Рішення

від 14.02.2019 по справі 910/16276/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.02.2019Справа № 910/16276/18 Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку   спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгурт постач"  (01135, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Златоустівська, будинок 10-12, офіс 89; ідентифікаційний код 40878763)   до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (03035, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Механізаторів, будинок 2, офіс 111; ідентифікаційний код 32727466) про  стягнення 742 973,04 грн, Без виклику (повідомлення) представників учасників справи, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгурт постач" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" про стягнення 742     973,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №17/05/17 від 17.05.2017 в частині повної оплати поставленого товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/16276/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені  строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 10.12.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.12.2018, а саме: 03035, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Василя Сурікова, будинок 3, корпус 37, офіс 2. Відповідно до наявного в матеріалах справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103046686520 вказана поштова кореспонденція була вручена відповідачу 18.12.2018. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.12.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Крім того, під час дослідження матеріалів справи, судом було встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у справі було змінено адресу місцезнаходження. Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань" внесені до Єдиного державного реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. За змістом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.12.2018 відповідачем по справі (ідентифікаційний код 32727466) було здійснено зміну місцезнаходження на: 03035, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Механізаторів, будинок 2, офіс 111, що враховано судом при подальшому розгляді справи. Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 17.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київгурт постач" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" (покупець) було укладено Договір поставки № 17/05/17 від 17.05.2017 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця нафтопродукти, іменовані далі за текстом – товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар. (пункт 1.1. договору). Відповідно до пунктів 1.2. та  1.3. договору предметом поставки є товар, зазначений у додатковій угоді, яка з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін є невід'ємною частиною даного договору. Додаткова угода до договору оформляється сторонами на кожну окрему партію товару, у вигляді додатка до договору поставки (є невід'ємною частиною договору), та містить положення щодо найменування товару, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю товару та суми, а також щодо базису поставки, місця поставки (відвантаження) товару та кінцевого терміну поставки товару, та інші умови, обумовлені положеннями даного договору. За змістом пункту 4.1. договору постачальник зобов'язується поставити та або відвантажити товар покупцеві за адресою, вказаною в додатковій угоді. Покупець зобов'язується оплатити товар та прийняти у кількості, за ціною, в строки та на умовах поставки відповідно до умов даного договору на підставі видаткових накладних, надані за текстом – накладних, які є невід'ємними частинами даного договору та формуються на основі специфікацій. (пункт 1.6. договору). Пунктами 5.1., 5.2. договору поставки сторони погодили, що загальна ціна цього договору визначаться кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в додатковій угоді та відображається у видатковій накладній. Покупець здійснює повну 100% оплату товару з моменту отримання ним рахунку-фактури постачальника, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в даному договорі. Товар, поставлений в рамках цього договору, оплачується покупцем в календарній послідовності його поставки (спочатку здійснюється оплата поставки товару згідно першої видаткової накладної, потім оплачується поставка товару за наступною видатковою накладною і т.д.). У випадку проведення покупцем оплати, яка перевищує погоджений між сторонами об'єм партії товару, сплачені надлишкові кошти зараховуються як передоплата  майбутніх поставок, в рамках цього договору, при цьому з постачальника не стягуються будь-які проценти за користування грошовими коштами, які отримані в якості передоплати. (пункти 5.10., 5.11. договору). За умовами положень пунктів 9.1., 9.2. договору поставки №17/05/17 від 17.05.2017, цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2017, а в частині невиконаних зобов'язань – до їх повного виконання. Якщо жодна зі  сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на термін 1 рік з дати його закінчення на тих самих умовах. На виконання умов договору поставки №17/05/17 від 17.05.2017, сторонами було підписано додаткові угоди, за змістом яких сторони погодили умови поставки відповідних партій товару, а також відстрочення платежу до 10 банківських днів. Позивачем на підставі видаткових накладних №70 від 17.05.2017, №75 від 25.05.2017, №76 від 26.05.2017, №78 від 30.05.2017, №РН-0000080 від 07.06.2017, №РН-0706-01 від 07.06.2017, №РН-1306-01 від 13.06.2017, №РН-1306-02 від 13.06.2017, №РН-2206-01 від 22.06.2017, №РН-2206-02 від 22.06.2017, №РН-0607-01 від 06.07.2017, №РН-0607-02 від 06.07.2017, №РН-1007-01 від 10.07.2017,  №РН-1007-02 від 10.07.2017, №РН-1207-01 від 12.07.2017, №РН-1907-01 від 19.07.2017, №РН-2307-01 від 23.07.2017, №РН-2607-01 від 26.07.2017, №РН-0108-01 від 01.08.2017, №РН-1408-01 від 14.08.2017, №РН-1908-01 від 19.08.2017, №РН-1908-02 від 19.08.2017, №РН-2208-01 від 22.08.2017, №РН-2808-01 від 28.08.2017, №РН-2808-02 від 28.08.2017, №РН-3108-01 від 31.08.2017, №РН-0409-01 від 04.09.2017, №РН-0609-01 від 06.09.2017, №РН-0609-02 від 06.09.2017, №РН-1109-01 від 11.09.2017, №РН-1809-01 від 18.09.2017, №РН-2209-01 від 22.09.2017, №РН-0210-02 від 02.10.2017, №РН-0210-01 від 02.10.2017, №РН-0310-01 від 03.10.2017, №РН-0310-02 від 03.10.2017, №РН-0910-01 від 09.10.2017, №РН-1110-01 від 11.10.2017, №РН-1710-01 від 17.10.2017, №РН-2310-01 від 23.10.2017, №РН-0111-01 від 01.11.2017, №РН-0111-02 від 01.11.2017, №РН-0811-01 від 08.11.2017, №РН-0811-02 від 08.11.2017, №РН-1611-01 від 16.11.2017, №РН-0112-03 від 01.12.2017, №РН-0112-02 від 01.12.2017, №РН-0112-01 від 01.12.2017 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 279 464,54 грн. Зазначені видаткові накладні підписані з боку позивача та відповідача та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень. Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку, відповідачем було здійснено оплату товару лише частково в загальному розмірі                               5     536     491,50 грн. З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки № 17/05/17 від 17.05.2017, що складає 742    973,04 грн. у строк до 27.11.2018. Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду. Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. В силу вимог частини 1 статті  692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Так, умовами пункту 5.2. договору поставки № 17/05/17 від 17.05.2017 сторонами було погоджено, що покупець здійснює повну 100% оплату товару з моменту отримання ним рахунку-фактури постачальника, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в даному договорі. При цьому, у пунктах 2 додаткових угод, укладених на виконання зазначеного правочину, постачальник та покупець змінили умови оплати шляхом відстрочки платежу до 10 банківських днів. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що товар, поставлений позивачем відповідачу за період з травня 2017 по грудень 2017 на підставі зазначених вище видаткових накладних, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором настав. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за отриманий на підставі договору поставки № 17/05/17 від 17.05.2017 товар в загальному розмірі 6 279 464,54 грн, відповідачем сплачено лише частково на суму 5    536    491,50 грн. Таким чином, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі            742     973,04 грн. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 742     973,04 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгурт постач"   підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до      статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74,      76-80,     86, 129,     232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгурт постач"  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" про стягнення 742     973,04 грн - задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (03035, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Механізаторів, будинок 2, офіс 111; ідентифікаційний код 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгурт постач"  (01135, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Златоустівська, будинок 10-12, офіс 89; ідентифікаційний код 40878763) 742    973,04 грн (сімсот сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят три гривні 04 копійки) заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі                          11 144,60 грн (одинадцять тисяч сто сорок чотири гривні 60 копійок). 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                                                      В. В. ДЖАРТИ