Постанова

від 13.02.2019 по справі 911/274/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2019 р. Справа№ 911/274/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Чорної Л.В.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Івашин О.Є., посвідчення № 031867 від 02.02.15;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Литвиненко В.В., ордер довіреність № КС443461 від 18.12.18;

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

від третьої особи 5: не з'явився;

від третьої особи 6: не з'явився;

від третьої особи 7: не з'явився;

від третьої особи 8: не з'явився;

від третьої особи 9: не з'явився;

від третьої особи 10: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, м. Київ

на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2018

про залишення позову без розгляду

у справі №911/274/18 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом заступника прокурора Київської області, м. Київ в інтересах держави

в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ,

до 1. Обухівської районної державної адміністрації, м. Обухів,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Громадська організація Яхт-клуб "Борей", смт. Козин,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_5, м. Київ,

2. ОСОБА_6, м. Київ,

3. ОСОБА_7, с. Герасимівка,

4. ОСОБА_8, м. Київ,

5. ОСОБА_9, м. Київ,

6. ОСОБА_10, м. Київ,

7. ОСОБА_11, м. Київ,

8. ОСОБА_12, м. Ромни,

9. ОСОБА_13, с. Кропивник,

10. ОСОБА_14, м. Київ

про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

До Господарського суду Київської області звернувся заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації з позовом до Обухівської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про:

- визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 16.01.2009 № 36 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради" (далі - Розпорядження від 16.01.2009 №36);

- визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 13.05.2009 № 588 "Про затвердження технічної документації щодо зміни цільового використання земельних ділянок громадянки ОСОБА_15 з "ведення особистого селянського господарства" на "ведення індивідуального садівництва" в адміністративних межах Козинської селищної ради" (далі - Розпорядження від 13.05.2009 №588);

- витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп" земельної ділянки площею 8,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 47 508,56грн, яка розташована в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Позов в частині визнання недійсним Розпорядження від 16.01.2009 №36 обґрунтовано тим, що Обухівська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася землями водного фонду площею 14,0000 га, оскільки межі смт. Козин не встановлені, а земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, тобто, вона не є розпорядником спірних земельних ділянок відповідно до положень статті 122 Земельного кодексу України в кореспонденції з вимогами статті 84 цього ж Кодексу.

Вимоги щодо визнання недійсним Розпорядження від 13.05.2009 №588 прокурор мотивує тим, що Обухівська районна державна адміністрація змінила цільове призначення спірних земельних ділянок, на підставі технічної документації, а не проекту відведення земельних ділянок, як це встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб".

Витребування земельної ділянки з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп" (далі - ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заявником аргументовано протиправною відповідно до оскаржених розпоряджень, тобто поза волею власника, передачею у власність громадян земельних ділянок, які віднесені до земель водного фонду, що, в подальшому, перейшли у приватну власність вказаної юридичної особи.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/274/18 позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурором допущено об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що є недопустимим з огляду на вимоги частини четвертої статті 173 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі № 911/274/18 прокурором подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскаржувану ухвалу апелянт вважає такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 справа № 911/274/18 передана на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), суддів Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою від 31.07.2018 з урахуванням ухвали про виправлення описок від 17.08.2018 апеляційну скаргу прокурора залишено без руху у зв'язку з установленою невідповідністю її вимогам статті 258 ГПК України, прокурору надано строк для усунення виявлених недоліків.

Враховуючи, що прокурор не усунув в повному обсязі недоліки апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду ухвалою від 17.08.2018 повернула зазначену скаргу без розгляду.

31.08.2018 Перший заступник прокурора Київської області вдруге звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі № 911/274/18 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) та протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.09.2018 справа № 911/274/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), суддів Власова Ю.Л., Буравльова С.І.

Ухвалою від 12.09.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апелянтом не додано доказів направлення всіх доданих до апеляційної скарги документів листом з описом вкладення учасникам судового процесу.

24.09.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов супровідний лист з додатками, до якого додані копії фіскальних чеків та описи вкладення щодо направлення учасникам судового процесу всіх доданих до апеляційної скарги документів листом з описом вкладення.

Ухвалою від 25.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/274/18, призначено справу до розгляду на 22.10.2018.

У зв'язку з тим, що в ухвалі від 25.09.2018 в описовій частині помилково не зазначено про результати розгляду клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегією суддів 28.09.2018 винесено ухвалу про виправлення допущеної описки.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно з частиною 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 статті 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/274/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.

Ухвалою від 20.11.2018 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М., визначено розгляд справи розпочати спочатку, призначено її розгляд на 18.12.2018.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/118/18 від 19.12.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді доповідача) Іоннікової І.А. на лікарняному.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2018, справу №911/274/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Чорної Л.В. та Скрипки І.М.

Ухвалою від 26.12.2018 апеляційну скаргу Першого Заступника прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2018 про залишення позову без розгляду у справі №911/274/18 прийнято колегією суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Чорної Л.В. та Скрипки І.М., розгляд справи у судовому засіданні призначено на 14.01.2019.

14.01.2019 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Кравчука Г.А. з лікарняного розгляд апеляційної скарги Першого Заступника прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/274/18 призначено на 13.02.2019.

Явка представників сторін.

У судове засідання 13.02.2019 з'явився прокурор, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Преставник відповідача 2 у судове засідання з'явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2018 залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання 13.02.2019 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Прокурором при зверненні до суду з позовом у даній справі заявлено три позовні вимоги про:

- визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 16.01.2009 № 36 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради";

- визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 13.05.2009 № 588 "Про затвердження технічної документації щодо зміни цільового використання земельних ділянок громадянки ОСОБА_15 з "ведення особистого селянського господарства" на "ведення індивідуального садівництва" в адміністративних межах Козинської селищної ради";

- витребування на користь держави в особі Київської обласної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп" земельної ділянки площею 8,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 47508,56 грн, яка розташована в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним двох розпоряджень Обухівської райдержадміністрації прокурор вказує на те, що Обухівська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася землями водного фонду, не маючи на то відповідних повноважень, передбачених приписами статті 122 Земельного кодексу України в кореспонденції з вимогами статті 84 Земельного кодексу, а також змінила цільове призначення спірних земельних ділянок, на підставі технічної документації, а не проекту відведення земельних ділянок, як це встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб".

Витребовування земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп" на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов) прокурор мотивував тим, що земельні ділянки спочатку незаконно на підставі спірних розпоряджень передані у власність громадян, а, в подальшому, перейшли у власність приватної юридичної особи поза волею власника.

Розглядаючи позовні вимоги прокурора суд першої інстанції виходив із суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин і встановив, що перші дві вимоги про визнання недійсними Розпоряджень Обухівської райдержадміністрації від 16.01.2009 № 36 та від 13.05.2009 № 588, хоч і не заявлені безпосередньо до фізичних осіб, проте за характером спірних правовідносин стосуються прав та інтересів таких фізичних осіб у цивільних правовідносинах з права власності на майно - земельну ділянку. Спір щодо вказаних вимог виник у цивільних правовідносинах уповноваженого органу та громадянина щодо передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зміни її цільового призначення. Отже зазначені позовні вимоги, за висновком суду першої інстанції, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, констатуючи про віднесення спору про визнання недійсними двох розпоряджень Обухівської райдержадміністрації до юрисдикції загальних судів, вказав про те, що спір в цій частині підлягає розгляду в Обухівському районному суді Київської області.

Водночас в ухвалі від 02.07.2018, що оскаржується першим заступником прокурора Київської області, місцевим господарським судом встановлено, що третя позовна вимога про витребування земельної ділянки у юридичної особи може бути віднесена до юрисдикції господарських судів.

З огляду на приписи частини четвертою статті 173 ГПК України, якими не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд першої інстанції надав прокурору час для реалізації його процесуальних прав на роз'єднання позовних вимог, про що постановив відповідну ухвалу від 22.06.2018.

Оскільки прокурор таким правом не скористався, клопотання про роз'єднання позовних вимог не подав, у судовому засіданні наполягав на спільному їх розгляді, суд першої інстанції з огляду на те, що вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп", яка може бути розглянута господарським судом, є похідною вимогою до основної (основних), які підлягають розгляду за правилами іншого судочинства, визнав, що роз'єднання позовних вимог у даній справі без згоди на це прокурора, закриття провадження у справі за вимогами, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, та вирішення похідної вимоги до вирішення основної не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства, передбаченого статтею 2 ГПК України.

Зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, - провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають нормам процесуального права.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного, тобто це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Земельний кодекс України (надалі - ЗК України) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 5 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до частин другої, третьої статті 78 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України (у зазначеній редакції) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За положеннями статті 122 ЗК України (у вказаній редакції) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Право кумунальної валсності на землю та право державної власності на землю набувається та реалізується відповідно до статтей 83, 84 ЗК України. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України (у зазначеній редакції) передбачено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

З огляду на викладені обставини колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Обухівська районна державна адміністрація у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема, наданні земельних ділянок громадянам у власність та зміну цільового призначення, діє як орган через який реалізуються повноваження власника земельних ділянок та вступає з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

Як вбачається із змісту спірних Розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації від 16.01.2009 № 36 та від 13.05.2009 № 588 на їх підставі виникли цивільні правовідносини між Обухівською районною державною адміністрацією, як розпорядником земель державної власності, та громадянами. Наслідком реалізації спірних розпоряджень є виникнення речового права власності на відповідні земельні ділянки у суб'єктів приватного права, а саме фізичних осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також ОСОБА_15 із зміненим цільовим призначенням.

Підтвердженням виникнення у зазначених фізичних осіб на підставі спірних розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації права власності на відповідні земельні ділянки є державні акти на право власності, на які міститься посилання в позовній заяві прокурора.

Визнання недійсними спірних розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації обов'язково буде впливати на майнові права тих осіб, у яких на підставі цих розпоряджень виникло право власності на відповідні земельні ділянки.

Крім того, як свідчить зміст позовної заяви, вимоги прокурора про визнання недійсними розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації ґрунтуються, зокрема, і на доводах незаконності набуття громадянами у приватну власність земель водного фонду для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва.

Незважаючи на те, що позовні вимоги про визнання недійсними Розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації від 16.01.2009 №36 та від 13.05.2009 № 588 не пред'явлені прокурором до вказаних фізичних осіб, як до відповідачів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за характером спірних правовідносин вони стосуються прав та інтересів таких фізичних осіб у цивільних правовідносинах з права власності на майно - земельну ділянку, і відповідно належними відповідачами у даній справі мають бути такі фізичні особи поряд з Обухівською районною державною адміністрацією. А тому позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень органу місцевої державної адміністрації за суб'єктним складом підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Доводи і аргументи апеляційної скарги Першого Заступника прокурора Київської області в цій частині колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позову прокурора у даній справі без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України.

За приписами даної норми суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених, у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Частиною четвертою статті 173 ГПК України передбачено правило, за яким не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції, виявивши на стадії підготовчого провадження порушення прокурором вимог частини четвертої статті 173 ГПК України, встановив прокурору строк для усунення вказаного недоліку позовної заяви шляхом подання клопотання про роз'єднання позовних вимог у відповідності до положень частини шостої статті 173 ГПК України.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що за приписами частини шостої статті 173 ГПК України роз'єднати позовні вимоги можливо лише за умови, що кожна із цих об'єднаних вимог підлягає розгляду за правилами господарського судочинства і виділення однієї або декількох позовних вимог в самостійне провадження сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

При встановленні обставин, за яких спір в частині позовних вимог про визнання недійсними двох розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд першої інстанції у відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України наділений повноваженнями закрити провадження у справі щодо вказаних вимог. Вчинення зазначеної процесуальної дії не потребує виділення вказаних позовних вимог в самостійне провадження.

Крім того, встановивши порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог та зобов'язавши прокурора в установлений строк подати клопотання про їх роз'єднання, суд першої інстанції визнав неможливим роз'єднання позовних вимог з власної ініціативи згідно приписів частини шостої статті 173 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає зазначені висновки суду першої інстанції суперечливими та такими, що виключають один одного.

Поряд з цим, аналізуючи положення статті 20 ГПК України щодо предметної та суб'єктної юрисдикцій господарських судів, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

У порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 19 ЦПК України можуть розглядатися будь-які справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При застосуванні зазначених норм процесуального права судом першої інстанції не враховано, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого судового рішення.

Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Вирішення за правилами цивільного судочинства такого спору в частині позовних вимог до фізичних осіб, а за правилами господарського судочинства - в частині позовних вимог до юридичної особи порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини п'ятої статті 13 ГПК України, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації підлягають розгляду в одному провадженні разом з іншими позовними вимогами: про витребування земельних ділянок від добросовісного набувача, оскільки такі вимоги нерозривно пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

З огляду на вказане помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позов у частині вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп" на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації спірної земельної ділянки віднесено до компетенції господарських судів, і як наслідок, з урахуванням того, що дана вимога є похідною по відношенню до двох інших вимог, які підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, неможливістю її вирішення у даному провадженні, оскільки це не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Водночас відповідно до зазначених обставин доводи апеляційної скарги Першого Заступника прокурора Київської області в частині невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України є обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною третьою статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права (ст. 231 ГПК України), у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа передачі для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись статями 74, 129, 269, 271, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/274/18 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/274/18 скасувати.

3. Матеріали справи № 911/274/18 передати для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14.02.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Л.В. Чорна

І.М. Скрипка