Постанова

від 26.05.2021 по справі 322/287/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 322/287/18

провадження № 61-6042св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Софіївка ,

відповідачі: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Софіївка на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в складі колегії суддів Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ТОВ Софіївка звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання договору поновленим, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що 02 серпня 2007 року ТОВ Софіївка та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки площею 6,36 га з кадастровим номером 2323685900:12:014:0008, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, строком на 10 років. Договір зареєстрований 15 липня 2008 року за № 040827400105. Позивач неодноразово надсилав ОСОБА_1 лист-пропозицію про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий термін разом з проєктом додаткової угоди.

14 листопада 2017 до ТОВ Софіївка надійшов лист-повідомлення ОСОБА_1 , в якому він заперечив проти поновлення договору та вимагав повернення земельної ділянки. Позивач уважає, що вказаний лист не має юридичної сили, оскільки надісланий відповідачем у період дії договору оренди земельної ділянки, в той час як законом передбачено право орендодавця заперечити щодо поновлення договору протягом місяця з дня закінчення терміну його дії.

Указує, що починаючи з 14 липня 2018 року (дата закінчення дії договору) позивач продовжує добросовісно здійснювати права та обов`язки орендаря, відповідач у строк до 15 серпня 2018 року повідомлення про заперечення проти поновлення договору не надіслав, у зв`язку з чим такий договір вважається поновленим на той самий строк.

Зазначає також, що 01 листопада 2017 року, тобто в період дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ Софіївка та ОСОБА_1 , відповідач уклав договір оренди тієї ж земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2 , який підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням уточненої позовної заяви ТОВ Софіївка просило суд:

- визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 02 серпня 2007 року між ТОВ Софіївка та ОСОБА_1 , поновленим на той самий строк і на тих самих умовах;

- визнати договір оренди землі, укладений 01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 недійсним;

- зобов`язати ОСОБА_1 укласти з ТОВ Софіївка додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2007 року про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2018 року позов задоволено:

- визнано договір оренди землі від 01 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2017 року, недійсним;

- визнано укладений 02 серпня 2007 року між ТОВ Софіївка та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 6,36 гектарів кадастровий номер 2323685900:12:014:0008, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- зобов`язано ОСОБА_1 укласти з ТОВ Софіївка додаткову угоду до вказаного договору оренди землі про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що направлення ОСОБА_1 у жовтні та листопаді 2017 року заяв про небажання поновлювати договір оренди та повернення земельної ділянки не відповідає вимогам закону, оскільки строк закінчення договору оренди ще не настав, а тому відповідні листи не створювали будь-яких юридичних наслідків для сторін договору.

Суд уважав, що оскільки ТОВ Софіївка , починаючи з 14 липня 2018 року продовжує користуватися належною відповідачу земельною ділянкою, а орендодавець у період з 14 липня 2018 року по 15 серпня 2018 року письмове повідомлення про відмову в поновленні договору оренди землі не подав, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Визнаючи недійсним договір оренди землі, укладений 01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що вказаний договір укладений в період дії договору оренди цієї ж земельної ділянки від 02 серпня 2007 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2007 року поновленим та зобов`язання укласти додаткову угоду скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову; рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2017 року недійсним залишено без змін; змінено розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те , що 14 листопада 2017 року та 05 травня 2018 року, тобто ще до закінчення дії договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ Софіївка листи-повідомлення, в яких він як власник земельної ділянки та орендодавець повідомив ТОВ Софіївка про те, що він не бажає поновлювати договір та просив повернути йому земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції вважав, що за встановлених фактичних обставин справи відсутні підстави для визнання договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2007 року поновленим та зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду.

У частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

18 березня 2019 року ТОВ Софіївка подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2007 року поновленим і зобов`язання укласти додаткову угоду та просило її скасувати в указаній частині як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Указує, що листи-повідомлення ОСОБА_1 , у яких відповідач заперечував проти пропозиції позивача поновити договір оренди, надіслані з порушенням строку, встановленого законом, а також не містили обґрунтування такої відмови.

Зазначає, що при поновленні договору оренди земельної ділянки на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі орендар не повинен повідомляти орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору. При цьому відсутність заперечень ОСОБА_1 щодо поновлення договору протягом місяця після спливу його дії свідчить про мовчазну згоду відповідача продовжити договірні відносини з ТОВ Софіївка .

Аналіз вимог касаційної скарги свідчить, що в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 01 листопада 2017 року постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,36 га кадастровий номер 2323685900:12:014:0008 з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

02 серпня 2007 року ТОВ Софіївка та ОСОБА_1 уклали договір оренди вказаної земельної ділянки строком на десять років. Договір зареєстровано в Запорізькій регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 15 липня 2008 року за № 040827400105, термін дії договору - до 14 липня 2018 року включно.

01 листопада 2017 року, тобто в період дії договору від 02 серпня 2007 року, ОСОБА_1 уклав договір оренди щодо тієї ж земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2 , який було зареєстровано 29 листопада 2017 року за № 23685974.

Суд першої інстанції встановив, що в серпні 2017 року директор ТОВ Софіївка пропонував ОСОБА_1 поновити договір оренди земельної ділянки, надавши йому проєкт додаткової угоди, яка окрім поновлення терміну дії договору передбачала внесення змін до нього.

14 листопада 2017 року ТОВ Софіївка отримало від ОСОБА_1 лист-повідомлення, датований 20 вересня 2017 року, в якому власник земельної ділянки (орендодавець) повідомив орендаря про те, що він не бажає поновлювати з ним договір оренди землі та просить повернути йому земельну ділянку. Аналогічний за змістом лист отриманий ТОВ Софіївка 05 травня 2018 року.

ТОВ Софіївка неодноразово надсилало ОСОБА_1 листи-пропозиції щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з додаванням проєкту додаткової угоди, останні з яких датовані 08 червня 2018 року та 15 серпня 2018 року.

Після закінчення строку дії договору (14 липня 2018 року) ТОВ Софіївка продовжує користуватися належною відповідачу земельною ділянкою та обробляти її. Протягом місяця з дня закінчення строку дії договору ОСОБА_1 письмового повідомлення позивачу про заперечення у поновленні договору оренди землі не подав.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами в місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19 ) зроблено висновок, що частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі , то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19) зазначено, що висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду дійшла також у справі № 908/299/18, вказавши у постанові від 26 травня 2020 року, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі , належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту . Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказаних приписів та висновків не врахували та помилково дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання договорів оренди поновленими, що фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин .

За таких обставин, пред`явивши в справі, що переглядається, позовні вимоги про визнання договору оренди землі поновленим та зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду без викладення її змісту, позивач обрав неналежний спосіб захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ Софіївка про визнання договору оренди поновленим та зобов`язання вчинити дії, однак помилився щодо мотивів такої відмови, постанова апеляційного суду підлягає зміні в оскарженій частині з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови на підставі частини четвертої статті 412 ЦПК України.

З урахуванням того, щоВерховний Суд змінює судове рішення, але виключно в частині мотивів його прийняття, новий розподіл судових витратне здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Софіївка задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Софіївка до ОСОБА_1 про визнання договору оренди поновленим та зобов`язання вчинити дії змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов