Рішення

від 13.02.2019 по справі 910/16584/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019Справа № 910/16584/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради

до Приватного підприємство Рекламне агентство Діва

про стягнення 36 425,81 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного підприємство Рекламне агентство Діва про стягнення 36 425,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 1.1 від 17.01.2013, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

22.12.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.01.2019 представником позивача подано повідомлення про неотримання відзиву на позовну заяву.

14.01.2019 представником відповідача подано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, у яких відповідач просить постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заяву про врегулювання спору та відзив на позовну заяву, у якому відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності. Також, заперечуючи проти позову, відповідач просить врахувати, що свою підприємницьку діяльність до 16.03.2016 він здійснював в зоні проведення антитерористичної операції, тому з огляду на приписи Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції він звільняється від сплати орендної плати за користування державним та комунальним майном. З огляду на наведене, відповідач зазначає, що фактичний строк за який слід обліковувати заборгованість за Договором становить з 17.03.2016 до 01.08.2017, у розмірі 21 444,20 грн., однак, враховуючи здійснені оплати, за період з 14.04.2014 до 31.03.2015, в період проведення АТО, у який відповідач звільняється від оплат, сума переплати становить 21 508,54 грн., що перевищує суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у задоволенні клопотання Приватного підприємство Рекламне агентство Діва про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заяви Приватного підприємство Рекламне агентство Діва про врегулювання спору за участі судді відмовлено.

18.01.2019 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04.02.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Частиною 4 ст. 166 ГПК України унормовано, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 судом встановлено позивачу строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов та доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що відзив був отриманий позивачем 21.01.2019.

Відтак, кінцевим строком для подання позивачем відповіді на відзив є 28.01.2019 включно.

Однак, відповідь на відзив була відправлена позивачем засобами поштового зв'язку - 30.01.2019, тобто з пропуском встановленого судом строку.

При цьому, будь-яких клопотань про продовження процесуальних строків від позивача на адресу суду не надходило.

Відтак, подана позивачем відповідь на відзив до уваги не приймається, у зв'язку з пропуском встановленого строку на вчинення даної процесуальної дії.

08.02.2019 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2013 року між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (далі - позивач, виконком) та Приватним підприємством Рекламне агентство Діва (далі - відповідач, розповсюджувач) укладено Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 1 (далі - Договір), за умовами якого, на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 16.01.2013 №21 Про переоформлення та продовження терміну дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами Приватному підприємству Рекламне агентство Діва , виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує за користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору погоджено, що місця розташування рекламних засобів, які надаються виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу, зазначені в Додатку 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладення договорів щодо них здійснюється Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

Згідно з п. 1.4 Договору місця розташування засобів надаються розповсюджувачу виключно для розміщення конструкцій зовнішньої реклами, зазначених в дозволі, наданому на підставі відповідного рішення виконкому міської ради.

У відповідності до п. 1.6 Договору місця розташування рекламних засобі вважаються переданими виконкомом і прийнятими розповсюджувачем з моменту укладення цього Договору.

Пунктом 2.1.1 Договору визначено, що виконком зобов'язується надати розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів.

Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.3 та 2.3.15 Договору розповсюджувач зобов'язується неухильно виконувати вимоги Закону України Про рекламу , Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, правових актів органів місцевого самоврядування м. Маріуполя, які регламентують розміщення зовнішньої реклами в місті Маріуполі; отримати у встановленому порядку дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місця розташування рекламних засобів, надані йому в користування; розповсюджувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки, обумовлені цим Договором.

Пунктом 2.4.1 Договору передбачено, що розповсюджувач має право використовувати місця, надані йому в користування, для розташування рекламних засобів, з дотриманням умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, встановлена в порядку, визначеному виконкомом.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламного засобу, наданим в користування розповсюджувачу становить 1 300,92 грн. в місяць.

У відповідності до п. 3.3 Договору розрахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наведений в Додатку 2-6, який є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору за п'ять років після отримання розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами, ставить 78 055,25 грн.

За умовами п. 3.5 Договору, внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється розповсюджувачем: перший платіж - протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору, наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що зобов'язання розповсюджувача щодо внесення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів вважається виконання у день зарахування коштів до міського бюджету м. Маріуполя.

Пунктом 3.9 Договору сторони погодили, що плата за тимчасове користування місяцями розташування рекламних засобів вноситься Розповсюджувачем незалежно від факту встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Згідно з п. 3.10 Договору розповсюджувач має право внести плату за тимчасове користування місцями, наданими йому в користування, наперед за декілька місяців дії договору, але не більше як за 6 місяців. Якщо в подальшому буде змінено розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, виконком не має права вимагати від розповсюджувача доплати за той період дії Договору, за який була здійснена попередня оплата.

