Рішення

від 13.02.2019 по справі 910/16785/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019Справа № 910/16785/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю ., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕРТ 1520"

до приватного підприємства "ТК "Енергоресурс"

про стягнення 184 680, 51 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЕРТ 1520" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "ТК "Енергоресурс" про стягнення 184 680, 51 грн., у тому числі 128 330, 00 грн. - основного боргу, 22 670, 47 грн. - пені, 7 045, 84 грн. - 3 % річних та 26 634, 20 грн. - інфляційні втрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 40 від 26.08.2016.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16785/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 11.01.2019 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні заявки, рахунки на оплату, акти звірки та відсутні докази їх отримання приватним підприємством "ТК "Енергоресурс".

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.01.2019 представник відповідача подав заяву про розгляд справи № 910/16785/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 заяву приватного підприємства "ТК "Енергоресурс" про розгляд справи № 910/16785/18 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.01.2019 представник позивача подав клопотання про витребування у відповідача накладних на перевезення 24 вагонами у період з 29.08.2016 до 29.08.2017.

Відповідно до частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Подане позивачем клопотання не відповідає наведеним вище вимогам процесуального Закону, оскільки не надано обґрунтувань які саме обставини, можуть підтвердити заявлені до витребування докази, або ж які саме аргументи, зазначені докази можуть спростувати. Крім того, не надано доказів, що підтверджують заходи, які вживались ТОВ "ІНЕРТ 1520" для отримання накладних самостійно, не зазначено причини неможливості отримати означені докази самостійно.

З огляду на зазначені вище обставини, ухвалою від 21.01.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕРТ 1520" про витребування доказів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.01.2019 представник позивача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.01.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЕРТ 1520" (позивач) та приватним підприємством "ТК "Енергоресурс" (відповідач) 26.08.2016 укладено договір № 40, відповідно до якого позивач зобов'язався від свого імені та за рахунок відповідача надавати послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання хопер-цементовозів, хопер-зерновозів та вагонів цистерн з ознакою власний.

Кількість вагонів для здійснення послуги відповідно до пункту 1.2 договору № 40 їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення відображаються в актах подачі/повернення вагонів.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У протоколах узгодження договірної ціни № 1 від 26.08.2016 та № 2 від 01.11.2016 сторони встановили ставку за кожен вагон хопер-цементовоз за кожну добу періоду надання послуг в розмірі 420, 00 грн. (протокол № 1) та 410, 00 грн. (згідно протоколу № 2). Місячна вартість надання послуг нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів.

Строк дії договору № 40 від 26.08.2016 відповідно до пункту 10.1 сторони погодили з дати підписання та діє строком на один рік, в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків.

Згідно пункту 3.3 договору № 40 від 26.08.2016 відповідач здійснює 100 % попередню оплату вартості послуг позивача за поточний період (календарний місяць) протягом п'яти календарних діб з моменту отримання рахунку, згідно з бланк-заявки. Відповідач зобов'язаний отримати рахунок на оплату послуг в перший робочий день поточного місяця у позивача. Період надання послуг починається з дати подачі/повернення вагонів під навантаження, що відображається в акті подачі/повернення вагонів (пункт 3.5 договору). Щомісячна вартість послуг згідно пункту 3.7 договору № 40 від 26.08.2016 визначається з розміру ставки за кожен вагон, за кожну добу періоду надання послуг згідно з протоколом узгодження договірної ціни та нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2016 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив заадресувати хоппер-цементовози на станцію Коростень-Житомирський на адресу отримувача ПРАТ ТНК Граніт .

Надання позивачем послуг з організації перевезень вантажів у власному рухомому складі у період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року на загальну суму 490 480, 00 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів прийому-передачі наданих послуг № 3/10 від 31.10.2016 на суму 39 480, 00 грн., № 3/11 від 30.11.2016 на суму 224 680, 00 грн., № 5/12 від 31.12.2016 на суму 226 320, 00 грн., підписані та скріплені печатками обох підприємств. Означені послуги оплачені відповідачем, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями виписок по рахунку.

Крім того, позивач до позовної заяви долучив акт прийому-передачі наданих послуг № 3/01 від 31.01.2017.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг № 3/01 від 31.01.2017 складеного виконавцем-позивачем, загальна вартість наданих послуг з організації перевезень вантажів у власному рухомому складі у грудні 2016 року та січні 2017 року зазначена в сумі 128 330, 00 грн.

Дослідивши акт прийому-передачі наданих послуг № 3/01 від 31.01.2017 на суму 128 330, 00 грн., суд встановив, що він підписаний лише позивачем. Зі сторони відповідача зазначений акт не підписаний.

В матеріалах справи відсутні та суду не надано докази надіслання приватному підприємству "ТК "Енергоресурс" акту прийому-передачі наданих послуг № 3/01 від 31.01.2017, проте факт отримання означеного акту 22.03.2017 відповідачем не заперечується та підтверджується у листі № 16 від 23.03.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що не отримував від позивача рахунки на оплату, акти звірки тощо.

Проте в матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем на адресу відповідача акт звірки та вимоги про сплату заборгованості (копія акту опису вкладення в цінний лист від 13.08.2018).

Щодо отримання рахунку на оплату, обов'язок його отримання у позивача відповідно до пункту 3.3 договору № 40 від 26.08.2016 покладено на відповідача.

Відповідно до пункту 3.6 договору № 40 від 26.08.2016 сторони щоквартально проводять звірку розрахунків, яка оформляється актом звірки. У разі, якщо одна із сторін не підписала акт звірки у термін до десяти календарних днів без письмового обґрунтування, він вважається узгодженим обома сторонами.

Оскільки в матеріалах справи містяться належні докази надіслання відповідачу акту звірянні та враховуючи положення пункту 3.6 договору № 40 від 26.08.2016, суд приходить до висновку, що позивачем надано відповідачу послуги на суму 128 330, 00 грн.

З приводу наявного в матеріалах справи листа від 22.12.2016, в якому відповідач просив зупинити з 23.12.2016 дію договору № 40 про надання послуг, суд зазначає наступне.

Означений лист не може бути судом розцінено як лист про відмову від договору № 40 про надання послуг від 26.08.2016, оскільки зупинення дії та припинення не є тотожними поняттями, а є різними за своїм змістом.

Зупинення - це тимчасове припинення вчинення будь-яких дій у зв'язку з обставинами, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Згідно статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до пункту 6.1 договору № 40 договір може бути розірваний за погодженням сторін чи на вимогу однієї із сторін договору з обов'язковим попередженням іншої сторони за двадцять днів в порядку, встановленому діючими нормативними актами Укрзалізниці та чинним законодавством України.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Будь-яких інших доказів відмови від договору № 40 від 26.08.2016 матеріали справи не містять та суду не надано.

Пунктом 6.2 договору № 40 від 26.08.2016 сторони узгодили, що обов`язки, які виникли на момент розірвання чи закінчення дії договору повинні бути виконані сторонами у повному обсязі.

Враховуючи наведене, у відповідача існує зобов'язання за договором № 40 від 26.08.2016 оплатити надані позивачем послуги вартістю 128 330, 00 грн.

Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов'язання, що виникли у позивача внаслідок укладення договору це надання послуг з організації перевезення, у відповідача - прийняття та оплата їх вартості.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 128 330, 00 грн. - основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення 7 045, 84 грн. - 3 % річних та 26 634, 20 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.

Однак, враховуючи положення пункту 3.3 договору, яким передбачено здійснення попередньої оплати протягом п'яти діб з моменту отримання рахунку позивача, останнім не вірно визначено період прострочення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача відповідного рахунку. Отже, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт отримання відповідачем акту 22.03.2017, правомірним буде нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 23.03.2017 по 01.12.2018.

З урахуванням наведеного, до стягнення підлягає 3 % річних в розмірі 6 529, 01 грн. та 24 497, 03 грн. - інфляційні втрати.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 22 670, 47 грн. - пені (період з 01.06.2018 по 01.12.2018), суд зазначає наступне.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що позивач не вірно визначив період нарахування пені, оскільки з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України період прострочення починається з 23.03.2018, позовна вимога в означеній частині задоволенню не підлягає.

Отже, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИ Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕРТ 1520" до приватного підприємства "ТК "Енергоресурс" про стягнення 184 680,51 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "ТК "Енергоресурс" (03110, місто Київ, вулиця Олексіївська, будинок 3, ідентифікаційний код 36406402) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕРТ 1520" (11500, Житомирська область, місто Коростень, вулиця Івана Франка, будинок 3-Б, ідентифікаційний код 40000624) 128 330 (сто двадцять вісім тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. - основного боргу, 6 529 (шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 01 коп. - 3 % річних, 24 497 (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 03 коп. - інфляційні втрати та 2 390 (дві тисячі триста дев'яносто) грн. 33 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.02.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк