Постанова

від 04.02.2019 по справі 925/295/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Справа№ 925/295/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П. довіреність № 051654 від 07.12.2018 року;

від позивача 1: Шпильова І.О. довіреність № 0-23-0.6-124/62-18 від 28.12.2018 року;

від позивача 2: не прибув;

від позивача 3: не прибув;

від позивача 4: не прибув;

від позивача 5: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року (повний текст складено 31.07.2018 року)

по справі № 925/295/18 (суддя - Кучеренко О.І.)

за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

позивача 2. Черкаської районної державної адміністрації;

позивача 3. Черкаської районної ради;

позивача 4:Черкаської обласної ради;

позивача 5. Червонослобідської сільської ради Черкаського району,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че"

про стягнення 747 893,67 грн

Встановив

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - позивач 1), Черкаської районної державної адміністрації (далі - позивач 2), Черкаської районної ради (далі - позивач 3), Черкаської обласної ради (далі - позивач 4) та Червонослобідської сільської ради Черкаського району (далі - позивач 4) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 747 893,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на день подачі вказаної позовної заяви ТОВ "Еко-Че" не сплатило, у встановлений розпорядженням Черкаської РДА №53 двомісячний термін, втрати сільськогосподарського виробництва у встановленому розмірі, що призводить до недоотримання коштів бюджетами відповідних органів місцевого самоврядування.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року у справі №925/295/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" на користь Червонослобідської сільської ради, Черкаського району 650904,00 грн, шляхом їх зарахування одержувачам: 60% стягнутої суми у розмірі 390 542,40 грн до загального фонду місцевого бюджету Червонослобідської сільської ради, Черкаського району; 25% стягнутої суми у розмірі 162 726,00 грн до загального фонду обласного бюджету Черкаської області; 15% стягнутої суми у розмірі 97635,60 грн до загального фонду районного бюджету Черкаської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" на користь прокуратури Черкаської області 11218,41 грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 96 989,67 грн закрито.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення поданого відповідачем адміністративного позову.

Разом з цим, скаржник вказав, що, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішенні не дослідив належним чином підстави винесенні Головним Управлінням Держгеокадастру у Черкаській області припису про усунення порушення земельного законодавства від 14.02.2018 року №55-ОК/0024 Пр/03/01/18, який став предметом адміністративного оскарження.

Також скаржник, зазначив, що суд не перевірив та не підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді згідно вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Крім того, на думку скаржника при визначенні остаточного розміру грошового відшкодування сільськогосподарських втрат порушено приписи абз. 3 п. 3 постанови КМУ №1279 від 06.12.2017 року стосовно неврахування витрат на проведення робіт щодо освоєння нових земель або поліпшення існуючих угідь, у зв'язку з чим безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування на 658904,00 грн. Решту суми втрат земель с/г призначення відповідач сплатив до бюджету, чим свої зобов'язання згідно розпорядження Черкаської РДА №53.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 року відкрито апеляційне провадження.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12.11.2018 року, справу № 925/295/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року до свого провадження та призначив розгляд справи №925/295/18 на 19.12.2018 року своєю ухвалою від 19.11.2018 року.

У зв'язку з участю судді Суліма В.В., у з'їзді суддів України 19.12.2018, розгляд справи № 925/295/18 призначений на 19.12.2018 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 року призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року у справі № 925/295/18 на 04.02.2019 року.

У судовому засіданні 04.02.2019 року прокурор та позивач 1 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не підлягають визнанню такими, що можуть бути підставою, згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для скасування оскаржуваного рішення.

Представник позивача 1 у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че , а рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року залишити без змін. При цьому, представник позивача 1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що обов'язок зі сплати втрат сільськогосподарського виробництва пов'язаних зі зміною цільового призначення земельної ділянки виник не у зв'язку із проведенням перевірок та винесення відповідних приписів на усунення виявлених порушень, а в силу вимог Закону та розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке є належною підставою для експлуатації сміттєпереробного заводу, а відтак є обов'язковим для виконання у строки визначені Законом та рішенням органу державної влади індивідуальної влади.

Крім того, представник позивача 4 у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року у справі №925/295/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че - без задоволення. Разом з цим, представник позивача 4 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що стаття 208 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік громадян та юридичних осіб, які звільняються від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, відповідач не належить до даної категорії юридичних осіб, оскільки видом діяльності товариства є збирання безпечних та небезпечних відходів.

Представники позивача 2-5 та відповідача у судове засідання 04.02.2019 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 13.12.2018 року на відповідні адреси.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Черкаської області в апеляційному порядку за відсутності представників позивача 2-5 та відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації №53 від 23.02.2017 року (далі - Розпорядження) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється), яка перебуває у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" загальною площею 8,000 га, за кадастровим номером 7124989000:03:001:1270, яка розташована в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради, Черкаського району, за межами населеного пункту. Пунктом 2 Розпорядження визначено, що цільове призначенню земельної ділянки, що перебуває у приватній власності відповідача для ведення особистого селянського господарства та внесена в статутний фонд товариства змінено на землі промисловості (будівництво та експлуатація сміттєпереробного заводу).

Відповідно до п. 3 Розпорядження, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" відповідно до розрахунку, що визначений технічною документацією зобов'язано упродовж двомісячного строку сплатити 747 893,67 грн втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до статей 20, 207 Земельного кодексу України причинених зміною цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарських угідь (рілля площею 8,000 га для подальшого її використання під розміщення та експлуатацію основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості) для будівництва та експлуатації сміттєпереробного заводу. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №118378133 від 26.03.2018, цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 7124989000:03:001:1270, загальною площею 8,000 га, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" визначено для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Разом з цим колегія суддів приймає до уваги, що вищезазначене розпорядження Черкаської РДА №53 від 23.02.2017 року є чинним та ніким не оскаржене.

14.02.2018 року за результатами перевірки з дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель приватної власності сільськогосподарського призначення в адмінмежах Червонослобідської сільської ради Черкаського району державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області був складений Акт №55-ДК/89/ап/091011, на підставі якого у цей же день директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" був вручений припис №55-ДК/0024ПР/03/01/18 щодо порушення вимог земельного законодавства, що полягає у несплаті товариством боргу у сумі 747893,67 грн - втрати сільськогосподарського виробництва, спричинених зміною цільового призначення земельної ділянки, загальною площею 8,000 га.

03.04.2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства була проведена перевірка, за результатами якої був складений Акт №113-Дк/236 про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" припису №55-ДК/0024ПР/03/01/18 та вручено припис директору товариства про усунення порушень вимог земельного законодавства, яке полягає у несплаті боргу у сумі 747893,67 грн - втрати сільськогосподарського виробництва. У цей же день державним інспектором був складений протокол про адміністративне правопорушення №113-ДК/1006П/07/01/-18, у якому зафіксовано факт невиконання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" ОСОБА_5 вимог припису від 14.02.2018 року №55-ДК/0024ПР/03/01/18, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. 13.04.2018 року державним інспектором була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, у якій зазначено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" порушив вимоги статті 188-5 Кодексу про адміністративне правопорушення та на ОСОБА_5 накладено адміністративний штрафу у розмірі 340,00 грн.

Керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" до Соснівського районного суду у м. Черкаси було подано адміністративний позов про неправомірні дії старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управлінні Держгеокадастру у Черкаській області щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 03.04.2018 року №113-ДК/0106/П/07/11, визнання протиправним припису від 14.02.2018 року №55-ДК/0024ПР/03/01/18 щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, що полягає у несплаті Товариством боргу у сумі 1747893,00 грн втрат сільськогосподарського виробництва спричинених зміною цільового призначення земельної ділянки, а також скасування постанови про накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.04.2018 справа №712/4491/18 була передана за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду та час прийняття рішення у цій справі доказів її розгляду сторони суду не надали.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, несплата відповідачем коштів у сумі 747893,67 грн, як втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених зміною цільового призначення земельної ділянки, стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду для їх примусового стягнення з відповідача.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі згідно вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Статтею 23 Закону України " Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року № 3- рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Так, в порушення імперативних законодавчих норм, відповідачем втрати сільськогосподарського виробництва до теперішнього часу не відшкодовані, що призводить дол. неотримання коштів бюджетами відповідних органів місцевого самоврядування, а саме Червонослобідською сільською радою Черкаського району, Черкаською районною радою та Черкаською обласною радою, а Черкаська районна державна адміністрація та головне управління Держгеокадастру в Черкаській області є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні контролюючі функції.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою листами від 26.03.2018 року було попередньо повідомлено позивачів про звернення до суду із відповідною позовною заявою.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" має у приватній власності земельну ділянку площею 8,00 га для ведення особистого селянського господарства. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів провадиться районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (що полягає у обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин), приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Як було встановлено вище та не заперечується відповідачем, розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється), яка перебуває у приватній власності ТОВ "Еко-Че" та у подальшому цільове призначення цієї ділянки змінено для її використання під розміщення та експлуатацію основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості) для будівництва та експлуатації сміттєпереробного заводу.

Поняття, умови, розміри відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та напрями використання коштів від відшкодування втрат регламентуються главою 36 Земельного Кодексу України та Порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 року №1279.

Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв'язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв'язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель. Зі змісту зазначеної норми випливає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, проводиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із зміною цільового призначення земельної ділянки, яка належить відповідачу Розпорядженням РДА №53 від 23.02.2018 року був затверджений розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальність "Еко-Че" у двохмісячний строк у розмірі 747893,67 грн, тобто до 23.04.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначений строк зазначені кошти не сплатив, що є порушенням порядку відшкодування втрат виробництва і як наслідок до примусового стягнення цієї суми з відповідача.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що при визначенні остаточного розміру грошового відшкодування сільськогосподарських втрат порушено приписи абз. 3 п. 3 постанови КМУ №1279 від 06.12.2017 року стосовно неврахування витрат на проведення робіт щодо освоєння нових земель або поліпшення існуючих угідь, у зв'язку з чим безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування на 658904,00 грн. Решту суми втрат земель с/г призначення відповідач сплатив до бюджету, чим свої зобов'язання згідно розпорядження Черкаської РДА №53, колегія суддів відзначає наступне.

Так, поетапна сплата вказаних втрат розпорядженням голови Черкаської РДА № 53 не передбачена, як і не передбачено відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для надання її у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Че на умовах освоєння нових земель або поліпшення існуючих угідь, а тому скаржник в частині освоєння ним нової земельної ділянки (зі зміненим цільовим призначенням) дійшов хибного висновку щодо сплати відповідних платежів лише в різниці між фактично нарахованими втратами сільськогосподарського виробництва у зв'язку із зміною цільового призначення земельної ділянки і сумою витрат, понесених на її освоєння.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що після подачі позову до суду першої інстанції відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 96989,67 грн, що підтверджується копією платіжного дорученням №33 від 02.05.2018 року (наявне в матеріалах справи) .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 96989,67 грн втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо проведення перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че", які проводилися державними інспекторами ГУ Держгаокадастру у Черкаській області, суд першої інстанції правомірно відзначив, що обов'язок зі сплати втрат сільськогосподарського виробництва пов'язаних зі зміною цільового призначення власної земельної ділянки виник у відповідача не у зв'язку із проведенням перевірок та внесення відповідних приписів на усунення виявлених порушень, а в силу вимог Закону та Розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке є належною підставою для можливості використання відповідачем земельної ділянки з метою будівництва та експлуатації сміттєпереробного заводу, а відтак є обов'язковим для виконання у строки визначені Законом та рішенням органу державної влади індивідуальної дії.

Таким чином, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішенні не дослідив належним чином підстави винесення Головним Управлінням Держгеокадастру у Черкаській області припису про усунення порушення земельного законодавства від 14.02.2018 року №55-ОК/0024 Пр/03/01/18, який став предметом адміністративного оскарження.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення поданого відповідачем адміністративного позову, з огляду на наступне.

Клопотання було мотивоване тим що відповідачем до Соснівського районного суду м. Черкаси було подано адміністративний позов про визнання протиправним, у тому числі, і зазначеного вище припису Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що на думку, представника відповідача є об'єктивною неможливістю розглядати дану справу до розгляду судом адміністративного позову та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Обов'язок суду зупинити провадження у справі передбачений у ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 5 якої суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду стало невиконання відповідачем обов'язку зі сплати втрат, сільськогосподарського виробництва, спричинених зміною цільового призначення земельної ділянки, розмір та термін сплати яких встановлені Розпорядженням Черкаської РДА №53 від 23.02.2017 року.

Так, дані обставини не свідчать що факти, які будуть встановлені при вирішенні адміністративної справи, матимуть вирішальне значення для розгляду даної справи, при цьому матеріали справи містили достатньо доказів для винесенні правомірного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 650904,00 грн втрат сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 року у справі №925/295/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №925/295/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 14.02.2019 року.