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та вважається укладеним з дня його підписання (пункти 51. та 5.2 Договору).

У відповідності до п. 5.4 Договору, у випадку отримання розповсюджувачем дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, наданий йому у користування на підставі цього Договору, цей Договір діє протягом строку, на який видано відповідний дозвіл, але не більше 5 років.

Додатком 1 до Договору сторонами узгоджено перелік місць розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (розміром 3,0х6,0), що надаються у тимчасове користування з 01.08.2012 до 01.08.2017, а саме:

- Донецьке шосе (280м від знаку Сталевар );

- пр. Карпова (5600м від знаку Сталевар );

- перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії (розподільча смуга);

- перехрестя вул. Червонофлотської та вул. Федорова.

Додатком 2 до Договору погоджено розрахунок плати до міського бюджету за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які знаходяться у комунальній власності з 01.08.2012 до 01.08.2017 за адресою місця розміщення Донецьке шосе (280м. від знаку Сталевар ) та пр. Карпова (5600м. від знаку Сталевар ) (всього 2 спеціальні конструкції) з терміном розміщення на 5 років та розміром оплати: на 5 років - 29 939,00 грн., за 1 рік 5 987,80 грн., за 1 місяць 498,98 грн.

Додатком 3 до Договору погоджено розрахунок плати до міського бюджету за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які знаходяться у комунальній власності з 01.08.2012 до 01.08.2017 за адресою місця розміщення перехрестя вул. Червонофлотської та вул. Федорова (всього 1 спеціальна конструкція) з терміном розміщення на 5 років та розміром оплати: на 5 років - 19 246,50 грн., за 1 рік 3 849,30 грн., за 1 місяць 320,78 грн.

Додатком 4 до Договору погоджено розрахунок плати до міського бюджету за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які знаходяться у комунальній власності з 01.08.2012 до 01.08.2017 за адресою місця розміщення перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії (розподільча смуга) (всього 1 спеціальна конструкція) з терміном розміщення на 5 років та розміром оплати: на 5 років - 28 869,75 грн., за 1 рік 5 773,95 грн., за 1 місяць 481,16 грн.

Як зазначає позивач, відповідач починаючи з 10.04.2015 та до закінчення строку дії договору не здійснював оплату відповідних сум, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму - 36 425,81 грн.

Листом Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради №30.5/7344 від 21.03.2018 було повідомлено Юридичний департамент міської ради, що рекламні конструкції Приватного підприємства Рекламне агентство Діва за Договором демонтовані в листопаді та грудні 2017 року.

Позивач претензією №31 від 20.11.2018 звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 36 425,81 грн. із внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів в десятиденний термін з дня отримання цієї претензії, однак претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, встановлено Законом України "Про рекламу", "Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила) та іншими нормативними актами України.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до п. 2 Типових правил місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з п. 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

У відповідності до п. 24 Трипових правил, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до п. 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Про переоформлення та продовження терміну дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами приватному підприємству Рекламне агентство Діва № 21 від 16.01.2013 вирішено переоформити та продовжити термін дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (рекламні щити розміром 3,0х6,0 м- 4 одиниці) Приватному підприємству Рекламне агентство Діва терміном на п'ять років з 01.08.2012 за наступники адресами: пр. Карпова (5600м. від знаку Сталевар ), перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії; перехрестя вул. Червонофлотської та вул. Федорова; Донецьке шосе (280 м. від пам'ятного знаку Сталевар ) та доручено відділу дозвільних документів департаменту економіки Маріупольської міської ради вдати Приватному підприємству Рекламне агентство Дів дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами після підтвердження зарахування у бюджет плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що знаходяться в комунальній власності в установлений у договорі термін.

17 січня 2013 року між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (далі - позивач, виконком) та Приватним підприємством Рекламне агентство Діва (далі - відповідач, розповсюджувач) укладено Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 1 (далі - Договір), за умовами якого, на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 16.01.2013 №21 Про переоформлення та продовження терміну дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами Приватному підприємству Рекламне агентство Діва , виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує за користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламного засобу, наданим в користування розповсюджувачу становить 1 300,92 грн. в місяць.

У відповідності до п. 3.3 Договору розрахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наведений в Додатку 2-6, який є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору за п'ять років після отримання розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами, ставить 78 055,25 грн.

За умовами п. 3.5 Договору, внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється розповсюджувачем: перший платіж - протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору, наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата.

Як зазначає позивач, відповідач починаючи з 10.04.2015 та до закінчення строку дії договору не здійснював оплату відповідних сум, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму - 36 425,81 грн.

Відповідачем в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що свою підприємницьку діяльність до 16.03.2016 він здійснював в зоні проведення антитерористичної операції, тому з огляду на приписи Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції він звільняється від сплати орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Відтак, за доводами відповідача, фактичний строк за який слід обліковувати заборгованість за Договором становить з 17.03.2016 до 01.08.2017, яка становить 21 444,20 грн., однак, враховуючи здійснені оплати, за період з 14.04.2014 до 31.03.2015, в період проведення АТО, у який відповідач звільняється від оплат, сума переплати становить 21 508,54 грн., що перевищує суму заборгованості, а відтак у відповідача відсутня заборгованість.

За змістом статей 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на період проведення антитерористичної операції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а також скасовано для цих суб'єктів орендну плату за користування державним і комунальним майном.

Зазначеними нормами для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, скасовано орендну плату за користування виключно державним та комунальним майном, отже для застосування цієї норми права необхідно враховувати характер спірних правовідносин сторін та їх правове регулювання.

За умовами договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, укладеного між сторонами у справі, що розглядається, позивач надав відповідачеві (розповсюджувачу) у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач прийняв ці місця і зобов'язаний був оплачувати користування зазначеними місцями згідно з умовами договору. Пунктом 1.3 договору передбачено, що місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється виконавчим комітетом Маріупольської міської ради; місця розташування рекламних засобів надаються розповсюджувачу виключно для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зазначених у дозволі, виданому на підставі відповідного рішення виконкому міської ради.

Статтею 1 Закону України Про рекламу визначено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 16 Закону України Про рекламу ).

Згідно з пунктом 2 Правил місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (пункт 3 Правил).

Відповідно до пункту 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно з пунктами 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, визначено в Положенні про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженому рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15 червня 2011 року № 178. Згідно з пунктом 6.1 цього Положення плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному виконкомом міської ради, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Разом із тим передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна . Особливість таких відносин полягає у відповідній процедурі передачі такого майна в оренду, характерних ознаках об'єкта оренди, проведенні обов'язкової оцінки об'єкта оренди за відповідною методикою, відповідності договору оренди в частині істотних умов (у тому числі орендної плати, встановленої за відповідною методикою) типовому договору оренди певного майна, визначенні орендаря на конкурсних засадах та інш.

Аналіз наведених норм матеріального права та умов договору, укладеного між сторонами у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об'єкт - місця розташування рекламних засобів - площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо - не входить до переліку об'єктів оренди, визначеного у статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

За таких обставин, відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України Про рекламу , постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами від 29 грудня 2013 року № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду комунального майна в цій частині.

Відтак, положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо скасування орендної плати за користування комунальним майном для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, до правовідносин сторін у справі, що розглядається, застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 по справі №905/542/15 (провадження №3-176гс17), від 26.04.2017 по справі №905/544/15 (провадження №3-1351гс16).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги з охорони в повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

При цьому, надані позивачем банківські виписки в підтвердження здійснених оплат за Договором не спростовують заявлені позовні вимоги, оскільки означені оплати здійснювались до спірного періоду, та щодо періоду у який сплачувались означені кошти між сторонами відсутній спір.

За наведених обставин, дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача, враховуючи відсутність доказів на підтвердження здійснення часткових сплат за Договором, суд встановив, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 36 425,81 грн.

Разом з тим, суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Згідно із статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, як вбачається з позовної заяви позивача, означена заява була направлена позивачем засобами поштового зв'язку 08.12.2018.

Пунктом 3.5 Договору сторонами узгоджено, що внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється відповідачем: перший платіж - протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору, наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата.

В свою чергу, предметом позову є заборгованість, яка виникла за період квітня 2015 року по липень 2017 року.

Таким чином, враховуючи визначений умовами Договору порядок оплати, позивачем пропущено строк позовної давності по вимогам про стягнення заборгованості за період квітень-грудень 2015 року.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за квітень-грудень 2015 року, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за квітень-грудень 2015 року у розмірі 11 708,28 грн. не підлягають задоволенню.

Відтак, з урахування пропуску строку позовної давності, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 24 717,48 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Рекламне агентство Діва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52, А ; ідентифікаційний код: 31501349) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Миру, 70; ідентифікаційний код: 04052784) заборгованість у розмірі 24 717 (двадцять чотири тисячі сімсот сімнадцять) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 1 180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн. 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 13.02.2019.

Суддя О.А. Грєхова