Рішення

від 11.02.2019 по справі 922/121/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/121/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком", 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 30530159 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Рубіжне", 62610, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Березники, пров. Придорожний, 6, код 38580144 про стягнення 127 959,59 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 28.12.2018

відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "Украгроком" про стягнення з ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Рубіжне" 94 333,76 грн. заборгованості за договором поставки №Хк230418/04 від 23.04.2018, 22 209,40 грн. штрафу, 5 189,29 грн. 30% річних та 6 227,14 грн. пені.

Судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Також, до позовної заяви позивачем було додано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та поштове повідомлення про отримання ухвал суду.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ФІРМА "РУБІЖНЕ" (відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАГРОКОМ (позивач по справі) був укладений Договір поставки № Хк230418/04 на умовах товарного кредиту від 23.04.2018 р.

Згідно п. 1.1. Договору поставки Позивач, як Продавець, взяв на себе зобов'язання передати у власність (поставити) Відповідача, як Покупця, Товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого живлення, засоби захисту рослин), вказані у Специфікаціях №№1-2 до Договору (далі -товар), а Відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору поставки Позивач (Продавець) поставив Відповідачу (Покупцю) товар у кількості та асортименті, вказаному у Специфікаціях №№1-2 до Договору поставки, що підтверджується підписаними Сторонами видатковими накладними № Хк000009 від 02.05.2018 на суму 81 581,00 грн. та № Хк000010 від 02.05.2018 на суму 35 716,00 грн.

Згідно п. 2.5. Договору поставки оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до Договору поставки, а саме, згідно специфікації № 1 - 16 316,20 грн. до 14.05.18 р. та 65 264,80 грн. до 30.10.18 р., згідно специфікації № 2 - 7 143,20 грн. до 14.05.18 р. та 28 572,80 грн. до 30.10.18 р.

Згідно банківських виписок, наданих позивачем до матеріалів справи, у строк до 14.05.2018 р. боржник сплатив суму передоплати у розмірі 20 % вартості Товару 23 459,40 грн. (банківська виписка по рахунку за 27.04.18 р.)

Відповідно до умов договору, строк оплати 80 % вартості Товару у сумі 93 837,60 грн. настав 30.10.2018 р., проте, як зазначає Позивач та, що не було спростовано Відповідачем, у встановлений строк Відповідач не виконав своє грошове зобов'язання в повному обсязі, сплативши лише 5 000,00 грн. 19.11.2018 р. на поточний рахунок Позивача (банківська виписка по рахунку за 19.11.18р.).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем не було оплачено Позивачу вартість поставленого товару в розмірі 88 837,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1,2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 5.4. Договору, випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передус даті написання позовної заяви, вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартісно долару СІ ПА (Євро) в національній валюті на банківський день, що передус даті укладання відповідної Специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість Відповідача) може змінюватися Продавцем пропорційно зміні вартості долара США (Євро) в односторонньому порядку за наступною формулою: С = В х (К2/К1) грн.

Сторони погодили, що перерахунок Продавцем вартості неоплаченого Товару за цим пунктом є обов'язковим для Покупця та не потребує підписання Сторонами жодних додаткових угод до Договору.

Станом на 04.01.2019 р. (останній банківський день, що передує дачі написання позовної заяви) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 27,8050 гри./за дол. США (роздруківка веб-сайту www.udinfomi.com).

Станом на 20.04.2018 р. (останній банківський день, що передує даті підписання Додатків (Специфікацій) № 1-2 від 23.04.2018 р.) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 26,1850 грн.

Роздруківки із веб-сайту www.udinform.com. які підтверджують встановлення вищенаведених курсів валют додані до позовної заяви.

Отже ціна товару, поставленого та неоплаченого за Договором, з урахуванням п. 5.4 Договору поставки складає 94 333,76 грн. (згідно розрахунку кінцевої ціни товару в національній валюті України, що підлягає сплаті після зміни ціни неоплаченого товару по формулі, вказаній в договорі).

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки Позивачем Відповідачу товару підтверджується матеріалами справи, не спростований Відповідачем, докази оплати повної вартості отриманого товару матеріали справи не містять, - позов в частині стягнення 94 333,76 грн. основної заборгованості за договором поставки від 23.04.2018 № Хк230418/14 підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховані штраф за порушення термінів платежів у розмірі 22 209,40 грн., 30% річних в сумі 5 189,29 грн. та пеню в сумі 6 227,14 грн.

В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Щодо одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання, суд виходить з такого. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція у господарсько-правових відносинах висвітлена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 17.05.2018 р. № 910/6046/16.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Дані положення укладеного між сторонами Договору повністю узгоджуються із чинним законодавством України, зокрема з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку прострочення Покупцем платежу, Покупець на вимогу Продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати Відповідачем вартості отриманого від Позивача товар згідно Договору перевіривши арифметичний розрахунок 30% річних, пені та штрафу за допомогою програми ОСОБА_3, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу за порушення термінів платежів у розмірі 22 209,40 грн., 30% річних в сумі 5 189,29 грн. та пені в сумі 6 227,14 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Рубіжне" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Рубіжне" (62610, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Березники, пров. Придорожний, 6, код 38580144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 30530159) 94 333,76 грн. заборгованості за договором поставки №Хк230418/04 від 23.04.2018, 22 209,40 грн. штрафу, 5 189,29 грн. 30% річних та 6 227,14 грн. пені.

Судові витрати покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Рубіжне".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Рубіжне" (62610, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Березники, пров. Придорожний, 6, код 38580144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 30530159) - 1 921,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком", 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 30530159.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Рубіжне", 62610, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Березники, пров. Придорожний, 6, код 38580144.

Повне рішення складено 13.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_1