Постанова

від 02.07.2019 по справі 910/16785/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р. Справа№ 910/16785/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Матюшко В.В. ( за дов від 22.05.2019 року ордер №506364)

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "ТК "Енергоресурс"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019р.

у справі №910/16785/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інерт 1520"

до приватного підприємства "ТК "Енергоресурс"

про стягнення 184680,51 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЕРТ 1520" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "ТК "Енергоресурс" про стягнення 184 680, 51 грн., у тому числі 128 330, 00 грн. - основного боргу, 22 670, 47 грн. - пені, 7 045, 84 грн. - 3 % річних та 26 634, 20 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2019р. у справі №910/16785/18 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 128330,00 грн. - основного боргу, 6529,01 грн. - 3 % річних, 24497,03 грн. - інфляційних втрат та 2390,33 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази відмови від договору, а тому у відповідача існує зобов`язання за договором щодо оплатити за надані позивачем послуги в розмірі 128 330, 00 грн., за порушення умов договору, стягненню підлягають 3% річних та інфляційні втрати за розрахунком суду. В частині стягнення пені відмовлено, оскільки позивачем не вірно було визначено період нарахування пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019р. у справі №910/16785/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції виніс помилкове рішення, оскільки послуги з перевезення вантажів на вказану суму апелянтом не замовлялись та відповідно не отримувались. Окрім того, зазначив, що відповідно до п.2.2.4 договору укладеного між сторонами, замовник зобов`язаний здійснювати передплату та забезпечувати своєчасне надходження на рахунок виконавця коштів, в у разі відсутності на розрахунковому рахунку виконавця попередньої оплати замовника, виконавець припиняє подачу рухомого складу замовнику під завантаження. Також, вказав на те, що факт отримання наданих послуг № 3\01 від 31.01.2017 року належними доказами не підтверджується.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "ТК "Енергоресурс" та призначено справу до розгляду.

20.06.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 02.07.2019 року представник позивача зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 6,7 т.2).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.08.2016 року між ТОВ "ІНЕРТ 1520" - виконавець (позивач) та ПП "ТК "Енергоресурс" - замовник (відповідач) укладено договір № 40 (договір) (а.с.18-22 т.1)

За умовами зазначеного договору виконавець від свого імені та за рахунок замовника надає послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання хопер-цементовозів, хопер-зерновозів та вагонів цистерн з ознакою власний. (п.1.1. договору)

Кількість вагонів для здійснення послуги, їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення відображаються в актах подачі/повернення вагонів. (п.1.2. договору ).

Як було погоджено сторонами відповідно до п.3.3. вищевказаного договору, замовник проводить 100% попередню оплату вартості послуг Виконавця за поточний період (календарний місяць) протягом 5-ти (п`яти) календарних діб з моменту отримання рахунку виконавця, згідно бланк-заявки (додаток №3). Замовник зобов`язаний отримати рахунок на оплату послуг в перший робочий день поточного місяця у виконавця.

Період надання послуг починається з дати подачі/повернення вагонів під навантаження, що відображається в акті подачі/повернення вагонів (пункт 3.5 договору). Щомісячна вартість послуг визначається з розміру ставки за кожен вагон, за кожну добу періоду надання послуг згідно з протоколом узгодження договірної ціни та нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів (п. 3.7 договору).

Строк дії договору сторони погодили в п.10.1 за яким договір набирає чинності з дати підписання та діє строком на один рік, в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків.

Окрім того, між сторонами було підписано додатки до договору, протокол №1 узгодження договірної ціни від 26.08.2016 року (а.с.23 т.1) та протокол №2 узгодження договірної ціни від 01.11.2016 (а.с.26 т.2), за якими сторони встановили ставку за кожен вагон хопер-цементовоз за кожну добу періоду надання послуг в розмірі 420, 00 грн. (протокол № 1) та 410, 00 грн. (згідно протоколу № 2). Місячна вартість надання послуг нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів.

На виконання умов договору між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовником) були підписані акти прийому - передачі наданих послуг згідно договору №40:

- 31.10.2016 року акт прийому - передачі наданих послуг №3/10, на суму наданих послуг 39 480,00 грн. (а.с.28 т.1);

- 30.11.2016 року акт прийому - передачі наданих послуг №3/11, на суму наданих послуг 224 680,00 грн. (а.с.29 т.1);

- 31.12.2016 року акт прийому - передачі наданих послуг №5/12, на суму наданих послуг 226 320,00 грн. (а.с.30 т.1);

22.12.2016 відповідач звернувся до позивача з листом № 23, в якому просив зупинити дію договору та просив направити інструкцію щодо повернення вагонів (а.с.46 т.1).

У відповідь на зазначений лист 23.12.2016 року позивач направив відповідачу лист №155, в якому зазначив, що 24 вагони направити до станції Смолка ПЗЗ код 345201 (а.с.47 т.1).

31.01.2017 року позивач направив на підпис відповідачу акт прийому - передачі наданих послуг №3/01 згідно договору, згідно якого були надані послуги на суму 128 330,00 грн. (а.с.49-52).

23.03.2017 року у відповідь відповідач направив позивачу лист № 16, в якому зазначив, що договір є припиненим з 23.12.2016 року, що акт подачі вагону не підписувався, подальші вимоги щодо здійснення розрахунків після 23.12.2016 року згідно акту прийому - передачі наданих послуг №3/01, який отримано 22.03.2017 року Новою Поштою, є безпідставними. (а.с.48 т. 1).

В матеріалах справи містяться довідка №8858е щодо інформації про дислокації та стан вагонів від 03.01.2017 року, що підтверджує прибуття 6 вагонів на станцію Смолка ПЗЗ, та довідка №8858е щодо інформації про дислокацію та стан вагонів від 03.02.2017 року, що підтверджує прибуття 18 вагонів на станцію Смолка ПЗЗ. Зазначені довідки підтверджують дату повернення 24 вагонів що були обумовлені п.3.5 договору. (96-188 т.)

Позивач звернувся з позовними вимоги на підставі того, що відповідач відмовився підписувати акт прийому - передачі №3/01, та вважає що договір № 40 про надання послуг з організації перевезень вантажу від 29.08.2016 року припинив свою дію 23.12.2016 року, та що вимоги про стягнення заборгованості за використання вагонами є безпідставними.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази відмови від договору, а тому у відповідача існує зобов`язання за договором щодо оплатити за надані позивачем послуги в розмірі 128 330, 00 грн., за порушення умов договору стягненню підлягають 3% річних та інфляційні втрати за розрахунком суду. В частині стягнення пені відмовлено, оскільки позивачем не вірно було визначено період нарахування пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів.

Основні зобов`язання, що виникли у позивача внаслідок укладення договору - це надання послуг з організації перевезення, у відповідача - прийняття та оплата їх вартості.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як визначено ст.173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як унормовано ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Згідно статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вже зазначалось вище за умовами п.3.5 договору сторони погодили, що період нарахування послуг починається з дати подачі вагонів під навантаження, що відображається в Акті подачі\поверення вагонів. Доставка вагонів до станції навантаження, вказаній в заявці замовника, здійснюється за рахунок виконавця. Період надання послуг закінчується датою підписання Акту повернення вагонів на ст. Стрий ДТГО Львівської залізниці , або іншу станцію в межах України, узгоджену між замовником та виконавцем. Доставка вагонів до ст. Стрий Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця , або іншої станції в межах України, узгодженої між Замовником та Виконавцем здійснюються за рахунок замовника.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, надання позивачем послуг з організації перевезень вантажів у власному рухомому складі у період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року на загальну суму 490 480, 00 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів прийому-передачі наданих послуг № 3/10 від 31.10.2016 на суму 39 480, 00 грн., № 3/11 від 30.11.2016 на суму 224 680, 00 грн., № 5/12 від 31.12.2016 на суму 226 320, 00 грн., які підписані та скріплені печатками обох підприємств. Означені послуги оплачені відповідачем, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями виписок по рахунку.

В матеріалах справи містяться довідка №8858е щодо інформації про дислокації та стан вагонів від 03.01.2017 року, що підтверджує прибуття 6 вагонів на станцію Смолка ПЗЗ, та довідка №8858е щодо інформації про дислокацію та стан вагонів від 03.02.2017 року, що підтверджує прибуття 18 вагонів на станцію Смолка ПЗЗ. Зазначені довідки підтверджують дату повернення 24 вагонів, що були обумовлені п.3.5 договору.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі наданих послуг № 3/01 від 31.01.2017 складеного виконавцем-позивачем, за яким загальна вартість наданих послуг з організації перевезень вантажів у власному рухомому складі у грудні 2016 року та січні 2017 року зазначена в сумі 128 330, 00 грн. (а.с.49 т.1), зазначений акт підписаний тільки зі сторони позивача.

Отримання відповідачем зазначеного акту останнім не заперечується та підтверджується у листі № 16 від 23.03.2017 (48 т.1), в якому зазначено що акт №3/01 від 31.01.2017 відповідачем отримано Новою Поштою 22.03.2017 року.(48 т.1).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що він не отримував від позивача рахунки на оплату, акти звірки, оскільки в матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем на адресу відповідача акту звірки та вимоги про сплату заборгованості (копія акту опису вкладення в цінний лист від 13.08.2018).(а.с.52 т.1).

Окрім того, як зазначалось вище, за умовами пункту 3.6 договору сторони щоквартально проводять звірку розрахунків, яка оформляється актом звірки. У разі, якщо одна із сторін не підписала акт звірки у термін до десяти календарних днів без письмового обґрунтування, він вважається узгодженим обома сторонами.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що обов`язок отримання рахунку на оплату у позивача, у відповідності до зазначеного п.3.6 договору покладено на відповідача, а оскільки в матеріалах справи мітяться докази направлення відповідачу акту звірянні за період з 26.08.2016 року по 01.10.2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за відповідачем обчислюється заборгованість в розмірі 128 330, 00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що листом від 22.12.2016 року він просив зупинити дію договору про надання послуг з 23.12.2016 року, оскільки вищевказаний лист не може бути розцінено як відмову від договору, оскільки зупинення дії та його припинення не є тотожними поняттями.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зупинення - це тимчасове припинення вчинення будь-яких дій у зв`язку з обставинами, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Разом з тим, згідно з вимогами статті 907 ЦК України - договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

А відповідно до умов договору, а саме пункту 6.1 договору № 40 сторонами в двухстороньому порядку погоджено, що договір може бути розірваний за погодженням сторін чи на вимогу однієї із сторін договору з обов`язковим попередженням іншої сторони за двадцять днів в порядку, встановленому діючими нормативними актами Укрзалізниці та чинним законодавством України.

Водночас, за приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі в розумінні ст.ст. 66,67 ЦПК України докази відмови від договору, а оскільки за умовами п. 6.2 договору сторони узгодили, що обов`язки, які виникли на момент розірвання чи закінчення дії договору повинні бути виконані сторонами у повному обсязі, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача існує зобов`язання за договором щодо оплатити за надані позивачем послуги в розмірі 128 330, 00 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволено.

Відносно висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 7 045, 84 грн. та інфляційних втрат в сумі 26 634, 20 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог зважаючи на наступне.

Статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 26.04.2017 р. у справі № 3-1522гс16.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За умовами п.3.3. договору замовник проводить 100% попередню оплату вартості послуг виконавця за поточний період протягом 5-ти календарних діб з моменту отримання рахунку виконавця, згідно з бланк - заявки (додаток №3).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача відповідного рахунку, але є докази, що підтверджують факт отримання відповідачем акту 22.03.2017, тому судом першої інстанції правомірно було перераховано період нарахування 3 % річних у розмірі 6 529,01 грн. та інфляційних втрат в сумі 24 497,03 грн. за період з 23.03.2017 по 01.12.2018, а отже, позовні вимоги цій частині задоволено частково.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 22 670,47 грн. за період з 01.06.2018 по 01.12.2018, колегія суддів зазначає, відмова в задоволені позовних вимог в цій частині не є предметом апеляційного оскарження, а відповідно до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року у справі № 910/16785/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "ТК "Енергоресурс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. у справі № 910/16785/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. у справі № 910/16785/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 910/16785/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 12.07.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко