Постанова

від 13.02.2019 по справі 179/766/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1122/19 Справа № 179/766/18 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетрвоської області від 14 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Сільськогосподарське підприємство Фермер про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки. Просила визнати недійсними: договір оренди землі № 205/13 від 12 листопада 2013 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СГП Фермер ; договір оренди землі № 204/13 від 12 листопада 2013 р. укладений між ОСОБА_2 та ТОВ СГП Фермер .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетрвоської області від 14 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Визнано недійсними: - договір оренди землі № 205/13 від 12 листопада 2013 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Сільськогосподарське підприємство Фермер , зареєстрований Реєстраційною службою Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області 26 листопада 2013 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) НОМЕР_3; - договір оренди землі № 204/13 від 12 листопада 2013 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Сільськогосподарське підприємство Фермер , зареєстрований Реєстраційною службою Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області 26 листопада 2013 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) НОМЕР_4. Стягнуто з ТОВ Сільськогосподарське підприємство Фермер на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1409 грн. 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Сільськогосподарське підприємство Фермер , звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі (том 1 а.с.196-199).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Ѕ частина земельної ділянки площею 4,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належить позивачеві на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_2 від 11.09.2012 р., що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 19.07.2013 р. (а. с. 18-20).

Ѕ частина земельної ділянки площею 4,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серіїНОМЕР_5 від 11.09.2012 р., що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 19.07.2013 р. (а. с. 35-37).

12 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі № 204/13, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а. с. 5-15).

12 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір оренди землі № 205/13, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а. с. 23-33).

Зазначені договори оренди землі зареєстровані Державним реєстратором Магдалинівського районного управління юстиції 26 листопада 2013 року (а. с. 42-43).

19 лютого 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстроване право власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 (а. с. 40).

До позивача, як власника Ѕ частини земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 перейшли права та обов'язки попереднього власника за договором оренди, укладеного ОСОБА_2 та ТОВ СГП Фермер , у відповідності до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України.

У п. 2 Об'єкт оренди спірних договорів оренди зазначено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1222382500-02-002-0823, загальною площею 2,3250 га (1/2 від 4,650 га), у тому числі сільськогосподарських угідь - 2,3250 га (1/2 від 4,650 га), з них ріллі 2,3250 га (1/2 від 4,650 га) (а.с. 6, 24).

В актах встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), її приймання та передачі Орендодавцем Орендареві зазначено, що орендодавець передав в натурі (на місцевості) земельну ділянку (кадастровий номер 1222382500-02-002-0823) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 2.1) площею 2,3250 га (1/2 від 4,650 га), що знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, а орендар - ТОВ СГП Фермер , прийняв (отримав) терміном на 10 років вказану земельну ділянку. Межі земельної ділянки закріплені 5 межовими знаками, які передані під охорону орендарю (а.с. 12, 30).

Виходячи з матеріалів справи, позивач та ОСОБА_2, які були співвласниками по Ѕ частці земельної ділянки, передали свої частки в користування ТОВ СГП Фермер за відповідними договорами оренди землі. Крім того, судом встановлено, що частки кожного із співвласників не були виділені у натурі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що відсутність у спірних договорах оренди такої істотної умови, як об'єкт оренди, порушило права позивача, як співвласника земельної ділянки, оскільки частка у праві спільної часткової власності не може бути передана в оренду. У зв'язку із тим, що в спірних договорах оренди землі відсутній об'єкт оренди, який визначений законом як одна з істотних умов договору оренди землі, то договори оренди, які укладені між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ СГП Фермер підлягають визнанню недійсними за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 26.11.2013 року).

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Разом з тим ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 6-1512цс16.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 4,650 га, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №128793 від 30.07.2002 належала на праві приватної власності ОСОБА_3 після смерті якого, 1/2 указаної земельної ділянки 03.07.2013 успадкувала його дружина ОСОБА_2.(а.с.35), а другу половину 1/2 - успадкувала 19.07.2013 його донька - ОСОБА_1 (а.с.18).

Кожна співвласниця уклала договір оренди на свою частку з ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Фермер".

З оспорюваних договорів оренди, вбачається, що в п. 2 Об'єкт оренди зазначено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2, 3250 га (1/2 від 4,650 га), у тому числі сільськогосподарських угідь - 2,3250 га (1/2 від 4,650 га), з них ріллі - 2,3250 га (1/2 від 4,650 га) (а.с. 6,24).

Отже, сторонами було визначено та встановлено умови договору щодо об'єкту оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Посилання позивача на необхідність виділу своєї частки в натурі та реєстрацію права власності на виділену частку є виключно правом позивача, а не обов'язком відповідача.

Зазначена обставина не може слугувати підставою для визнання договорів недійсними.

Договори оренди земельної ділянки укладені 12 листопада 2013 року, протягом 5 років сторонами виконувалися умови договору.

Позивачем не доведено, чим були порушені, невизнані або оспорені її права.

У зв'язку із зазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З позивача підлягає стягненню на користь відповідача документально підтверджений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2114,40грн. (а.с.101).

Керуючись ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2114,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: