Постанова

від 12.02.2019 по справі 910/2994/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Справа№ 910/2994/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.02.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.07.2018 (повне рішення складено 31.07.2018)

у справі №910/2994/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН"

про стягнення 353 557, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН" про стягнення 353 557,50 грн., з яких: 110 342,11 грн. пені, 181 886,53 грн. штрафу, 11 959,66 грн. процентів річних та 49 369,20 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 10/17-31 від 04.10.2017 в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, в зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню, штраф, 3% річних та втрати від інфляції у вказаних сумах.

21.05.2018 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення надмірно сплаченого судового збору, в якій позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 135 481,78 грн., а саме 82 996,91 грн. пені, 1,00 грн. штрафу, 9025,40 грн. 3% річних та 43459,47 грн. втрат від інфляції, а також просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 3 270,98 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/2994/18 позовні вимоги задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині стягнення: 9 025 (дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 42 коп. - 3% річних, 19 468 (дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 60 коп. - інфляційних втрат.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС" 82 996 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 91 коп. - пені, 20 900 (двадцять тисяч дев'ятсот) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 1 (одну) грн. 00 коп. - штрафу, 1 985 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 90 коп. - судового збору.

В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС" 3 271 (три тисячі двісті сімдесят одну) грн. 13 коп. - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зокрема, створив комплексну систему відеоспостереження на Бульварі Шевченка у місті Києві та передав її відповідачу, а відповідач невчасно (з порушенням строків обумовлених договором) розрахувався за виконані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 82996,91 грн. пені, 20900,60 грн. інфляційних втрат, 1,00 грн .штрафу та 1985,90 грн. судового збору, ухвалити в цій нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішенням про стягнення грошових сум прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача пені та штрафу суд першої інстанції безпідставно послався на п. 8.2 договору, укладеного сторонами, оскільки останнім передбачено відповідальність виконавця (позивача) перед замовником (відповідачем) за несвоєчасне виконання зобов'язань за даним договором, водночас умовами договору не передбачено відповідальності замовника перед виконавцем за несвоєчасне здійснення оплати. При цьому, в силу положень ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язань забезпечення неустойкою, якщо це передбачено договором або законом.

Апелянт також вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 253, ч. 2 ст. 625 ЦК України, що призвело до неправильного підрахунку кількості днів, за які нараховуються інфляційні нарахування.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС" зазначає, що вона є безпідставною та необґрунтованою, а тому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач стверджує, що виходячи з положень ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафна санкція у формі пені за замовчуванням встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено в договорі.

За твердженням позивача, договором не встановлений розмір пені яка стягується із замовника, тому позивачем (виконавцем) застосовано положення закону та нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Стосовно нарахування втрат від інфляції позивач зазначає, що враховуючи положення договору, відповідач мав сплатити кошти позивачу не пізніше 07.11.2017, тобто починаючи з 08.11.2017 зобов'язання вважається простроченим, а згідно положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції мають бути нараховані за весь час (період) прострочення.

Письмових заперечень на відзив від відповідача не надходило.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН" (замовник) було укладено договір №10/17-31 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець за власний рахунок зобов'язується створити комплексну систему відеоспостереження на Бульварі Шевченка у місті Києві (далі - система), відповідно до "Калькуляції комплексної системи відеоспостереження на Бульварі Шевченка у місті Києві". (додаток № 1 до договору), що є його невід'ємною частиною та передати її у власність замовнику, а замовник, зобов'язується прийняти цю систему та своєчасно сплатити суму, визначену пунктом 3.1. договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору строки створення, встановлення та передачі Замовнику комплексної системи відеоспостереження за договором визначаються 30 (тридцятьма) робочими днями з моменту підписання цього Договору.

Загальна ціна Договору становить - 2 598 379,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 433 063,17 грн. (п.3.1. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що замовник зобов'язується сплатити виконавцю за створені роботи, які були прийняті замовником, здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання Актів прийняття цих робіт.

На виконання умов договору 01.11.2017 позивачем (виконавцем) створено комплексну систему відеоспостереження та передано її відповідачу (замовнику), а відповідачем прийнято вказані роботи без жодних зауважень та заперечень, що підтверджується Видатковою накладною №РН-0000046 від 01.11.2017 та не заперечується сторонами.

В свою чергу, зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт відповідач також виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою з банку та наступними платіжними дорученнями:

- №503 від 22.11.2017 року на суму 800 000,00 грн.;

- №563 від 12.12.2017 року на суму 100 000,00 грн.;

- №628 від 03.01.2018 року на суму 1 698 379,00 грн.

