Рішення

від 06.02.2019 по справі 916/2411/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2411/18

Господарський суд Одеської області у складі: судді Оборотової О.Ю.

При секретарі судового засідання Горнович Л.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №916/2411/18, за позовом Комунального підприємства ФОРТЕЦЯ до відповідача Фізичної особи-підприємця Бондар Світлана Петрівна про усунення перешкод у користуванні майном,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство ФОРТЕЦЯ звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни про усунення перешкод користування територією Акерманської фортеці, а саме зобов`язати відповідача демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород-Дністровської (Акерманської) фортеці.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що тимчасові споруди розміщені Фізичною особою-підприємцем Бондар Світлана Петрівна на території Білгород-Дністровської (Акерманської) фортеці без будь-яких дозвільних документів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2411/18; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.

09.11.2019р. до господарського суду Одеської області від Фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заперечень, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду в обгрунтування своїх позовних вимог правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщено тимчасові споруди відповідача, що підтверджувало б наявність права вимоги у позивача про усунення перешкод у користування такою земельною ділянкою.

28.11.2018р. до господарського суду Одеської області від Фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Комунальне підприємство ФОРТЕЦЯ (далі - КП ФОРТЕЦЯ ) створено на підставі Рішення Одеської обласної ради від 18.01.2011 року № 86-VІ/

Метою створення підприємства є забезпечення охорони, збереження, реставрації, використання та наукових досліджень споруд і території пам'ятки архітектури та містобудування національного значення Акерманської фортеці, у м. Білгород-Дністровському.

Відповідно до акту прийому-передачі пам'ятки архітектури від 01.07.2011 року Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було передано, а КП ФОРТЕЦЯ прийнято пам'ятку у складі будівель та споруд. Загальна площа земельних ділянок під спорудами, що були передані складає - 1,3464 га.

З часу утворення КП ФОРТЕЦЯ і по даний час, підприємство здійснює господарську діяльність та в межах повноважень і компетенції використовує передану пам'ятку разом з її територією.

Як зазначає позивач, на території Акерманської фортеці, яка розташована за адресою - Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Ушакова, окрім будівель і споруд переданих за актом прийому-передачі пам'ятки архітектури, а також споруд, які належать безпосередньо підприємству, наявні інші тимчасові споруди, які не були передані КП ФОРТЕЦЯ та належать відповідачу - ФОП Бондар С.П.

Позивач стверджує, що в наявних у КП ФОРТЕЦЯ документах відсутні відомості щодо погодження розміщення вказаних тимчасових споруд на території фортеці.

З метою врегулювання виниклої ситуації та встановлення підстав для розміщення тимчасових споруд ФОП Бондар С.П. на території Акерманської фортеці, КП ФОРТЕЦЯ направило листа з вимогою надати копії документів, що стали підставою для розміщення тимчасових споруд на території комунального підприємства, проте станом на сьогоднішній день відповідь на вказаний лист так і не була отримана.

Позивач зазначає, що належні відповідачу, тимчасові споруди досі знаходяться на території КП ФОРТЕЦЯ . В свою чергу, самовільне розміщення відповідачем тимчасових споруд створює перешкоди у веденні законної діяльності КП ФОРТЕЦЯ та, відповідно, обмежує можливості використання території пам'ятки.

Приймаючи до уваги дані обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем цілком відповідає положенням чинного законодавства.

Нормами ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 386 ЦК України регламентовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. При цьому, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Білгород-Дністровському затверджено рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 985 - VI від 05.06.2014 року (далі - Порядок).

Так, п. 1.3.1. Порядку визначено, що Тимчасова споруда (далі - ТС) - (об'єкт напівстаціонарної торговельної мережі) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, яка встановлюється на визначеному об'єкті благоустрою, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Пунктом 2.1. Порядку передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки, оформлений у відповідності до Порядку, а п. 2.17. Порядку в свою чергу регламентує, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки.

У відповідності до п. 2.26. Порядку розміщення ТС самовільно забороняється. У випадку самовільної установки ТС суб'єкту господарювання надається припис на його демонтаж, а у випадку не виконання припису самостійно суб'єктом господарювання - проводиться примусовий демонтаж ТС.

Отже, приймаючи до уваги, що в процесі розгляду справи, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про існування правових підстав на розміщення ТС на території КП ФОРТЕЦЯ , суд прийшов до висновку, що ФОП Бондар С.П. чинить перешкоди позивачу у користуванні майном - Акерманською фортецею.

В контексті спірних правовідносин, суд не приймає правову позицію відповідача, яка ґрунтується на тому, що КП ФОРТЕЦЯ не може звертатися до суду з даним позовом, так як земельна ділянка під фортецею йому не належить виходячи з наступного.

Відповідно до акту прийому-передачі пам'ятки архітектури від 01.07.2011 року Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було передано, а КП ФОРТЕЦЯ прийнято пам'ятку у складі будівель та споруд. Загальна площа земельних ділянок під спорудами, що були передані складає - 1,3464 га.

Посилання в акті на необхідність виготовлення правовстановлювальної документації на землю стосується відповідальності за схоронність пам'ятки архітектури, та жодним чином не може свідчити про те, що право Комунального підприємства ФОРТЕЦЯ не порушене.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до акту прийому-передачі пам'ятки архітектури від 01.07.2011 року Акерманська фортеця прийнята під охорону держави постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 р. за № 970 як пам'ятка архітектури національного значення.

Ансамбль Акерманської фортеці являє собою складну систему з численними будівельними нашаруваннями від XIII до XIX ст. з двома рядами оборонних мурів, зведена з місцевого каменю-вапняку. В плані фортеця являє собою неправильний багатокутник, поділений оборонними мурами на три двори. Периметр стін фортеці - близько 2 км. Підхід до фортеці влаштований через дві брами, в середені фортеці між дворами - ще три брами. За периметром фортеця первісно мала 35 башт, які пов'язані між собою куртинами. Висота стін до 7, товщиною - до 5 м. Вздовж зовнішніх стін збереглось 20 башт відкритого та закритого типів (прямокутних, напівкруглих, восьмигранних та трикутних у плані). Решта башт - напівзруйновані Башти №№27,28,29,35 зруйновані повністю. Башти трьохярусні з бійницями висотою до 11м. З боку суходолу стіни оточені обвідним ровом шириною 14 м. З низки башт зовнішнього мура тільки дві кутові отримали назви: південно-західна - Пушкіна, південно-східна - Овідія (або Дівоча).Внутрішні мури поділяють територію фортеці на три частини. Фортеця має дві зовнішні брами: Головна і Овідіопольська. Головна (Кілійська) брама з боку міста у вигляді напівциркульної арки розташована у двоярусній башті східної стіни. Цитадель (Генуезький замок) - одна з перших споруд фортеці споруджено у вигляді чотирикутника з виступаючими баштами на кутах, мури орієнтовані за частинами світу. Башти круглі, багатоярусні, з підвальними приміщеннями, південно-східна й південно-західна башти споруджені на п'ятигранних підвалинах. У стінах і баштах - вузькі щілини бійниць з широкими напівциркульними камерами з боку двора. Наметові покрівлі башт - черепичні. Зі східної сторони було змуровано з каменю й бетону захисний пояс, що запобігає ушкодженням фортеці від хвиль лиману. Реставровані головна брама, башти Овідія та Пушкіна, окремі ділянки мурів, мінарет. Підйомний міст, перекинутий крізь рів, у XIX ст. було замінено на кам'яний.

Отже, суд дійшов висновку, дану фортецю, взагалі неможливо оцінювати окремо від її території, оскільки виключно у сукупності зі спорудами та прилеглими територіями, фортеця являється пам'яткою архітектури національного значення.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства ФОРТЕЦЯ підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства ФОРТЕЦЯ до відповідача Фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни - задовольнити.

2. Усунути перешкоди у користуванні Комунальним підприємства ФОРТЕЦЯ територією Акерманської фортеці, а саме зобов'язати Фізичну особу-підприємця Бондар Світлану Петрівну (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород - Дністровської (Акерманської) фортеці).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства ФОРТЕЦЯ (65045, м. Одеса, вул. Троїцька, 43, код ЄДРПОУ 37759780,) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 лютого 2018 р.

Суддя О.Ю. Оборотова