Постанова

від 17.04.2019 по справі 911/274/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/274/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

заступник прокурора Київської області

від прокуратури - Збарих С.М.

позивач - Київська обласна державна адміністрація

представник позивача - не з'явився

відповідачі - (1) Обухівська районна державна адміністрація, (2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп"

представник відповідача - 1 - не з'явився

представник відповідача - 2 - Шигарова Н.О.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація "Яхт клуб "Борей"

представник третьої особи - не з'явився

треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 1. ОСОБА_7, 2. ОСОБА_8, 3. ОСОБА_9, 4. ОСОБА_10, 5. ОСОБА_11, 6. ОСОБА_12, 7. ОСОБА_13, 8. ОСОБА_14, 9. ОСОБА_15, 10. ОСОБА_16

представники третіх осіб - не з'явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Кравчука Г.А. - головуючого, Чорної Л.В., Скрипки І.М. від 13 лютого 2019 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2018 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська РДА, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп" (далі - ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп", відповідач-2) про: (1) визнання недійсним розпорядження відповідача-1 від 16.01.2009 №36 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради"; (2) визнання недійсним розпорядження відповідача-1 від 13.05.2009 № 588 "Про затвердження технічної документації щодо зміни цільового використання земельних ділянок громадянки ОСОБА_20 з "ведення особистого селянського господарства" на "ведення індивідуального садівництва" в адміністративних межах Козинської селищної ради"; витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп" земельної ділянки площею 8 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Козинської селищної ради.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні розпорядження прийняті відповідачем-1 у порушення вимог земельного законодавства та з перевищенням наданих повноважень, оскільки стосуються передачі у приватну власність фізичним особам - громадянам земельних ділянок загальною площею 14 га, які розташовані за межами населеного в межах прибережної захисної смуги річки, тобто є землями водного фонду, а тому повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками відповідно до статті 122 Земельного кодексу України належать позивачу. У зв'язку з чим незаконно відчужена за спірними розпорядженнями земельна ділянка площею 8 га є такою, що вибула з власності держави поза її волею, а тому підлягає витребуванню у добросовісного набувача ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3 . Ухвалою Господарського суду Київської області від 02 липня 2018 року за результатами підготовчого засідання позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. Суд, з посиланням на статтю 173 ГПК України, зазначив про порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог, оскільки в одному позові заявлено вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Так, за розпорядженням від 16.01.2009 №36 право власності на земельні ділянки загальною площею 14 га набули 7 фізичних осіб. Отже, позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень Обухівської РДА хоча безпосередньо не заявлені до фізичних осіб, проте стосуються їх прав та інтересів у цивільних правовідносинах з права власності на земельні ділянки, а тому за суб'єктним складом підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. При цьому місцевий господарський суд керувався правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №911/4144/16.

5 . Похідна ж позовна вимога про витребування в юридичної особи частини земельних ділянок, які були предметом відчуження за спірними розпорядженнями та об'єднані в одну земельну ділянку площею 8 га, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Проте окремий розгляд такої вимоги у даному провадженні є неможливим без розгляду первісних позовних вимог в порядку цивільного судочинства, від результату вирішення яких залежить наявність або відсутність правових підстав для заявлення віндикаційного позову до юридичної особи. У зв'язку з чим закриття провадження за первісними вимогами на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України та вирішення похідної вимоги без вирішення основної не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Натомість залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора процесуального права повторного звернення до суду про витребування на користь держави земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2019 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

7 . Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо підвідомчості заявлених прокурором вимог та вказав, що результатом реалізації спірних розпоряджень є виникнення права власності на земельні ділянки у фізичних осіб, яке оформлено відповідними державними актами, а отже визнання таких розпоряджень недійсним безпосередньо впливає на майнові права таких осіб, що свідчить про підвідомчість вказаних вимог суду цивільної юрисдикції, а відповідні особи мають бути відповідачами у справі разом з Обухівською РДА.

8. Однак, правильно визначивши юрисдикцію заявлених у справі позовних вимог, одна частина з яких підвідомча суду цивільної, а інша - господарської юрисдикції, місцевий господарський суд вчинив помилкову процесуальну дію із залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України. У даному випадку позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень підлягають спільному розгляду в одному провадженні з іншою вимогою про витребування земельної ділянки, оскільки такі вимоги нерозривно пов'язані одна з одною і від вирішення однієї залежить вирішення іншої. Розгляд первісних позовних вимог до фізичних осіб за правилами цивільного судочинства, а іншої похідної вимоги до юридичної особи за правилами господарського судочинства порушить принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає зі змісту статті 13 ГПК України, оскільки дослідження одного предмета й підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

9 . Крім того, при встановленні обставини непідвідомчості однієї з позовних вимог суду господарської юрисдикції, суд першої інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України наділений повноваженнями закрити провадження у справі в частині таких вимог і вчинення такої процесуальної дії не потребує виділення позовних вимог в окреме провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із указаною постановою, ТОВ "Амалфі Девелопмент Груп" подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

11 . Прокурор об'єднав в одному позові основні вимоги про визнання недійсними розпоряджень, які мають розглядатися в порядку цивільного судочинства та похідну вимогу про витребування майна у юридичної особи, яка має розглядатися в порядку господарського судочинства, чим порушив приписи статей 21 та 173 ГПК України. У той же час без визнання недійсними розпоряджень відповідача-1 неможливим є розгляд похідної вимоги про витребування майна у відповідача-2, оскільки у такому випадку відсутня підстава для заявлення віндикаційного позову.

11. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов прокурора без розгляду з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог та не усуненням недоліків позовної заяви. Натомість висновок суду апеляційної інстанції про необхідність застосування у цьому випадку приписів статті 231 ГПК України та закриття провадження у справі в частині основних позовних вимог з одночасним розглядом по суті похідної вимоги про витребування майна є хибним.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

12 . У даній справі відсутні підстави для залишення позову прокурора без розгляду або закриття провадження у справі, оскільки земельна ділянка площею 8 га набута юридичною особою, а заявлені вимоги пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного і того ж майна - спірної земельної ділянки мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

13. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги в пунктах 10, 11 Постанови. У даному випадку заявлені прокурором вимоги хоча і об'єднані спільним предметом (земельні ділянки), проте мають різні підстави позову: розпорядження Обухівської РДА оскаржуються прокурором з точки зору дотримання вимог чинного законодавства при наданні земельних ділянок у власність фізичним особам, а підставою заявлення похідної вимоги про витребування майна з володіння юридичної особи є приписи статей 387, 388 Цивільного кодексу України, якими регламентовано один зі способів захисту прав власника майна. З огляду на зазначене безпідставними є посилання суду апеляційної інстанції на недотримання принципу правової визначеності у випадку розгляду заявлених вимог за правилами різного судочинства (пункт 8 Постанови), оскільки предметом розгляду та вирішення судів різних юрисдикцій будуть різні підстави позовів.

14. При цьому за правилами цивільного судочинства підлягають розгляду саме основні позовні вимоги - про визнання недійсними розпоряджень Обухівської РДА, без вирішення яких неможливим є розгляд за правилами господарського судочинства похідної вимоги - віндикаційного позову до юридичної особи, оскільки наявність підстав для витребування майна безпосередньо залежить від результату вирішення спору про визнання недійсним розпорядження, яке і було підставою для відчуження земельних ділянок у приватну власність фізичним особам.

14.1. Зазначена особливість заявлених позовних вимог та їх пов'язаність між собою саме як основної та похідної унеможливлює закриття судом першої інстанції провадження у справі за основними вимогами на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України та розгляд за правилами господарського судочинства похідної позовної вимоги без вирішення основної, оскільки такий розгляд не сприятиме визначеному статтею 2 ГПК України завданню господарського судочинства та позбавить прокурора процесуального права на заявлення такого ж позову у разі задоволення первісної вимоги про визнання недійсним розпорядження. У зв'язку з чим твердження суду апеляційної інстанції в пункті 9 Постанови є безпідставними.

15. Натомість правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України з огляду на недотримання прокурором вимог, встановлених статтею 21 та частиною 4 статті 173 ГПК України, а вчинення судом такої процесуальної дії не позбавляє прокурора права звернутися до суду повторно після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, що прямо визначено частиною 4 статті 226 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. З урахуванням вищенаведеного Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені статтею 312 ГПК України, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. У зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

17 . Унаслідок задоволення касаційної скарги та з огляду на приписи статті 129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір", підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп" задовольнити.

2 . Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2019 року у справі № 911/274/18 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Київської області від 02 липня 2018 року у справі № 911/274/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1; ідентифікаційний код 00022533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58; ідентифікаційний код 39755924) 1 762 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5 . Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.