Рішення

від 11.02.2019 по справі 923/938/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року м. Херсон Справа № 923/938/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" м. Херсон код ЄДРПОУ 05396638

до Відповідача : Публічного акціонерного товариство "Таврійська будівельна компанія" м.Херсон код ЄДРПОУ 32702078

про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 305 974,03 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, член Правління, виписка з протоколу засідання Правління від 21.05.2018 № 12

від відповідача - адвокат ОСОБА_2, ордер серії ХС № 105503 від 30.11.2018р.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Позивач - Акціонерне товариство "Херсонобленерго" звернувся до господарського суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного, товариства "Таврійська будівельна компанія" (код ЄДРПОУ 32702078) на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (код 05396638) 279 111,56 (двісті сімдесят дев'ять тисяч сто одинадцять гривень 56 коп.) грн. заборгованості за реактивну енергію; 4 165,35 (чотири тисячі сто шістдесят п'ять гривень 35 копійок) грн. інфляційних втрат; 1 771,99 (одна тисяча сімсот сімдесят одна гривня 99 копійок) грн. 3 % річних; 20 925,13 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 13 копійок) грн. пені, 4 589,61 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язків оплати за спожиту електроенергію за укладеним між сторонами та чинним до цього часу договором № 3668 від 24.02.2006р.

Ухвалою від 24 грудня 2014 року Господарський суд Херсонської області порушив справу № 923/1804/14 про банкрутство Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078.

Суди керуються приписами пункту 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до Боржника.

Згідно з ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

З огляду на викладене, ухвалою від 05.11.2018 відкрито провадження у справі №923/938/18, що розглядається в межах справи про банкрутство № 923/1804/14. Копії ухвали надіслано сторонам та учасникам справи про банкрутство № 923/1804/14.

Ухвалою від 14.12.2018 розгляд справи відкладено.

22.12.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ПКЕЕ, які були чинними до 11.06.2018, та Правил роздрібного ринку електричної енергії, що є чинними з 11.06.2018, немає такого товару як "реактивна електрична енергія", а є поняття перетікання реактивної електричної енергії, тому позивач і не поставляв реактивної електроенергії відповідачу.

Відповідач зазначає, що в позовній заяві і в рахунках відсутній розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії, обчислений відповідно до методики.

Крім того, за посиланнями відповідача, позивач не надав доказів того, що кошти отримані за реактивну електроенергію використовуються ним за цільовим призначенням, оскільки згідно з п. 4.33 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що кошти отримані як плата за перетікання реактивної електроенергії мають використовуватись оператором системи виключно на впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Також відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами отримання рахунків уповноваженою особою відповідача, оскільки одержувачем у рахунках зазначено енергетика відповідача ОСОБА_3, якому не видавалась довіреність на представництво відповідача.

За поясненнями відповідача, за активну електроенергію він сплачував згідно з показниками лічильників та відповідно до встановлених тарифів.

03.12.2018 позивач надав відповідь на відзив, в якому підтримує позовні вимоги та наполягає на їх обґрунтованості та законності.

Ухвалою від 27.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 січня 2019 року.

Ухвалою від 10.01.2019 розгляд справи відкладено на 22.01.2019. В засіданні суду 22.01.2019 судом оголошено перерву до 11.02.2019, про що сторони повідомлені під розписку, оскільки представник відповідача звернула увагу, що з 01.01.2019 представляти інтереси сторін повинні адвокати, у зв'язку з чим заявила про намір підготувати письмове клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки в засідання суду прибув представник позивача, який не є адвокатом.

В засідання суду 11.02.2019 представник відповідача подала письмові пояснення, в яких вважає, що позов підлягає поверненню без розгляду, оскільки в засідання суду 22.01.2019 прибув представник позивача ОСОБА_4, який не є адвокатом.

Крім того, відповідач посилається на те, що договором не передбачено порядку направлення відповідачу рахунків, тому позивачем документально не обґрунтовано дати отримання уповноваженим представником відповідача рахунків, у зв'язку з чим немає підстав і для нарахування штрафних санкцій за неоплату рахунків.

Суд враховує наступне.

Згідно з ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Позовна заява підписана членом правління директором юридичного департаменту ОСОБА_1

До позову додано копію статуту позивача, в якому (п. 11.1) зазначено, що правління є виконавчим колегіальним органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Наглядової ради позивача від 18.05.2018 ОСОБА_5 обрано членом правління з 21.05.2018.

Згідно з випискою з протоколу засідання Правління від 21.05.2018 № 12 визначено члена Правління на представництво інтересів Товариства в судах усіх юрисдикцій - ОСОБА_1

В засідання суду 11.02.2019 прибув член правління, директор юридичного департаменту ОСОБА_1, який є належним представником позивача згідно з ст. 56 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд,

в с т а н о в и в:

24 лютого 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" в особі структурного підрозділу ХМЕМ (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Таврійська будівельна компанія" (код ЄДРПОУ 32702078) - Споживачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 3668 (а.с. 42-47) з додатками, який є чинним на сьогоднішній день.

Згідно з статутом позивача, Акціонерне товариство "Херсонобленерго" є новим найменуванням Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", яке є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго".

Згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" змінено найменування Закритого акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" на Публічне акціонерне товариство "Таврійська будівельна компанія" (код ЄДРПОУ 32702078).

Відповідно до Розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

На момент укладення договору сторони погодились під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ, Правила), (п.2.1 Договору).

Пізніше сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими вносились зміни та доповнення до договору.

Відповідач, згідно з п. 1 додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації", знімає показання електролічильників, встановлених на своїх об'єктах (передбачених у додатку №5 Договору), 24 числа у місяці з 31 днем, 22 числа у місяці з 29 днями, 23 числа у місяці з 30 днями та 21 числа у місяці з 28 днями, та згідно п.п. 1, 2 Додатку № 2 оформлює акт про обсяги використаної електроенергії за розрахунковий період, який надає до розрахункового відділу Позивача протягом 0,5 доби з моменту зняття цих показників.

Рахунки на оплату електричної енергії - Відповідач повинен сплатити у термін, встановлений умовами договору, а саме протягом 5 операційних днів з моменту отримання даного рахунку (передбачено п. 1 додатку № 2 до Договору).

Так, на виконання умов Договору Позивав в період з Травня 2018 року по Жовтень 2018 року здійснював поставку електроенергії, а Відповідач, здійснював її споживання та оплачував рахунки за спожиту активну електричну енергію.

Пунктами 2.3.3, 2.3.4 Договору на Споживача покладено обов'язок оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно умов Договору.

Про обсяги спожитої електроенергії Відповідач звітував Позивачеві за кожний розрахунковий період шляхом надання Позивачеві "ОСОБА_3 про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачам) електроенергії", які Відповідач складав самостійно на підставі показів приладів обліку (п.1, 2 Додатку №2 до Договору).

Згідно п.7.5 Договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Порядок розрахунків та графік зняття показів обліку електричної енергії та подання їх до електропостачальної організації" оформлюється, зокрема акт про прийняття -передавання товарної продукції.

Відповідно до п. 12 Додатку № 9 до Договору, за підсумками розрахункового періоду Постачальник виписує Споживачу рахунок на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Кошти за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок Енергопостачальника протягом 5 днів від дати вказаного рахунку.

Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії зазначено в додатку № 9 до договору, відповідно до якого плата за реактивну енергію розраховується позивачем.

Ґрунтуючись на отриманих від Відповідача даних, Позивач надавав Відповідачеві рахунки для оплати реактивної електричної енергії, які представник Відповідача отримував особисто, що підтверджується відміткою про отримання на примірниках рахунків, які залишилися у Позивача.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів отримання рахунків уповноваженою особою відповідача, виходячи з наступного.

В якості доказів про отримання уповноваженим представником Відповідача рахунків на сплату за реактивну енергію в матеріалах справи № 923/938/18 містяться копії таких рахунків з відміткою про їх отримання ПАТ "ТБК", а також копія довіреності з повноваженнями на їх отримання на представників ОСОБА_3 та ОСОБА_6

В засіданні суду представник відповідача звернув увагу, що на довіреності немає печатки відповідача.

Однак, у ст. 246 ЦК України "Довіреність юридичної особи" внесено зміни, у зв'язку з чим наявність печатки юридичної особи на довіреності вже не є обов'язковою.

Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акти прийому-передачі перетікання реактивної електричної енергії за період з травня 2018р. по жовтень 2018р. підписані, як зі сторони АТ "Херсонобленерго", так і зі сторони ПАТ "ТБК", а отже, господарська операція є узгодженою Сторонами в кількості та на суму, що зазначені у вказаних актах.

Причому зі сторони відповідача, акти прийому-передачі перетікання реактивної електричної енергії підписані уповноваженою особою відповідача - безпосередньо керівником ОСОБА_7 без заперечень.

Крім того, як сам зазначає відповідач, він сплачував позивачу за активну електричну енергію. Суми, які підлягають сплаті за активну електроенергію, зазначені позивачем в тих самих рахунках, що і за реактивну електроенергію.

Відхиляються посилання відповідача на те, що за активну електроенергію він сплачував за показниками лічильників, оскільки між сторонами 24 лютого 2006 року укладено договір про постачання електричної енергії № 3668, яким передбачено певний порядок розрахунків, а умови договору є обов'язковими для сторін згідно з ст. 629 ЦК України.

З огляду на викладене, суд враховує, що відповідач не заперечував факту отримання рахунків від позивача, а оспорює повноваження своїх працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на отримання рахунків, хоча врешті-решт відповідач видав цим працівникам довіреність на право підпису на рахунках (а.с. 50).

Відповідно до п. 3.1.1 Договору Постачальник має право отримувати від споживача своєчасної оплати за електроенергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Проте, протягом періоду з Травня 2018р. - Жовтень 2018 р. Відповідач, отримав від Позивача реактивну електричну енергію в кількості 1341433 кВт/год, що підтверджується рахунками №№ 3668 від 24.05.2018р., 22.06.2018р., 24.07.2018р., 23.08.2018р, 24.09.2018 р., 24.10.2018р. та двосторонніми актами прийому-передачі реактивної енергії за зазначені періоди) та не оплатив її, що призвело до утворення заборгованості в сумі 279111,56 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення відповідачем заявленої до стягнення суми за реактивну електричну енергію в розмірі 279111,56 грн. суду не надано.

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію в розмірі 279111,56 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати платежів за спожиту електричну енергію 1771,99 грн 3 % річних та 4165,35 грн. інфляційних втрат.

Суд перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 1771,99 грн 3 % річних та 4165,35 грн інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку у п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії від 24.02.2006р. № 3668 сторонами погоджено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначеним відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати платежів за реактивну електричну енергію 20925,13 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

При цьому суд враховує, що ухвалою від 24 грудня 2014 року Господарський суд Херсонської області порушив справу № 923/1804/14 про банкрутство Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня).

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

В даному випадку, позивач є поточним кредитором, оскільки вимоги, з якими він звернувся до суду, виникли у зв'язку з несплатою відповідачем за реактивну енергію за рахунками №№ 3668 від 24.05.2018р., 22.06.2018р., 24.07.2018р., 23.08.2018р, 24.09.2018 р., 24.10.2018р., тобто вже після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача №923/1804/14.

Таким чином, штрафні санкції нараховано позивачем правомірно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд врахував, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Крім того, суд зауважує наступне.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року , встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.3 ст.4 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 р. дана Конвенція та Протоколи до неї №2,4,7,11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Розгляд здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.

Згідно з Господарським процесуальним кодексом України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, для надання можливості представникам сторін належним чином підготуватись до засідань та надати всі необхідні докази та міркування, суд розглянув справу у розумні строки.

У зв'язку з задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача згідно з ст. 129 ГПК України.

В засіданні суду після виходу суду з нарадчої кімнати, оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078) на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (м. Херсон вул. Пестеля, 5, код 05396638, поточний рахунок №26008303243802 в ТВБВ №10021/01 ФХОУ АТ Ощадбанк у м. Херсоні МФО 352457, код 02766367):

- 279 111,56 (двісті сімдесят дев'ять тисяч сто одинадцять гривень 56 коп.) грн. заборгованості за реактивну енергію;

- 4 165,35 (чотири тисячі сто шістдесят п'ять гривень 35 копійок) грн. інфляційних втрат;

- 1 771,99 (одна тисяча сімсот сімдесят одна гривня 99 копійок) грн. 3 % річних;

- 20 925,13 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 13 копійок) грн. пені.

- 4 589,61 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 61 копійка) грн витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 14.02.2019.

Суддя Т.Г. Пінтеліна