Постанова

від 18.04.2019 по справі 925/295/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/295/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 (судді: Сулім В. В., Чорногуз М. Г., Коротун О. М.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 (суддя Кучеренко О. І.) у справі

за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації, Черкаської районної ради, Черкаської обласної ради та Червонослобідської сільської ради Черкаського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че"

про стягнення 747 893,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Головне Управління Держгеокадастру), Черкаської районної державної адміністрації, Черкаської районної ради, Черкаської обласної ради та Червонослобідської сільської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" (далі - ТОВ "Еко-Че") про стягнення 747 893,67 грн втрат сільськогосподарського виробництва.

1.2. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей 207 і 209 Земельного кодексу України обґрунтовано тим, що згідно з розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 23.02.2017 № 53 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 8,000 га, кадастровий номер 7124989000:03:001:1270, розташованої в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради, за межами населеного пункту.

Згідно з пунктом 2 цього розпорядження цільове призначення земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності відповідача для ведення особистого селянського господарства, змінено на землі промисловості (будівництво та експлуатація сміттєпереробного заводу).

За змістом пункту 3 розпорядження зобов'язано ТОВ "Еко-Че" відповідно до розрахунку, що визначений технічною документацією, упродовж двох місяців сплатити 747 893,67 гр втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до статей 20, 207 Земельного кодексу України.

Проте ТОВ "Еко-Че" розпорядження не виконало, відповідних коштів не сплатило, що стало підставою для звернення до суду.

1.3. Головне управління Держгеокадастру підтримало позовні вимоги прокурора і просило їх задовольнити.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Еко-Че" на користь Червонослобідської сільської ради 650 904,00 грн шляхом їх зарахування одержувачам: 60 % стягнутої суми у розмірі 390 542,40 грн до загального фонду місцевого бюджету Червонослобідської сільської ради; 25 % стягнутої суми у розмірі 162 726,00 грн до загального фонду обласного бюджету Черкаської області; 15 % стягнутої суми у розмірі 97 635,60 грн до загального фонду районного бюджету Черкаської області. Закрито провадження у справі в частині стягнення 96 989,67 грн.

Суди установили, що за наявності розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 23.02.2017 № 53, яке не визнано незаконним і не скасовано, у відповідача виник обов'язок сплатити заявлену до стягнення суму сільськогосподарських втрат.

Провадження у справі в частині стягнення 96 989,67 грн закрито у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми під час розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Еко-Че" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у частині задоволення позовних вимог прокурора та залишити позовну заяву без розгляду.

Скаржник наголошує на безпідставності звернення прокурора з цим позовом, а також акцентуючи на недоведеності прокурором наявності виключних обставин, з якими закон пов'язує можливість звернення з позовом прокурора, зазначає про залишення судами поза увагою положень статті 131 1 Конституції України, статей 226, 275, 278 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор акцентує, що на день звернення із позовом до суду Головне Управління Держгеокадастру, Черкаська районна державна адміністрація, Черкаська районна рада, Черкаська обласна рада та Червонослобідська сільська рада не здійснювали відповідних функцій контролю, зокрема щодо дотримання порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, не вживали заходів із відшкодування відповідних втрат.

Водночас, як наголошує прокурор, згідно з розпорядженням ТОВ "Еко-Че" зобов'язано упродовж двох місяців сплати сільськогосподарські втрати, які товариство сплатило не у повному обсязі, розпорядження не виконало. При цьому зазначене розпорядження не оскаржено, не визнано незаконним і не скасовано, а отже підлягає обов'язковому виконанню.

3.3. Головне Управління Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу просило залишити її без задоволення, а судові рішення у справі - без змін, зазначаючи, що у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки відповідним розпорядженням, зокрема, затверджено розрахунок сільськогосподарських втрат, які ТОВ "Еко-Че" мало сплатити упродовж двох місяців. Проте своїх зобов'язань відповідач не виконав у повному обсязі. Зазначене розпорядження Черкаської районною державною адміністрацією від 23.02.2017 № 53 є чинним та ніким не оскаржено.

При цьому позов прокурор подав відповідно до вимог закону в порядку прокурорського нагляду та реагування.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 23.02.2017 № 53 (далі - розпорядження) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється), яка перебуває у приватній власності ТОВ "Еко-Че", загальною площею 8,000 га, кадастровий номер 7124989000:03:001:1270, розташованої в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради за межами населеного пункту.

За змістом пункту 2 цього розпорядження визначено, що цільове призначенню земельної ділянки, що перебуває у приватній власності товариства для ведення особистого селянського господарства і внесена до його статутного фонду, змінено на землі промисловості (будівництво та експлуатація сміттєпереробного заводу).

Згідно з пунктом 3 розпорядження ТОВ "Еко-Че" відповідно до розрахунку, що визначений технічною документацією зобов'язано упродовж двох місяців сплатити 747 893,67 грн втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до статей 20, 207 Земельного кодексу України, спричинених внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарських угідь (рілля площею 8,000 га для подальшого її використання під розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості) для будівництва та експлуатації сміттєпереробного заводу.

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога про стягнення з ТОВ "Еко-Че" втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 747 893,67 грн на підставі статей 207 і 209 Земельного кодексу України.

4.4. За змістом статей 18, 19 цього Кодексу до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

За змістом статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 Земельного кодексу України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 (землі фермерського господарства), 33 - 37 (земельні ділянки особистих фермерських господарств; землі для сінокосіння і випасання худоби; земельні ділянки для садівництва; земельні ділянки для городництва; право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю) цього Кодексу.

За змістом статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об'єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 208 Земельного кодексу України передбачено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю. Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається (стаття 209 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктами 1, 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 (далі - Порядок), втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою, визначеною у Порядку і підлягають відшкодуванню юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

4.5. Суди попередніх інстанцій установили, а відповідачем не заперечується, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 23.02.2017 № 53 затверджено ТОВ "Еко-Че" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, змінено цільове призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості (будівництво та експлуатація сміттєпереробного заводу), а також зобов'язано ТОВ "Еко-Че" відповідно до розрахунку, що визначений технічною документацією упродовж двох місяців сплатити 747 893,67 грн втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до статей 20, 207 Земельного кодексу України спричинених зміною цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарських угідь (рілля) для подальшого її використання під розміщення та експлуатацію основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості) для будівництва та експлуатації сміттєпереробного заводу.

За змістом статті 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Як установили суди попередніх інстанцій і не заперечують сторони, зазначене розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 23.02.2017 № 53 не оскаржено, не визнано незаконним і не скасовано.

Водночас згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

4.6. Ураховуючи положення чинного законодавства, а також установлені судами обставини, зокрема щодо встановлення згідно з розпорядженням уповноваженого органу двомісячного строку для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на землі промисловості для будівництва сміттєзаводу та часткового виконання ТОВ "Еко-Че" такого зобов'язання з відшкодування сільськогосподарських втрат (товариство сплатло 96 989,67 грн), колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення 650 904,00 грн шляхом їх зарахування одержувачам згідно з положеннями статті 209 Земельного кодексу України і положеннями Бюджетного кодексу України.

4.7. Щодо наведених у касаційній скарзі аргументів про недоведеність прокурором наявності виключного випадку для представництва у суді, суди попередніх інстанцій з огляду на положення пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", виходячи із встановлених обставин, дійшли правильного висновку про доведеність прокурором у цьому випадку наявності підстав для представництва органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Че" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 і рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 у справі № 925/295/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак