Постанова

від 13.02.2019 по справі 616/1/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

справа № 616/1/18

провадження № 22-ц/818/828/19

13 лютого 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідач - ОСОБА_2,

відповідач - Фермерське господарство Агротемп 2015 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року в складі судді Рикова М.І.,

у с т а н о в и в:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2, Фермерського господарства Агротемп 2015 (далі - ФГ Агротемп 2015 ) про визнання недійсними наказу, договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, повернення земельної ділянки.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що рішенням Великобурлуцької ради Харківської області ХУШ сесії ХХШ скликання від 28 грудня 2001 року з активного обробітку виведено та переведено у пасовища 76,3 га ріллі із земель запасу і резервного фонду Великобурлуцької селищної ради, частина яких належала ПОСП Нива та використовувалася мешканцями с. Голубівка Великобурлуцького району Харківської області для випасу худоби.

30 вересня 2014 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 22,6996 га, що розташована на території Великобурлуцького району Харківської області, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером 465025163214.

На підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 грудня 2015 року № 4781-СГ ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 22,6996 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована за межами населених пунктів Великобурлуцької селищної ради на території Великобурлуцького району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

31 грудня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований 14 березня 2016 року у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру за номером 13716937.

31 травня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано Наказ № 4698-СГ Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду , на підставі якого 03 червня 2016 року ОСОБА_2 передав цю земельну ділянку в суборенду ФГ Агротемп 2015 . Договір суборенди б/н зареєстрований у Головному управлінні Держземагенства у Харківській області 07 червня 2016 року, номер запису 14880583.

Зазначає, що, незважаючи на неодноразові звернення до органів прокуратури, внутрішніх справ, депутата селищної ради та інших контролюючих органів, обробка ріллі здійснюється агрохімікатами, в тому числі за допомогою засобів авіаційного транспорту. Оскільки вказана земельна ділянка примикає до населеного пункту, отруйні речовини потрапляють на подвір'я мешканців села, у зв'язку з чим створюється небезпека забруднення колодязів добривами внаслідок ерозійного небезпечного вододілу з ухилами на земельній ділянці.

Крім того, вважає, що ОСОБА_2 не мав наміру та можливостей обробляти надану йому в оренду спірну земельну ділянку, оскільки не здійснив державної реєстрації фермерського господарства, а в подальшому передав її в суборенду ФГ Агротемп 2015 , яке вже використало своє право на отримання не на конкурсних умовах земельної ділянки для ведення фермерського господарства з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 5,737 га на території Великобурлуцького району Харківської області згідно з договором суборенди від 28 грудня 2015 року, укладеним з ОСОБА_3

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 грудня 2015 року № 4781-СГ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 31 грудня 2015 року (кадастровий номер НОМЕР_2), укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2; визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 03 червня 2016 року (кадастровий номер НОМЕР_2), укладений між ОСОБА_2 та ФГ Агротемп 2015 ; скасувати державну реєстрацію прав за договором оренди земельної ділянки від 31 грудня 2015 року (кадастровий номер НОМЕР_2); зобов'язати ФГ Агротемп 2015 повернути земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) у володіння держави.

02 травня 2018 року Капинос Анастасія Дмитрівна - представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що позов пред'явлено неналежним позивачем, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження повноважень на звернення до суду за захистом суспільного інтересу від імені територіальної громади с. Голубівка Великобурлуцького району Харківської області; цільове призначення спірної земельної ділянки не змінено, оскільки це нерухоме майно внесено до форми 6-зем в 1999 році при первинній реєстрації земельних ділянок та картографічних матеріалів колишнього КСП Нива та обліковується в Державному земельному кадастрі згідно зі звітністю 6-зем за період з 1999 року по 2015 рік як рілля; позов не є доведеним, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами.

16 травня 2018 року Куліш Анатолій Іванович - представник ФГ Агротемп 2015 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що договір суборенди земельної ділянки від 03 червня 2016 року (кадастровий номер НОМЕР_2) укладений між ОСОБА_2 та ФГ Агротемп 2015 з дотриманням вимог статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), згідно з якою орендована земельна ділянка або її частина за згодою орендодавця може передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі; до участі у справі не залучено державного реєстратора, що унеможливлює ухвалення рішення щодо скасування державної реєстрації; позов в частині зобов'язання повернути земельну ділянку у володіння держави не ґрунтується на законі, оскільки органом, що уповноважений державою передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, на даний час є Головне управління Держземагенства у Харківській області.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов не є доведеним.

19 листопада 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив обставин у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінку рішенню Великобурлуцької ради Харківської області ХУШ сесії ХХШ скликання від 28 грудня 2001 року, яким з активного обробітку виведено та переведено у пасовища 76,3 га ріллі із земель запасу і резервного фонду Великобурлуцької селищної ради Харківської області, та не звернув увагу на те, що збільшення площі пасовищ ПОСП Нива та ПСП Маяк відбулося саме за рахунок площі земель, переведених у пасовище цим рішенням органу місцевого самоврядування.

Вказує, що використання земельної ділянки для випасання худоби та ведення фермерського господарства є різними видами цільового використання земель сільськогосподарського призначення. Для зміни категорії земель сільськогосподарського призначення з пасовища на ріллю необхідно виконати приписи статей 123, 186-1 ЗК України щодо розробки проекту відведення земельної ділянки, його погодження та затвердження. Затвердження у даному випадку проекту земельної ділянки порушує вимоги законодавства щодо охорони земель.

