Постанова

від 09.06.2020 по справі 761/27515/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 761/27515/13-ц

провадження № 61-40033 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Інтервіамонт ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Інтерінвестброк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня

2018 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д.,

Кравець В. А., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю Інтервіамонт (далі - ТОВ Інтервіамонт , товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість

за договором купівлі-продажу цінних паперів у розмірі 7 756 352,54 грн,

з яких: сума основного боргу - 2 139 000,00 грн; пеня - 3 084 350,09 грн;

три проценти річних - 363 220,00 грн та інфляційні втрати у розмірі

2 169 782,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18 березня 2011 року

між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б249-1, за умовами якого товариство зобов`язалося передати у власність ОСОБА_1 цінні папери на суму 2 139 000,00 грн,

а останній зобов`язався прийняти їх та здійснити відповідну оплату. Товариство свої зобов`язання за договором виконало, що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 18 березня 2011 року, проте ОСОБА_1 не здійснив оплату придбаних цінних паперів у строки, визначені договором.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ТОВ Інтервіамонт просило суд позов задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада

2014 року, внесеною до журналу судового засідання, до участі у справі залучено як співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю Аверс-Сіті (далі - ТОВ Аверс-Сіті ) та як третю особу - товариство

з обмеженою відповідальністю Інтерінвестброк (далі -

ТОВ Інтерінвестброк ).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня

2016 року задоволено клопотання ТОВ Інтервіамонт про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ Аверс-Сіті , провадження у цій частині закрито.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня

2018 року позов ТОВ Інтервіамонт задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Інтервіамонт заборгованість

за договором купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року

№ Б249-1 у розмірі 2 139 000,00 грн, пеню у розмірі 3 084 350,09 грн,

три проценти річних у розмірі 363 220,00 грн, інфляційну складову у розмірі 2 169 782,45 грн та 3 441,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів, а тому має нести цивільно-правову відповідальність, передбачену законом та умовами договору.

Районний суд зазначив, що сторони передбачили у договорі купівлі-продажу цінних паперів порядок нарахування пені (пункт 5.1 договору). При цьому відповідач доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо сплати коштів за договором суду не надав, розрахунок пені, наданий товариством, відповідає вимогам закону та умовам договору.

Крім того, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Указані розрахунки, зроблені позивачем, є вірними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня

2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щосудом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Апеляційний суд вказав, що відповідач не виконав зобов`язань, взятих

на себе за договором купівлі-продажу цінних паперів, а тому має сплатити вартість цінних паперів, яка визначена у договорі, та штрафні санкції

за несвоєчасне виконання умов договору.

Крім того, відповідач не заявляв про застосування позовної давності

до спірних правовідносин, а норми ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання на вказані правовідносини не поширюються.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 761/27515/13-ц із Шевченківського районного суду міста Києва, зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі, надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 20 квітня 2016 року

№ 2741/15-34/2742/15-33/2743/15-32, відповідно до якого друкований текст на аркушах договору купівлі-продажу цінних паперів виконаний

за допомогою різних струменевих принтерів, тобто в різний період часу,

що свідчить про можливу недостовірність наданого позивачем доказу.

Вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання переходу спірних векселів до відповідача і чи були вони на момент продажу власністю товариства.

Крім того, розмір пені, стягнутої за оскаржуваними судовими рішеннями

на користь позивача, значно перевищує розмір основної заборгованості, однак судами самостійно не застосовано положення частини третьої статті 551 ЦК України та не зменшено розмір пені, заявленої до стягнення.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ Інтервіамонт , у вересні

2018 року - від ТОВ Інтерінвестброк , в яких вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Положеннями статті 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530

ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина перша статті 614 ЦК України).

18 березня 2011 року між ОСОБА_1 , інтереси якого представляло ТОВ Інтерінвестброк , та ТОВ Інтервіамонт було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б249-1, за умовами якого товариство зобов`язувалося передати у власність ОСОБА_1 , а той зобов`язувався прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, цінні папери, загальною номінальною вартістю 2 139 000,00 грн (а. с. 31-32, т. 1).

Відповідно до пунктів 2.1.1, 3.1, 3.2 цього договору ОСОБА_1 зобов`язувався здійснити оплату (розрахунок) з ТОВ Інтервіамонт

у розмірі 2 139 000,00 грн шляхом перерахування на рахунок товариства зазначеної суми не пізніше одного робочого дня з дати передачі цінних паперів.

ТОВ Інтервіамонт передало цінні папери відповідачу 18 березня 2011 року, на підтвердження чого сторонами складено та підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів

від 18 березня 2011 року № Б-249-1 (а. с. 30, т. 1).

ОСОБА_1 цього самого дня продав цінні папери ТОВ Аверс-Сіті

за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б253-1, однак свої зобов`язання за договором від 18 березня 2011 року № Б249-1 не виконав.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те,

що відповідач не виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року № Б-249-1, а тому має нести цивільно-правову відповідальність, передбачену законом та умовами договору.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові

у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порядок нарахування пені було погоджено сторонами у пункті 5.1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року № Б-249-1, згідно

з яким у разі невиконання пункту 3.2 цього договору (переказ коштів протягом одного робочого дня з дати передачі цінних паперів) покупець сплачує продавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, визначеної у пункті 3.1 цього договору (2 139 000,00 грн), за кожний робочий день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від належного виконання умов цього договору.

У матеріалах справи відсутні докази належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо сплати коштів за договором купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року № Б-249-1, укладеним

з ТОВ Інтервіамонт , відповідачем таких доказів не подано, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Таким чином, у відповідача виникає обов`язок сплатити не лише вартість отриманих ним цінних паперів, а й пеню за несвоєчасне виконання умов договору.

При цьому вимог про застосування позовної давності до спору у частині стягнення на користь позивача пені за несвоєчасне виконання умов договору відповідачем чи його представником не заявлялося, а згідно

з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності

за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права

та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає незмінному правовому висновку, викладеному

у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі

№ 6-1946цс15, та підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження

№ 14-16цс18.

Посилання касаційної скарги про те, що розмір пені значно перевищує розмір основної заборгованості, а тому судами безпідставно самостійно

не застосовано положення частини третьої статті 551 ЦК України

та не зменшено розмір пені, заявленої до стягнення, є безпідставними, оскільки суми інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання .

Таким чином, розмір стягнутої з відповідача пені за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів (3 084 350,09 грн)

не перевищує суму боргу (4 672 002,45 грн). Інших підстав для зменшення пені відповідач не довів.

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, провадження

№ 14-442цс18.

Проте, з урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку,

що у цій справі відсутні правові підстави для застосування положень частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені.

При цьому ОСОБА_1 , заперечуючи проти розміру заборгованості, власного контррозрахунку не надав. Верховний Суд погоджується

з розрахунком заборгованості, здійсненого судами, як таким, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не було належним чином досліджено питання належності спірних векселів та їх переходу до відповідача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема актом прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року № Б-249-1, який підписаний ОСОБА_1 , і якому судами надано належну оцінку.

Посилання касаційної скарги про можливу недостовірність наданого товариством договору є припущеннями ОСОБА_1 , бездоказовими,

а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на власному тлумаченні норм матеріального і процесуального права й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі , слід поновити виконання вказаних судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня

2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду

від 03 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець