Постанова

від 14.02.2019 по справі 322/287/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.02.2019 Справа № 322/287/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 322/287/18Головуючий у 1-й інстанції Шиш А.Б. Повний текст рішення складено 26.10.2018 року. Пр. № 22-ц/807/604/19Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Софіївка до ОСОБА_2 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3) про визнання договору оренди землі пролонгованим, зобов'язання укласти додаткову угоду, визнання договору оренди землі з іншою особою недійсним

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ТОВ Софіївка звернулось до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-7), який в подальшому уточнило (а.с. 30-37) та в якому просило:

- визнати укладеним 02.08.2007 року між ТОВ Софіївка та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки, площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- визнати договір оренди землі від 01.11.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2017 року, номер запису про інше речове право НОМЕР_6, недійсним;

- зобов'язати ОСОБА_2 в місячний строк, з дня набрання рішенням суду законної сили, укласти з ТОВ Софіївка додаткову угоду до вказаного договору оренди землі про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що на підставі державного акту на право власності на землю, серії НОМЕР_4, виданого головою Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 10 січня 2006 року, зареєстрованого за № НОМЕР_3, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

02 серпня 2007 року між ТОВ "Софіївка" та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на десять років. Вказаний договір було зареєстровано в Запорізькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 15 липня 2008 року за № НОМЕР_5.

Ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі". Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент підписання договору) встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент підписання договору) регламентує, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За змістом ст. 18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до п. 43 укладеного між сторонами договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоди встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Цього висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 07 березня 2018 року № 702/764/16-ц. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року № 2777цс16.

Таким чином, договір оренди землі між ТОВ "Софіївка" та ОСОБА_2 розпочав свою дію з моменту його державної реєстрації, а саме з 15 липня 2008 року.

Згідно із умовами договору його термін дії 10 (десять) років, отже договір діє з 15 липня 2008 року по 14 липня 2018 року .

П. 8 вищевказаного договору передбачалося, що якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору письмових заперечень орендодавця, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України та ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Так, у ч. 1 ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, ст. 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч. 1 - 5 ст. 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист - повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів ст. ст. 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із ч. 1 - 5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст. 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

У серпні 2017 року директор ТОВ "Софіївка" ОСОБА_4 особисто звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією поновити договір оренди землі та запропонував йому на розгляд додаткову угоду, в якій, крім умов щодо поновлення дії договору, також були запропоновані інші зміни.

ОСОБА_2 угоду отримав, але позитивної відповіді одразу не надав.

Факт звернення директора ТОВ "Софіївка" з пропозицією щодо поновлення договору оренди землі з наданням відповідного проекту додаткової угоди ОСОБА_2 підтвердив особисто в кабінеті юрисконсульта ТОВ "Софіївка" ОСОБА_5, про що свідчить відеозапис цієї розмови, записаний ОСОБА_5 на мобільний телефон.

Крім того, ТОВ "Софіївка" двічі надсилало лист-пропозицію з додаванням проекту додаткової угоди ОСОБА_2 - 08 червня 2018 року та 15 серпня 2018 року.

Ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" (ч. 3 ст. 33 в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору) передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ч. 8, 9 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як зазначалося вище останнім днем дії вищевказаного договору є 14 липня 2018 року.

У жовтні 2017 року до ТОВ "Соіївка" надійшов лист-повідомлення від ОСОБА_2, від 20 вересня 2017 року, про заперечення щодо поновлення договору, та з вимогою про повернення земельної ділянки.

Оскільки ця заява була направлена землевласником не в строк, встановлений законом, а під час дії договору, ТОВ "Софіївка" вважає, що ця заява не має юридичного змісту.

14 листопада 2017 року ТОВ "Софіївка" отримало від ОСОБА_2 лист - повідомлення, в якому останній повідомив, що він не бажає поновлювати договір оренди землі, та просив повернути йому земельну ділянку.

Виходячи з положень ст. 11 ЦК України, ст. 2 ЗУ "Про оренду землі", відповідно до яких права і обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства та укладеного договору, ст. 18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (що діяли на момент укладення), ст. 125, 126 Земельного кодексу України та п. 43 договору, ТОВ "Софіївка" вважає, що направлення відповідачем заяви з проханням повернути йому земельну ділянку, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, є незаконною, оскільки строк закінчення договору оренди ще не настав, а отже лист не створював будь-яких прав і обов'язків для сторін.

ТОВ "Софіївка", починаючи з 14 липня 2018 року і по цей день, продовжує користуватися належною відповідачу земельною ділянкою, в тому числі здійснювало обробіток земельної ділянки, що є предметом договору, посів соняшнику, тощо.

Відповідач, в строк до 15 серпня 2018 року, письмове повідомлення позивачу про заперечення у поновленні договору оренди землі не подав.

Відповідно, повернення цієї земельної ділянки землевласнику не здійснювалося, акт прийому - передачі не складався.

Крім того, ТОВ "Софіївка" є добросовісним орендарем, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди землі від 20 серпня 2007 року, завжди в повному обсязі та без порушення строків сплачував орендну плату орендодавцеві.

Таким чином, із врахуванням вищевказаних нормативно-правових актів, договір оренди землі, укладений 02 серпня 2007 року між ТОВ "Софіївка" та ОСОБА_2 позивач вважає поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З метою встановлення всіх можливих обставин справи, та залучення учасників у повному обсязі, ТОВ "Софіївка" здійснило запит про надання інформації з Державного реєстру речових правна на нерухоме майно, щодо прав на оспорювань земельну ділянку.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 03 травня 2018 року, номер інформаційної довідки 122660040, 01 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_2 уклав договір оренди землі із ОСОБА_3 Договір був зареєстрований 29 листопада 2017 року, номер запису про інше речове право НОМЕР_6.

Разом з тим ОСОБА_2, на думку ТОВ "Софіївка", не мав права укладати договір оренди землі із третьою особою, так як ця земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ "Софіївка", а договір від 02 серпня 2007 року не припинений аж до 14 липня 2018 року, а на сьогоднішній день є пролонгованим.

Тобто договір оренди землі між відповідачем ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, укладений під час дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Софіївка".

Таким чином, ТОВ "Софіївка" вважала, що відмова ОСОБА_2 в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі являється незаконною, і порушує права ТОВ "Софіївка" як орендаря земельної ділянки.

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 18) провадження у цій справі за позовом позивача відкрито.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2018 року (а.с. 140-147) позов ТОВ Софіївка у цій справі задоволено.

Визнано договір оренди землі від 01 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2017 року, номер запису про інше речове право НОМЕР_6, недійсним.

Визнано укладений 02 серпня 2007 року між ТОВ "Софіївка" та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки, площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зобов'язано ОСОБА_2 укласти з ТОВ "Софіївка" додаткову угоду до вказаного договору оренди землі про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка" понесені ним судові витрати в сумі 3524,00 грн.

Всі учасники цієї справи вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача ОСОБА_2

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 153-154) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, стягнути з ТОВ Софіївка понесені судові витрати.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (а.с. 155).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 17 грудня 2018 року (а.с.167), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с.169).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач ТОВ Софіївка подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 у цій справі (а.с. 179-190).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення ...

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення , постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.

Проте, із такими висновками суду першої інстанції можна погодитись лише частково з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на підставі державного акту на право власності на землю, серії НОМЕР_4, виданого головою Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 10 січня 2006 року, зареєстрованого за № НОМЕР_3, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

02 серпня 2007 року між ТОВ "Софіївка" та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на десять років (а.с.8-9).

Вказаний договір було зареєстровано в Запорізькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 15 липня 2008 року за № НОМЕР_5 (а.с.9 зворот).

Ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі". Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент підписання договору) встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент підписання договору) регламентує, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом ст.18 та 20 Закону України "Про оренду землі", які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами ст. 792 ЦК України та ст. 93 ЗК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 210 ЦК України.

В п. 43 укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Софіївка" договору оренди землі, також передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином сторони не домовлялися про початок дії договору з дати його підписання.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоди встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року № 532/384/16-ц.

Таким чином, початком строку дії договору оренди землі між ТОВ Софіївка та ОСОБА_2 необхідно рахувати з моменту державної реєстрації договору - з 15 липня 2008 року.

Вищевказаний договір укладено на десять років, отже він діяв по 14 липня 2018 року , включно.

Проте, судом першої інстанції правильно встановлено, що 01 листопада 2017 року, відповідач ОСОБА_2 уклав договір оренди землі із ФОП ОСОБА_3 Вказаний договір було зареєстровано 29 листопада 2017 року за № НОМЕР_6 (а.с.39).

Ч. 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорювальний правочин).

Також судом першої інстанції зазначено, що договір оренди землі 01 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено під час дії вищезазначеного договору оренди землі, укладеного 02 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Софіївка" (а.с.8-9), а тому він є недійсним.

При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку у цій справі, що позовні вимоги ТОВ "Софіївка" в частині визнання договору оренди землі від 01 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2017 року, номер запису про інше речове право НОМЕР_6 (а.с.52-53), недійсним , є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у цій справі.

Решта висновків суду першої інстанції в оскаржуємому рішенні суду у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

В решті вирішення позовних вимог ТОВ Софіївка у цій справі суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи.

Оскільки, позивач ТОВ Софіївка у суді першої інстанції у цій справі належними, допустимими доказами не довело, що воно має право на поновлення вищезазначеного договору оренди від 02 серпня 2007 року (зареєстрованого 15 липня 2018 року) із ОСОБА_2 відносно земельної ділянки площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те , що 14.11.2017 року та 05.05.2018 року (а.с.38), що визнається ТОВ Софіївка (ст.. 82 ч. 2 ЦПК України), тобто ще до закінчення дії договору із ТОВ "Софіївка" (14 липня 2018 року), останнє отримувало від ОСОБА_2 листи - повідомлення, в яких він, як власник земельної ділянки (орендодавець) повідомляв ТОВ Софіївка про те, що він не бажає поновлювати із ним договір оренди землі, та просив повернути йому вищевказану земельну ділянку.

При цьому, не має значення, чи виконувало ТОВ Софіївка свої зобов'язання за вищезазначеним договором оренди землі із ОСОБА_2 належним чи неналежним чином.

Оскільки, ОСОБА_2, як власник вказаної земельної ділянки, скористався своїм правом на заперечення проти поновлення договору оренди землі із ТОВ Софіївка у передбачений законом строк та спосіб.

ТОВ Софіївка користалось своїм правом на укладення додаткової угоди із ОСОБА_2 в порядку ст.. 33 ЗУ Про оренду землі (а.с.97, 99-104).

Проте, ОСОБА_2 відмовився та не підписав додаткову угоду до вищезазначеного договору оренди землі із ТОВ Софіївка (а.с.15).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

При вищевикладених обставинах, в силу вимог ст. 33 ЗУ Про оренду землі переважне право ТОВ Софіївка на укладення договору оренди із ОСОБА_2 припинилось при закінченні вищезазначеного строку договору оренди землі - 14 липня 2018 року.

Тому, при вказаних встановлених судом фактичних обставинах цієї справи, безпідставними у цій справі є посилання ТОВ Софіївка на те, що воно, як орендар, продовжувало користувались вищезазначеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору 14 липня 2018 року, зі згоди власника землі - ОСОБА_2 та що останній проти цього не заперечував , а тому безпідставними у цій справі є позовні вимоги ТОВ Софіївка до ОСОБА_2 про визнання укладеним 02.08.2007 року між ТОВ Софіївка та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки, площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а тому суд першої інстанції мав відмовити в їх задоволенні позивачеві у цій справі.

Позовні вимоги ТОВ Софіївка до ОСОБА_2 про зобов'язання останнього укласти з ТОВ "Софіївка" додаткову угоду до вказаного договору оренди землі про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є похідними від первісних позовних вимог позивача ТОВ Софіївка до ОСОБА_2 про визнання укладеним 02.08.2007 року між ТОВ Софіївка та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки, площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В разі відмови судом у задоволенні первісних позовних вимог, похідні від них позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Крім того, ОСОБА_2, як власник вказаної земельної ділянки, після закінчення строку дії вищезазначеного договору із ТОВ Софіївка 14 липня 2018 року має право має право на свій розсуд розпоряджатись своєю земельною ділянкою, зокрема, передавати її в оренду іншим особам, обробляти самостійно тощо.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2., як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, лише частково ґрунтуються на законі та доказах.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_2, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині задоволення позовних вимог позивача щодо визнання недійсним договору оренди землі із ФОП ОСОБА_3 у цій справі відсутні.

Відповідачі, та зокрема відповідач ОСОБА_2 не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача у цій частині.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема відповідачем ОСОБА_2 апеляційному суду не надані.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2018 року у цій справі в частині визнання укладеного 02 серпня 2007 року між ТОВ "Софіївка" та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки, площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; зобов'язання ОСОБА_2 укласти з ТОВ відповідальністю "Софіївка" додаткову угоду до вказаного договору оренди землі про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, солідарного з ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Софіївка" понесені ним судові витрати в сумі 3524,00 грн. слід скасувати; ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ТОВ "Софіївка" у цій справі відмовити у повному обсязі; стягнути з ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Софіївка" понесені судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 1762,00 грн. (а.с.1) по 881,00 грн. з кожного окремо (ст. 141 ч. 13 ЦПК України - пропорційно до суми задоволених позовних вимог позивача у цій справі - 1 (одна) та відсутність солідарного обов'язку по його сплаті між відповідача у цій справі ); в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Разом із цим, встановлено, що в силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 при вищевикладених обставинах, останній має право на компенсацію за рахунок позивача ТОВ Софіївка судових витрат пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом у розмірі 881,00 грн. (2643,00 грн. а.с.164).

В силу вимог ст. 141 ч. 10 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_2 має сплатити на користь ТОВ Софіївка судовий збір 881,00 грн. за подачу позову позивачем до суду першої інстанції в частині задоволених вимог позивача про визнання недійсним договору, а ТОВ Софіївка має сплатити на користь ОСОБА_2 судовий збір 881,00 грн. за подачу ним апеляційної скарги у цій справі, то апеляційний суд вважає за доцільне провести взаємозалік цих сум.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367-369, 371 - 372, 374- 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2018 року у цій справі в частині

- визнання укладеного 02 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіївка" та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки, площею 6,36 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- зобов'язання ОСОБА_2 укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіївка" додаткову угоду до вказаного договору оренди землі про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором,

- солідарного з ОСОБА_2 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка" понесені ним судові витрати в сумі 3524,00 грн.

скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка" у цій справі відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка" (РНОКПП 03751406) понесені судові витрати у вигляді судового збору 881,00 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 14.02.2019 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.