Постанова

від 13.02.2019 по справі 761/27515/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м . Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий у 1-й інстанції - Мальцев Д.О.

№22-ц/824/1736/2019 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №761/27515/13-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Українець Л.Д.

суддів Чобіток А.О. ,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Федорчук Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бандола Олександр Олексійович, ТОВ Інтервіамонт , ТОВ Інтерінвестброк про визнання дій неправомірними та скасування постанов приватного виконавця , -

В С Т А Н О В И В

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О.

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. перебувало виконавче провадження №56866937, відкрите 26.07.2017 року на підставі виконавчого листа №761/27715/13-ц, виданого 20.07.2018 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтервіамонт 7 756 352, 54 грн., з яких: сума основного боргу - 2 139 000, 00 грн., пеня - 3 084 350, 09 грн., 3% річних - 363 220, 00 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 169 782, 45 грн.

У межах виконавчого провадження приватним виконавцем винесено наступні постанови: постанова від 26.07. 2018 року про арешт коштів боржника; постанова

від 26.07.2018 року про арешт майна боржника; постанова від 27.07.2018 року про арешт корпоративних прав; постанова від 02.08.2018 року про арешт корпоративних прав; постанова від 02.08.2018 року про арешт коштів боржника.

Вважав зазначені постанови незаконними та такими, що винесені з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки ухвалою Верховного суду від 23.07.2018 року було зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 03.07.2018 року по справі №761/27715/13-ц.

Ураховуючи наведене просив суд:

визнати дії приватного виконавця неправомірними;

визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця від 26.07.2018 року про арешт коштів боржника;

визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця від 26.07.2018 року про арешт майна боржника;

визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця від 27.07.2018 року про арешт корпоративних прав;

визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця від 02.08.2018 року про арешт корпоративних прав;

визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця від 02.08.2018 року про арешт коштів боржника .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення вимог скарги в повному обсязі.

Зазначає, що судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку тому факту, що 12.07.2018 року боржником подано касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03.07.2018 року у справі №761/27515/13-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 року зупинено виконання судових рішень, тому всі дії, які вчинені приватним виконавцем на примусове виконання оскаржуваних рішень судів після цієї дати є незаконними, як такі, що вчинені всупереч забороні суду на вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням оскаржуваних рішень судів.

Звертає увагу на те, що сам текст ухвали Верховного Суду від 23.07.2018 року виготовлено та опубліковано в ЄДРСР лише 06.08.2018 року, що унеможливило звернення боржника до приватного виконавця з приводу зупинення виконавчого провадження та призвело до накладення неправомірних арештів на кошти, рухоме та нерухоме майно та корпоративні права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. перебуває виконавче провадження №56866937, відкрите 26.07.2017 року на підставі виконавчого листа №761/27515/13-ц, виданого 20.07.2018 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтервіамонт 7 756 352,54 грн., з яких: сума основного боргу - 2 139 000,00 грн., пеня - 3 084350,09 грн., 3% річних - 363 220,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 169 782,45 грн.

Як убачається з копій матеріалів виконавчого провадження №56866937, в межах виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено, зокрема, наступні постанови: постанову від 26.07.2018 року про арешт коштів боржника; постанову від 26.07.2018 року про арешт майна боржника; постанову від 27.07.2018 року про арешт корпоративних прав; постанову від 02.08.2018 року про арешт корпоративних прав; постанову від 02.08.2018 року про арешт коштів боржника.

Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19.03.2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 03.07.2018 року по справі №761/27515/13-ц.

Постановою від 09.08.2018 року приватним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №56866937 зупинено.

Звертаючись в суд з даною скаргою ОСОБА_3 посилався на те, що зазначені вище постанови приватного виконавця є неправомірними, оскільки ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року було зупинено виконання оскаржуваних судових рішень.

Відповідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови приватного виконавця винесені у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження , оскільки на час їх винесення жодною із сторін виконавчого провадження не було надано приватному виконавцю копії ухвали Верховного суду про зупинення виконання рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всієї території України. Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України Про виконавче провадження .

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в тому числі і за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 цього Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

На підставі ухвали суду касаційної інстанції про зупинення виконання оскарженого рішення виконавець не здійснює дії з примусового виконання рішення суду. Тобто, така ухвала суду касаційної інстанції зобов'язує виконавця не проводити дії з примусового виконання рішення суду, перешкоджає проведенню виконавчих дій.

На підставі ч.2 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Встановлено, що приватний виконавець не був стороною у справі №761/27515/13-ц та ухвала Верховного Суду від 23 липня 2018 року йому не надсилалася.

Зматеріалів виконавчого провадження вбачається, що лише 06.08.2018 року боржник звернувся до приватного виконавця з клопотанням про зупинення виконавчого провадження.

Як вірно зауважено судом, будь-яких доказів на підтвердження того, що приватному виконавцю до 06.08.2018 року було відомо про наявність ухвали Верховного Суду від 23.07.2018 року, матеріали справи не містять.

09.08.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №56866937.

У період з 06.08.2018 року по 09.08.2018 року приватним виконавцем не виносилася жодна постанова та дії щодо примусового виконання судового рішення не вчинялися.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить жодного посилання на порушення приватним виконавцем норми Закону України "Про виконавче провадження", яким приватний виконавець зобов"язаний керуватися при виконанні судового рішення.

Колегія суддів вважає, що накладенням арешту на майно боржника за виконавчим листом не порушує право боржника, оскільки Верховним Судом лише зупинено виконання рішення суду і державний виконавець не вчинив жодної дії щодо реального виконання рішення суду. Виконання рішення суду зупинено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови приватного виконавця винесені у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження , оскільки на час їх винесення жодною із сторін виконавчого провадження не було надано приватному виконавцю копії ухвали Верховного Суду про зупинення виконання рішення.

Відповідно положень ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушень прав скаржника не відбулося, а дії приватного виконавця Бандоли О.О. відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження , та вірно відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав до її скасування.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач Л.Д. Українець

Судді А.О. Чобіток

В.А. Шебуєва