адресу позивача повідомлення (а.с.100) та довідку про розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом 10.11.2016 року (а.с. 101).

Доказів на спростування того, що в поштовому відправленні Банку від 09.09.2016 року не було іпотечної вимоги до ОСОБА_1 чи містилась інша документація, позивачем не надано.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта про те, що приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л. не надано матеріалів на підставі яких було здійснено запис про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: будинку та земельної ділянки, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за рішенням суду.

Державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформленні або отриманні ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб'єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі.

Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.

Відповідно до Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.11.2016 року за №3267/5 доступ до документів реєстраційної справи відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" забезпечує посадова особа із зберігання реєстраційних справ відповідного суб'єкта, що забезпечує зберігання реєстраційних справ.

А тому, необхідні документи, 31.01.2018 року були надані до суду Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с.84).

Щодо висновків суду першої інстанції про безпідставність вимог про заборону банку вчиняти дії під час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , то колегія суддів, насамперед, звертає увагу, що дійсно, згода іпотекодателя на вчинення дій банком щодо переходу права власності за іпотечним застереженням, при наявності до цього умов, надана у договорі, а тому не потребує додаткового її отримання, а крім цього, установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово відстрочує примусове стягнення на майно.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

О.В.Свистунова