Постанова

від 07.02.2019 по справі 920/500/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. Справа№ 920/500/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Першого заступника прокуратури Сумської області

на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2018

у справі № 920/500/18 (суддя Спиридонова Н. О.)

за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю НОДИС

про стягнення 42 862,73 грн. на підставі договору оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області звернувся до Господарського суду Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю НОДИС (далі - ТОВ НОДИС , відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 42 862,73 грн. пені на підставі договору оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014, а також позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Прокуратури Сумської області витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на те, що у ТОВ НОДИС наявна непогашена заборгованість у сумі 154 670,24 грн. за договором оренди № 2090 від 23.07.2014 (далі - Договір), який укладено з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (далі - Фонд, позивач). Фонд не вчиняє належних дій щодо звернення стягнення з ТОВ НОДИС штрафних санкцій, що порушує інтереси держави, у зв'язку з чим прокуратура звернулась з даним позовом про стягнення 42 862,73 грн. пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2018 у справі № 920/500/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що строк дії договору оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014 закінчився 22.07.2015, отже відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені у сумі 42 862,73 грн. за період з 05.07.2017 по 15.06.2018. Крім того, станом на дату подання позову, втратив чинність і п. 3.7 Договору оренди щодо нарахування пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Сумської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2018 у справі № 920/500/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора у повному обсязі та стягнути на користь прокуратури Сумської області судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги Першого заступника прокуратури Сумської області зводяться, зокрема, до того, що розірвання Договору оренди, у зв'язку з несплатою заборгованості, відповідно до п.п. 3.11, 10.2 Договору не звільняє відповідача від обов'язку зі сплати пені, нарахованої на суму боргу, після розірвання договору, оскільки п. 3.7 Договору визначено, що нарахування здійснюється до моменту повної сплати заборгованості з орендної плати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 920/500/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А.; судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокуратури Сумської області у справі № 920/500/18, встановлено строк для подання відзивів, заперечень, клопотань та заяв. Зазначено, що розгляд справи, згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

Через відділ документального забезпечення суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач підтримав доводи та вимоги зазначені в апеляційній скарзі, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю НОДИС пояснень до суду апеляційної інстанції не надало.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю НОДИС (далі - Орендар) укладено Договір оренди державного майна № 2090 (далі - Договір).

За умовами Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - комплекс будівель та споруд для зберігання транспортних засобів на 180 машино-місць, з них 77 машино-місць під накриттям (до складу об'єкту входять: замощення із щебеню площею 6 170,98 кв.м, двоповерхова будівля для охорони загальною площею 24,66 кв.м; огорожа на бетонній основі з плоского шиферу) за адресою: м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, що перебуває на балансі Сумського державного університету, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 1 444 400,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення стоянки для автомобілів. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна між балансоутримувачем та орендарем.

Пунктом 3.11 Договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 10.1 Договору, його укладено строком на 1 рік, він діє з 23.07.2014 до 22.07.2015 включно.

Як встановлено п. 10.2 Договору, його умови зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору, при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

23.07.2014 за актом приймання-передавання майна балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування предмет оренди.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2015 у справі № 920/2048/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015, позовні вимоги Заступника прокурора Сумської області - прокурора міста Суми в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до ТОВ Нодис про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 62 010,11 грн., 3 252,94 грн. пені, 6 201,01грн. штрафу, розірвання договору оренди № 2090 та повернення майна - задоволено.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 у справі № 920/807/15 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ НОДИС на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області 92 660,13 грн. заборгованості по орендній платі, 17 458,93 грн. пені, 9 266,01 грн. штрафу, 154 619,83 грн. неустойки.

Таким чином, загальний розмір стягнутої рішеннями Господарського суду Сумської області від 05.02.2015 у справі № 920/2048/14 та від 13.10.2015 у справі № 920/807/15 орендної плати за Договором становить 154 670,24 грн.

Як стверджує позивач, орендну плату у сумі 154 670,24 грн. ТОВ Нодис не сплатило.

Відповідно до п. 3.7 Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації й стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.

У зв'язку з несплатою орендної плати у сумі 154 670,24 грн., керуючись положеннями п.п. 3.7, 3.11 Договору, прокурором була нарахована пеня за період з 05.07.2017 по 15.06.2018 у розмірі 42 862,73 грн.

Враховуючи наведене, прокуратура звернулася з даним позовом та просить суд стягнути з ТОВ Нодис на користь Фонду 42 862,73 грн. пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів виконання відповідачем рішень Господарського суду Сумської області від 05.02.2015 у справі № 920/2048/14 та від 13.10.2015 у справі № 920/807/15 матеріали справи не містять.

Враховуючи прострочення виконання основного зобов'язання та невиконання рішень судів, прокуратура нарахувала та просить стягнути з відповідача на користь позивача 42 862,73 грн. пені за період з 05.07.2017 по 15.06.2018.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З аналізу наведених норм встановлено, що пеня, як вид забезпечення основного зобов'язання, може бути встановлена у договорі або законі.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2015 у справі № 920/2048/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 задоволені позовні вимоги Заступника прокурора Сумської області, зокрема, про розірвання договору оренди № 2090 від 23.07.2014 та повернення майна.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2015 у справі № 920/2048/14 набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку - 20.04.2015.

Таким чином, з 20.04.2015 договір оренди № 2090 від 23.07.2014 є розірваним, а зобов'язання за ним припинилися.

При цьому, судова колегія відмічає, що зобов'язання ТОВ Нодис , які виникли до набрання чинності рішенням суду, яким було розірвано договір, тобто до 20.04.2015, повинні бути виконані останнім в повному обсязі з урахуванням відповідальності, передбаченої Договором до моменту його розірвання.

Проте, стягувана пеня, яка є предметом даного спору, була нарахована вже після розірвання договору у судовому порядку.

Оскільки, договір розірвано та зобов'язання після розірвання з нарахування пені припинені, а законом не встановлена можливість застосування пені у відносинах між сторонами, то її нарахування та стягнення є безпідставним.

Крім того, 15.06.2015 Сумським державним університетом, який є балансоутримувачем майна, прийнятий наказ № 0561-І з основної діяльності . Згідно п. 1 наказу комплекс будівель та споруд для зберігання транспортних засобів на 180 машино-місць по вул. Римського-Корсакова, 2 вважається поверненим з оренди 15.06.2015.

Враховуючи, що Договір оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014 було розірвано 20.04.2015 на підставі рішення суду, згідно Наказу Сумського державного університету з основної діяльності № 0561-І від 15.06.2015 предмет оренди за Договором вважається поверненим з оренди 15.06.2015, оскільки розрахунок пені здійснено за період з 05.07.2017 по 15.06.2018, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення пені.

З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи відсутність правової підстави для нарахування пені за період з 05.07.2017 по 15.06.2018, вимоги прокуратури щодо стягнення пені є безпідставними.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги прокуратури є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2018 у справі № 920/500/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокуратури Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2018 у справі № 920/500/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2018 у справі № 920/500/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 920/500/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко