Ухвала

від 14.02.2019 по справі 540/2652/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 лютого 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/2652/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.11.2018 р. № ХС 2628/1497/АВ/П/ПТ/ПД-ФС,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Херсонській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 13.11.2018 р. №ХС 2628/1497/АВ/П/ПТ/ПД-ФС про накладення штрафу в розмірі 223380 грн.

Ухвалою від 28.12.2018 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її недоліками, надано позивачу строк для їх усунення.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 14.01.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 13.02.2019 р. на 10:00 год.

Ухвалою від 13.02.2019 р. за клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 20.02.2019 р. на 11:00 год.

13.02.2019 р. до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що 10.02.2019 р. отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2019 р. щодо примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Херсонській області від 13.11.2018 р. №ХС 2628/1497/АВ/П/ПТ/ПД-ФС про накладення штрафу в розмірі 223380 грн. Зазначає, що примусове стягнення штрафу в розмірі 223380 грн. завдасть значних наслідків, а саме призведе до покладення на позивача обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді судового чи виконавчого збору, чим буде заподіяно шкоду його правам, свободам та інтересам. Окрім того, позивач стверджує, що доведеться докласти значних зусиль щоб відновити свої права та повернути кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання оскаржуваної постанови. Позивач вважає, що вказані обставини є достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки подання позову не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, тому просить забезпечити позов.

Надаючи оцінку обґрунтованості поданої позивачем заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами ч.2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм слідує, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Фактично, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вжиття заходів забезпечення гарантує виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

З позовної заяви та долучених до неї документів слідує, що постановою Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2018 р. № ХС2628/1497/АВ/П/ПТ/ПД-ФС, у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223380 грн.

Вищевказана постанова прийнята Головним управлінням Держпраці у Херсонській області згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно п.9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Водночас приписами п.11 Порядку № 509 встановлено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи за порушення, які передбачені частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, стягуються органами державної виконавчої служби.

Як слідує з оскаржуваної постанови, вона прийнята на підставі абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, отже, є виконавчим документом і пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

При цьому, ні Порядком № 509, ні ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII не передбачено зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження останніх у судовому порядку.

04.02.2019 р. старшим державним виконавцем Суворовського РВ ДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області ОСОБА_3 за результатами розгляду заяви ГУ Держпраці у Херсонській області відкрито виконавче провадження № 58236488 щодо примусового стягнення штрафу в розмірі 223380 грн., накладеного постановою від 13.11.2018 р. № ХС2628/1497/АВ/П/ПТ/ПД-ФС.

Положеннями п.2 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Враховуючи той факт, що державним виконавцем розпочато примусове виконання постанови про накладення на позивача штрафу, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь, а тому адміністративний позов підлягає забезпеченню у спосіб, передбачений ст.151 КАС України, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - постанови ГУ Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2018 р. № ХС 2628/1497/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Разом з тим суд зазначає, що оскільки позов забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, то відсутні підстави для вжиття додаткового виду забезпечення позову - зупинення дії постанови від 13.11.2018 р.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 156, 248, 256 КАС України, суд -

ухвалив :

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2018 р. № ХС2628/1497/АВ/П/ПТ/ПД-ФС до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 540/2652/18.

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у забезпеченні позову шляхом зупинення дії постанови від 13.11.2018 р. № ХС2628/1497/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Копії ухвали направити сторонам (їх представникам).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Бездрабко О.І.