Відповідно до вимог частини 3 статті 47 Закону України Про охорону земель забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення грунтозахисних заходів. На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. Однак суд першої інстанції не дав оцінки акту обстеження малопродуктивних земель, згідно з яким спірна земельна ділянка має вузький ерозійний небезпечний вододіл з мережею промоїн від 2 до 10 градусів, що свідчить про порушення законодавства щодо охорони земель.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16, та не з'ясував, чи мав ОСОБА_2 намір та можливості використовувати надану йому в оренду земельну ділянку для здійснення фермерського господарства.

Рішення суду першої інстанції ухвалено без врахування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (справи Кузнєцов та інші проти Російської Федерації , Серявін та інші проти України , Проніна проти України , Суомінен проти Фінляндії ).

19 грудня 2018 року Капинос А.Д. - представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подала відзив на апеляційну скаргу.

20 грудня 2018 року Куліш А.І. - представник ФГ Агротемп 2015 подав відзив на апеляційну скаргу.

У відзивах представники відповідачів просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзиви мотивовано тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 та Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області рішення суду першої інстанції не оскаржили правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 1 статті 47 ЦПК України).

З урахуванням положень статей 4, 47 ЦПК України право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів є процесуальним правом.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Великобурлуцької ради Харківської області ХУШ сесії ХХШ скликання від 28 грудня 2001 року з активного обробітку виведено та переведено у пасовища 76,3 га ріллі із земель запасу і резервного фонду Великобурлуцької селищної ради, частина яких належала ПОСП Нива та використовувалася мешканцями с. Голубівка Великобурлуцького району Харківської області для випасу худоби.

30 вересня 2014 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 22,6996 га, що розташована на території Великобурлуцького району Харківської області, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером 465025163214.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 грудня 2015 року № 4781-СГ ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 22,6996 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована за межами населених пунктів Великобурлуцької селищної ради на території Великобурлуцького району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

31 грудня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований 14 березня 2016 року у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру за номером 13716937.

31 травня 2016 року Головним управління Держгеокадастру у Харківській області видано наказ № 4698-СГ Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду , на підставі якого 03 червня 2016 року ОСОБА_2 передав цю земельну ділянку в суборенду ФГ Агротемп 2015 . Договір суборенди б/н зареєстрований у Головному управлінні Держземагенства у Харківській області 07 червня 2016 року, номер запису 14880583.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1, на обґрунтування позовних вимог зазначила, крім іншого, що ОСОБА_2 не мав наміру та можливостей обробляти надану йому в оренду спірну земельну ділянку, оскільки не здійснив державної реєстрації фермерського господарства, а в подальшому передав її в суборенду ФГ Агротемп 2015 , яке вже використало своє право на отримання не на конкурсних умовах земельної ділянки для ведення фермерського господарства з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 5,737 га на території Великобурлуцького району Харківської області згідно з договором суборенди від 28 грудня 2015 року, укладеним з ОСОБА_3

Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає? що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, відповідно до пункту 10 частини 2 цієї ж статті - визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 цього Кодексу передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища, власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Згідно з пунктами в , г , д частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача) (правові позиції, що містяться в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17 та № 915/1284/17, № 915/1283/17).

У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржувааний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначені статтями 21, 393 ЦК України та пунктом г частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обгрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача (правова позиція, що міститься в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 903/857/17).

Судом встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 22,6996 га, що розташована на території Великобурлуцького району Харківської області, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером 465025163214 30 вересня 2014 року, власник - Головне управління Держземагенства у Харківській області, яке не звернулось за захистом прав стосовно цього нерухомого майна. Ця обставина виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб'єктів, у тому числі і для Держави Україна, та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави через прийняття оскаржуваних рішень та укладення оспорюваних угод оренди та суборенди.

Позов пред'явлено, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. ОСОБА_1 не є стороною договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2015 року (кадастровий номер НОМЕР_2), укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2, та договору суборенди земельної ділянки від 03 червня 2016 року (кадастровий номер НОМЕР_2), укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Агротемп 2015 . Права позивача укладенням цих угод, а також виданням наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 грудня 2015 року № 4781-СГ про надання в оренду ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не порушуються.

Оскільки позов у цій справі подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, підстав для задоволення позову про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 грудня 2015 року № 4781-СГ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2015 року (кадастровий номер НОМЕР_2), укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 03 червня 2016 року (кадастровий номер НОМЕР_2), укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Агротемп 2015 , немає.

Вимоги щодо скасування державної реєстрації прав за договором оренди земельної ділянки від 31 грудня 2015 року (кадастровий номер НОМЕР_2) та зобов'язання ФГ Агротемп 2015 повернути земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) у володіння держави також не підлягають задоволенню, як похідні від спору.

Крім того, ОСОБА_1, на обґрунтування позовних вимог зазначила, крім іншого, що обробка ріллі здійснюється агрохімікатами, в тому числі за допомогою засобів авіаційного транспорту. Оскільки вказана земельна ділянка примикає до населеного пункту, отруйні речовини потрапляють на подвір'я мешканців села, у зв'язку з чим створюється небезпека забруднення колодязів добривами внаслідок ерозійного небезпечного вододілу з ухилами на земельній ділянці.

Разом з тим, щодо цих вимог не зазначений спосіб захисту прав або інтересів ОСОБА_1, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

За правилами пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частин 2 статті 5 ЦПК України).

З огляду на приписи вказаних норм процесуального права, суд позбавлений можливості визначити у своєму рішенні відповідний спосіб захисту щодо вимоги про створення небезпеки забруднення колодязів добривами внаслідок ерозійного небезпечного вододілу з ухилами на земельній ділянці.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини 1 статті 376 ЦПК України)

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга підлягає ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2, Фермерського господарства Агротемп 2015 про визнання недійсними наказу, договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, повернення земельної ділянки - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова