Постанова

від 24.04.2019 по справі 916/2411/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2411/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

при секретарі - Арустамян К.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни

на рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2019, суддя в І інстанції Оборотова О.Ю., повний текст якого складено 13.02.2019 в м. Одесі

у справі № 916/2411/18

за позовом: Комунального підприємства "ФОРТЕЦЯ"

до відповідача : фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни

про визнання протиправним розміщення тимчасових споруд та усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року Комунальне підприємство ФОРТЕЦЯ звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни, в якому просило:

- визнати протиправним розміщення відповідачем тимчасових споруд на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці;

- усунути перешкоди у користуванні позивачем територією Аккерманської фортеці шляхом зобов`язання відповідача демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що КП ФОРТЕЦЯ створено на підставі рішення Одеської обласної ради від 18.01.2011р. № 86-VI з метою забезпечення охорони, збереження, реставрації, використання та наукових досліджень споруд і території пам'ятки архітектури та містобудування національного значення Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському. Проте, станом на сьогоднішній день на території Аккерманської фортеці, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ушакова, окрім будівель і споруд переданих позивачу за актом приймання-передачі пам'ятки архітектури, а також споруд, які належать безпосередньо позивачу, наявні тимчасові споруди, які належать відповідачу та розміщені за відсутності правових підстав, що створює перешкоди у веденні законної діяльності позивача та, відповідно, обмежує можливості використання території пам'ятки.

ФОП Бондар С.П. заперечувала проти позову посилаючись на те, що позивачем не надано суду в обґрунтування пред'явлених позовних вимог правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщені тимчасові споруди відповідача, що підтверджувало б наявність права вимоги у позивача про усунення перешкод у користуванні такою земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.02.2019 позов задоволено. Усунено перешкоди у користуванні Комунальним підприємством ФОРТЕЦЯ територією Аккерманської фортеці, а саме зобов'язано фізичну особу-підприємця Бондар Світлану Петрівну демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород - Дністровської (Аккерманської) фортеці). Стягнуто з фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни на користь Комунального підприємства ФОРТЕЦЯ витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

ФОП Бондар у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що позовна заява КП Фортеця містила дві вимоги: 1) визнати протиправним розміщення відповідачем тимчасових споруд на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці; 2) усунути перешкоди користування позивачем територією Аккерманської фортеці, а саме зобов'язати відповідача демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці. При цьому, судом першої інстанції фактично позов задоволено лише частково, вказавши в резолютивній частині оскаржуваного рішення усунути перешкоди у користуванні позивачем територією Аккерманської фортеці, а саме зобов'язати відповідача демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород - Дністровської (Аккерманської) фортеці), а вимогу про визнання протиправним розміщення відповідачем тимчасових споруд на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці взагалі було залишено судом без уваги. У порушення пункту частини п'ятої статті 238 ГПК України, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зроблено висновок щодо вимоги КП Фортеця про визнання протиправним розміщення відповідачем тимчасових споруд на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці.

Судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою посилання ФОП Бондар С.П., що позивачу передано у оперативне управління лише нерухоме майно, а саме комплекс споруд в м. Білгород-Дністровському по вул. Ушакова, при цьому позивачем не надано в обґрунтування своїх позовних вимог правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщено тимчасові споруди відповідача, що підтверджувало б наявність права вимоги у позивача про усунення перешкод у користування такою земельною ділянкою. З акту прийому-передачі пам'ятки архітектури від 01.07.2011 року не вбачається передачі позивачу будь-яких земельних ділянок, окрім комплексу споруд. Крім того, судом першої інстанції залишено без уваги, що комплекс споруд передано позивачу в оперативне управління, що є окремим речовим правом, та не є тотожнім праву власності.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційних скарг сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Враховуючи, що частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 року Одеською обласною радою було прийнято рішення № 86-VІ Про утворення комунального підприємства Фортеця , яким з метою забезпечення збереження пам'ятки архітектури та містобудування національного значення Аккерманська фортеця , що є майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, області, зокрема, вирішено утворити комунальне підприємство Фортеця та затвердити його статут, передати комунальному підприємству Фортеця в оперативне управління комплекс споруд Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському для здійснення статутної діяльності. Управлінню охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації у місячний строк після державної реєстрації комунального підприємства Фортеця передати в установленому законодавством порядку на баланс цього підприємства комплекс споруд Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському.

Відповідно до статуту КП Фортеця , затвердженого розпорядженням Одеської обласної ради від 31.05.2016 № 278/2016-ор, підприємство створене з метою забезпечення охорони, збереження, реставрації, використання та наукових досліджень споруд і території пам'ятки архітектури та містобудування національного значення Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському (далі - Пам'ятка). Предметом діяльності підприємства є, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення захисту Пам'ятки від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація виконання робіт з розроблення науково-проектної документації та проектно-кошторисної документації з ремонту, реставрації та наукових досліджень Пам'ятки, впровадження та благоустрою її території; розроблення програм та проектів архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані Пам'ятки; надання послуг щодо туристичного та екскурсійного відвідування Пам'ятки, фото- та відео- зйомок на її території , використання зображень Пам'ятки та її частин в друкованих, телевізійних та електронних виданнях та засобах масової інформації, інших послуг щодо використання Пам'ятки та її території. Майно підприємства належить на праві спільної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, області та закріплене за підприємством на праві оперативного управління (п.п. 2.1, 2.2, 3.2 статуту).

01.07.2011 року між Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та КП ФОРТЕЦЯ , на підставі Закону України Про охорону культурної спадщини , розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 28.07.2009р. № 3556/А-2009 Про передачу в постійне користування Управлінню охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки для організації території пам'ятки археології Городище Тіра-Білгород за адресою: м. Білгород-Дністровський, Одеська область , рішення Одеської обласної ради № 86-VІ Про утворення комунального підприємства Фортеця , було складено акт прийому-передачі пам'ятки архітектури, за яким Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації передало, а КП ФОРТЕЦЯ прийняло на баланс комплекс споруд пам'ятки архітектури національного значення - Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському по вул. Ушакова, яка складається з визначених в цьому акті споруд цитаделі розташованих на земельних ділянках загальною площею 1,3464 га. З моменту підписання даного акту відповідальність за схоронність пам'ятки архітектури і прилеглої території покладено на КП ФОРТЕЦЯ .

Як вбачається з схеми розташування тимчасових споруд ФОП Бондар С.П., на території Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському відповідачем розміщені тимчасові споруди, що останнім не заперечується у відзиві на позовну заяву.

06.07.2018 року КП ФОРТЕЦЯ звернулося до ФОП Бондар С.П. з листом № 251/1, в якому виклало вимогу надати документи, на підставі яких нею було розміщено ці тимчасові споруди на території фортеці. Отримання відповідачем зазначеного листа 08.07.2018р. підтверджується його підписом на ньому. Проте, відповідач залишив цей лист без відповіді та відповідного реагування, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Предметом даного спору у справі є вимоги КП ФОРТЕЦЯ до ФОП Бондар С.П. визнати протиправним розміщення відповідачем тимчасових споруд на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці; усунути перешкоди у користуванні позивачем територією Аккерманської фортеці шляхом зобов`язання відповідача демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці.

Задовольняючи позов щодо усунення перешкод у користуванні позивачем територією Аккерманської фортеці шляхом зобов`язання відповідача демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 386, 391 ЦК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Білгород-Дністровському затверджено рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 985 - VI від 05.06.2014 року (далі - Порядок). Пунктом 1.3.1. Порядку визначено, що Тимчасова споруда (далі - ТС) - (об'єкт напівстаціонарної торговельної мережі) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, яка встановлюється на визначеному об'єкті благоустрою, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Пунктом 2.1. Порядку передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки, оформлений у відповідності до Порядку, а п. 2.17. Порядку в свою чергу регламентує, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки. У відповідності до п. 2.26. Порядку розміщення ТС самовільно забороняється. У випадку самовільної установки ТС суб'єкту господарювання надається припис на його демонтаж, а у випадку не виконання припису самостійно суб'єктом господарювання - проводиться примусовий демонтаж ТС. Отже, приймаючи до уваги, що в процесі розгляду справи, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про існування правових підстав на розміщення ТС на території КП ФОРТЕЦЯ , суд дійшов висновку, що ФОП Бондар С.П. чинить перешкоди позивачу у користуванні майном - Аккерманською фортецею.

В контексті спірних правовідносин, суд не прийняв правову позицію відповідача, яка ґрунтується на тому, що КП ФОРТЕЦЯ не може звертатися до суду з даним позовом, так як земельна ділянка під фортецею йому не належить. Відповідно до акту прийому-передачі пам'ятки архітектури від 01.07.2011 року Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було передано, а КП ФОРТЕЦЯ прийнято пам'ятку у складі будівель та споруд. Загальна площа земельних ділянок під спорудами, що були передані складає - 1,3464 га.

Судом звернено увагу, що відповідно до акту прийому-передачі пам'ятки архітектури від 01.07.2011 року Аккерманська фортеця прийнята під охорону держави постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963р. за № 970 як пам'ятка архітектури національного значення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що дану фортецю взагалі неможливо оцінювати окремо від її території, оскільки виключно у сукупності зі спорудами та прилеглими територіями, фортеця являється пам'яткою архітектури національного значення.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованим та правомірним висновком суду першої інстанції про задоволення заявлених КП ФОРТЕЦЯ вимог в цій частині, з огляду на таке.

В силу ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становище, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо.

За змістом ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України).

При цьому колегія суддів враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (пред'явити віндікаційний позов).

Предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до особи, яка незаконно володіє цим майном про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як - то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

В силу вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець , у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь - якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Отже, позивачем, який зазначає, що він позбавлений права володіння належним йому майном, невірно обрано спосіб захисту права власності на таке майно, яке захищається шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа спірним майном. Тобто, у випадку, якщо позивач позбавлений можливості володіти спірним майном, а ним володіє і користується відповідач, належним способом захисту має бути віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника.

Таким чином, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, наявність майна у її фактичному володінні, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Судом установлено, що порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Білгород-Дністровському затверджено рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 985 - VI від 05.06.2014 року (далі - Порядок).

Так, п. 1.3.1. Порядку визначено, що тимчасова споруда (далі - ТС) - (об'єкт напівстаціонарної торговельної мережі) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, яка встановлюється на визначеному об'єкті благоустрою, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Пунктом 2.1. Порядку передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки, оформлений у відповідності до Порядку, а п. 2.17. Порядку в свою чергу регламентує, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки.

У відповідності до п. 2.26. Порядку розміщення ТС самовільно забороняється. У випадку самовільної установки ТС суб'єкту господарювання надається припис на його демонтаж, а у випадку не виконання припису самостійно суб'єктом господарювання - проводиться примусовий демонтаж ТС.

Крім того, пунктом 2 рішення Білгород-Дністровської міської ради № 985 - VI від 05.06.2014 року визначено, що розміщення тимчасових споруд в м. Білгород-Дністровському здійснюється відповідно до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд в м. Білгород-Дністровському (далі - Комплексна схема), яка є додатком до цього рішення. З зазначеної Комплексної схеми вбачається, що територія Аккерманської фортеці взагалі не віднесена до місць можливого розміщення тимчасових споруд.

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи по суті, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про наявність правових підстав для розміщення своїх тимчасових споруд на території Аккерманської фортеці.

Судом на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивач є належним титульним володільцем комплексу споруд пам'ятки архітектури національного значення - Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському по вул. Ушакова, розташованих на земельних ділянках загальною площею 1,3464 га., які перебувають у нього на балансі. КП ФОРТЕЦЯ створене з метою забезпечення охорони, збереження, реставрації, використання та наукових досліджень споруд і території пам'ятки архітектури та містобудування національного значення Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення захисту Пам'ятки від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація виконання робіт з розроблення науково-проектної документації та проектно-кошторисної документації з ремонту, реставрації та наукових досліджень Пам'ятки, впровадження та благоустрою її території; розроблення програм та проектів архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані Пам'ятки; надання послуг щодо туристичного та екскурсійного відвідування Пам'ятки, фото- та відео- зйомок на її території, використання зображень Пам'ятки та її частин в друкованих, телевізійних та електронних виданнях та засобах масової інформації, інших послуг щодо використання Пам'ятки та її території. Майно підприємства належить на праві спільної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, області та закріплене за підприємством на праві оперативного управління.

Водночас, у ФОП Бондар С.П. відсутні будь-які дозвільні документи на розміщення тимчасових споруд на території Аккерманської фортеці, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ушакова. Отже, дії відповідача, що полягають у самовільному розміщенні тимчасових споруд на території Аккерманської фортеці, створюють позивачеві перешкоди у здійсненні своєї статутної діяльності та перешкоджають належним чином користуватися та розпоряджатися своїм майном і є протиправними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог КП ФОРТЕЦЯ щодо усунення перешкод у користуванні позивачем територією Аккерманської фортеці шляхом зобов`язання відповідача демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці.

Колегія суддів не бере до уваги викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника про те, що позивачем не надано суду в обґрунтування пред'явлених позовних вимог правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщені тимчасові споруди відповідача, що підтверджувало б наявність права вимоги у позивача про усунення перешкод у користуванні такою земельною ділянкою.

Судом установлено, що КП ФОРТЕЦЯ створене саме з метою забезпечення охорони, збереження, реставрації, використання та наукових досліджень як споруд, так і території пам'ятки архітектури та містобудування національного значення Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському. При цьому, відповідно до акту прийому-передачі пам'ятки архітектури від 01.07.2011 року Аккерманська фортеця прийнята під охорону держави постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 р. за № 970 як пам'ятка архітектури національного значення. Ансамбль Аккерманської фортеці являє собою складну систему з численними будівельними нашаруваннями від XIII до XIX ст. з двома рядами оборонних мурів, зведена з місцевого каменю-вапняку. В плані фортеця являє собою неправильний багатокутник, поділений оборонними мурами на три двори. Периметр стін фортеці - близько 2 км. Підхід до фортеці влаштований через дві брами, в середені фортеці між дворами - ще три брами. За периметром фортеця первісно мала 35 башт, які пов'язані між собою куртинами. Висота стін до 7, товщиною - до 5 м. Вздовж зовнішніх стін збереглось 20 башт відкритого та закритого типів (прямокутних, напівкруглих, восьмигранних та трикутних у плані). Решта башт - напівзруйновані Башти №№27,28,29,35 зруйновані повністю. Башти трьохярусні з бійницями висотою до 11м. З боку суходолу стіни оточені обвідним ровом шириною 14 м. З низки башт зовнішнього мура тільки дві кутові отримали назви: південно-західна - Пушкіна, південно-східна - Овідія (або Дівоча).Внутрішні мури поділяють територію фортеці на три частини. Фортеця має дві зовнішні брами: Головна і Овідіопольська. Головна (Кілійська) брама з боку міста у вигляді напівциркульної арки розташована у двоярусній башті східної стіни. Цитадель (Генуезький замок) - одна з перших споруд фортеці споруджено у вигляді чотирикутника з виступаючими баштами на кутах, мури орієнтовані за частинами світу. Башти круглі, багатоярусні, з підвальними приміщеннями, південно-східна й південно-західна башти споруджені на п'ятигранних підвалинах. У стінах і баштах - вузькі щілини бійниць з широкими напівциркульними камерами з боку двора. Наметові покрівлі башт - черепичні. Зі східної сторони було змуровано з каменю й бетону захисний пояс, що запобігає ушкодженням фортеці від хвиль лиману. Реставровані головна брама, башти Овідія та Пушкіна, окремі ділянки мурів, мінарет. Підйомний міст, перекинутий крізь рів, у XIX ст. було замінено на кам'яний.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дану фортецю взагалі неможливо оцінювати окремо від її території, оскільки виключно у сукупності зі спорудами та прилеглими територіями, фортеця являється пам'яткою архітектури національного значення.

Колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини (ДАЛІ - ЄСПЛ) у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії"від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

При розгляді даного спору судом було дотримано всі три встановлені критерії щодо втручання держави у мирне володіння майном, а саме: 1) втручання в мирне володіння майном є законним, оскільки відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку розміщення тимчасових споруд; 2) втручання має на меті "суспільний", "публічний" інтерес, оскільки, як встановлено судом, дії відповідача, що полягають у самовільному розміщенні тимчасових споруд на території Аккерманської фортеці, створюють позивачеві перешкоди у здійсненні своєї статутної діяльності та перешкоджають належним чином користуватися та розпоряджатися своїм майном і є протиправними; 3) враховуючи всі факти та обставини, встановлені судом, втручання у право на мирне володіння майном є цілком пропорційним визначеним цілям - а саме забезпеченню охорони, збереження, реставрації, використання та наукових досліджень споруд і території пам'ятки архітектури та містобудування національного значення Аккерманської фортеці у м. Білгород-Дністровському, захисту інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області.

Стосовно позовної вимоги позивача визнати протиправним розміщення відповідачем тимчасових споруд на території Білгород-Дністровської (Аккерманської) фортеці, колегія суддів зазначає наступне.

Визнання правомірним чи протиправним розміщення відповідачем тимчасових споруд на території фортеці за своєю сутністю не є вирішенням господарського спору, оскільки такий спосіб захисту не забезпечить відновлення порушеного права позивача. В даному випадку вказана вимога зводиться до вимог прийняти судове рішення про встановлення юридичного факту, що не може бути окремим способом захисту порушеного права і може розглядатися в межах вирішення спору про цивільне право. Встановлення відповідного факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, але не може бути предметом окремого позову, а тому така вимога задоволенню не підлягає.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України унормовано, що у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Разом з цим, в порушення вимог вказаної процесуальної норми, у резолютивній частині оскаржуваного рішення місцевого суду не міститься висновку суду щодо вищевказаної позовної вимоги, у зв'язку з чим з процесуальних мотивів рішення суду підлягає зміні.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 06 лютого 2019 року у справі № 916/2411/18 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Комунального підприємства ФОРТЕЦЯ задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні Комунальним підприємством ФОРТЕЦЯ територією Акерманської фортеці шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) демонтувати тимчасові споруди самовільно розміщені на території Білгород - Дністровської (Акерманської) фортеці.

В решті позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Петрівни (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства ФОРТЕЦЯ (65045, м. Одеса, вул. Троїцька, 43, код ЄДРПОУ 37759780,) витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 06.05.2019.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Поліщук Л.В.