Водночас, відповідно до п.4.2. Договору кінцевим строком оплати вартості виконаних робіт є 07.11.2018 (включно).

Спір у даній справі вник з приводу того, що відповідачем порушено зобов'язання з вчасної оплати вартості отриманих робіт, що стало підставою для нарахування відповідачу пені, штрафу, втрат від інфляції, відсотків річних, та звернення з відповідним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зокрема створив комплексну систему відеоспостсреження на Бульварі Шевченка у місті Києві та передав її відповідачу, а відповідач невчасно (з порушенням строків обумовлених договором) розрахувався за виконані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та випискою з банку.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач, керуючись п.8.2. договору, просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 82 996,91 грн. (пені) та 1,00 грн. (штрафу).

Водночас, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення даних позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Виходячи з системного аналізу вказаних положень законодавства судова колегія приходить до висновку, що нарахування неустойки (штрафу, пені) можливе за наявності погодження відповідних умов у договорі, а також у конкретних випадках передбачених нормативно-правовими актами (наприклад у випадках визначених ч. 2 ст. 231 господарського кодексу України).

Відповідно до п.8.2. договору, на підставі якого заявлено вимогу щодо стягнення пені та штрафу, у разі несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості системи за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості системи.

Разом з тим, договором №10/17-31 від 04.10.2017 не встановлено відповідальності замовника (відповідача) за несвоєчасне здійснення оплати прийнятих робіт, відтак підстави для нарахування пені та штрафу у даному випадку відсутні.

Позивачем також, на підставі статті 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 9 025,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 43 459,47 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Оскільки, як зазначалось вище, судами встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас судом першої інстанції здійснено перерахунок вказаних нарахувань, який перевірений судом першої інстанції, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 40369,2 та 3% річних у сумі 9 025, 42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 17.07.2018 представник відповідача подав платіжне доручення №242 від 16.07.2018 про сплату на користь позивача 28494,02 грн., призначення платежу - інфляційні нарахування та 3% річних за договором від 04.10.2017р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, з врахуванням оплати відповідачем на користь позивача 28 494,02 грн. (з яких: 9 025,42 грн. - 3% річних, 19 468,60 грн. - інфляційних втрат), судом першої інстанції закрито провадження у справі в частині стягнення 9 025,42 грн. (3% річних) та 19468,60 грн. (інфляційних втрат) у зв'язку з відсутню предмету спору, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню і становлять 20 900,60 грн. (інфляційних втрат).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача та повернення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установити у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2018) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн.), а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (616 700,00 грн.)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачаться з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5 303,36 грн. за позовні вимоги про стягнення 353 557,50 грн., під час розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги до 135 481,78 грн. за які позивачу необхідно було б сплатити 2 032,23 грн., а тому в позивача в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог наявна переплата судового збору в розмірі 3 271,13 грн. (5303,26 грн. - 2 032,23 грн. = 3 271,13 грн.).

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судом першої інстанції правомірно повернуто позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 3 271,13 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення позову про стягнення пені у розмірі 82 996, 91 грн. та штрафу у розмірі 1, 00 грн. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого підлягає зміні в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до чинного законодавства. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі № 910/2994/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/2994/18 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/2994/18 викласти в наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення: 9 025 (дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 42 коп. - 3% річних, 19 468 (дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 60 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН" (01014, м. Київ, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 40 А; код ЄДРПОУ 40226536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС" (04071, м. Київ, ПРОВУЛОК ЯРОСЛАВСЬКИЙ, будинок 3-Б; код ЄДРПОУ 33941768) 20900 (двадцять тисяч дев'ятсот) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 740,92 (сімсот сорок) грн. 62 коп. - судового збору.

4. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС" (04071, м. Київ, ПРОВУЛОК ЯРОСЛАВСЬКИЙ, будинок 3-Б; код ЄДРПОУ 33941768) 3 271 (три тисячі двісті сімдесят одну) грн. 13 коп. - судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ-СЕРВІС" (04071, м. Київ, ПРОВУЛОК ЯРОСЛАВСЬКИЙ, будинок 3-Б; код ЄДРПОУ 33941768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКШУАЛ КОНСТРАКШН" (01014, м. Київ, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 40 А; код ЄДРПОУ 40226536) 1889,93 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 93 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/2994/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Повний текст складено: 13.02.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Л.В. Чорна